Загальні ознаки визначення рівня надзвичайної ситуації

Критерії	Одиниця виміру	Порогове значення для рівня надзвичайної ситуації
Об’єктовий	Місцевий	Регіональний	Загальнодержавний
1. А. Кількість потерпілих (постійно або тимчасово непрацездатних)	Осіб	До 20	Від 20 до 50	Від 50 до 300	Понад 300
Б. Кількість людей, які загинули (грім випадків аварій на автошляхах)	Осіб		1-2	Від 3 до 5	Понад 5
В. Істотне погіршення умов мешкання на тривалий час	Осіб	До 100	Від 100 до 300	Від 300 до 3000	Понад 3000
2. Розмір компенсаційних відшкодувань	%	–	До 1% річного місцевого бюджету	До 1% річного бюджету областей	Понад 1% річного бюджету областей

Під час класифікації надзвичайної ситуації заповнюється кваліфікаційна картка, до якої включаються відомості щодо класу, групи та виду надзвичайної ситуації, ознаки її виду та їх рівень, за якими визначають коли ситуація вважається надзвичайною, коли вимагається термінове оповіщення про неї, та коли вона вимагає державного реагування.

Зазначений класифікатор не містить конкретних ознак небезпечних ситуацій військового характеру і не дає їх поділу на групи. Особливості оцінки та реагування на такі надзвичайні ситуації визначаються законодавством України, окремими нормативними і відповідними оперативними і мобілізаційними планами і не вивчаються у мажах навчальної програми дисципліни "Безпека життєдіяльності".

Найбільш ефективний засіб зменшення величини шкоди та збитків, які зазнає суспільство, держава і кожна окрема людина у результаті виникнення надзвичайної ситуації – запобігання їх виникненню, а у разі виникнення такої ситуації – застосування адекватних заходів з ліквідації її негативних наслідків.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуації – це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівня ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або зменшення її негативних наслідків.

До заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям можна віднести наукове обгрунтування розміщення небезпечних об’єктів, встановлення певної санітарної зони, екологічний моніторинг природних об’єктів, регламентація викидів підприємств тощо.

Для запобігання та оперативного реагування на виникнення надзвичайних ситуацій існує єдина державна система запобіганні та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характерів (ЄДСЗР), що включає у себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами та засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної небезпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення із метою захисту населення і довкілля та зменшення матеріальних витрат.

Завданнями ЄДСЗР є:

розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і території від їх наслідків;
забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;
виконання цільових і науково-практичних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій;
збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистемі та включає чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий. Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, а також включає систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Постійними органами управління з питань техногенно-екологічної небезпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій є:

На загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

На регіональному рівні Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

На місцевому рівні – районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

На об'єктовому рівні – структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять забезпечені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу та передачі відповідної інформації:

Центри управління у надзвичайних ситуаціях.
Оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
Диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних та територіальних підсистем Міністерства надзвичайних ситуацій, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт. Сили постійної готовності включають військові та спеціальні аварійно-рятувальні формування, що комплектуються з урахуванням необхідності проведення робіт у автономному режимі протягом не менше трьох діб. Крім того, у виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, за розпорядженням Президента України можуть бути залучені спеціально підготовлені сили і засоби Міністерства оборони України.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з наступних режимів функціонування ЄДСЗР:

– режим повсякденної діяльності. Виконується при нормальній обстановці.

– режим підвищеної готовності. Виконується при наявності позитивного прогнозу щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації.

– режим діяльності у надзвичайній ситуації. Виконується при реальній загрозі виникнення надзвичайної ситуації

– режим діяльності у надзвичайному стані. Впроваджується на окремих територіях або в цілому у державі в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про надзвичайний стан". Під час дії надзвичайного стану відбувається обмеження у здійсненні деяких конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Розміри людських втрат у результаті виникнення надзвичайних ситуацій коливаються у значному діапазоні, залежно від низки умов: інтенсивності дії уражуючих чинників, щільності населення у зоні катастрофи, характеру забудови та розміщення підприємств тощо. Однак важливим фактором, який часто значною мірою визначає кількість людських жертв, є практична підготовка людей щодо подолання наслідків надзвичайних ситуацій, узгодженість їх дій в таких умовах. Наприклад, за статистикою під час землетрусу 22,5 – 45% травм виникають від конструкцій будинків які падають, а 55% – від неправильної поведінки людей, зумовлених панікою, страхом, незнанням елементарних заходів невідкладної допомоги тощо.

Під час організації захисту населення від надзвичайних ситуацій необхідно керуватися наступними принципами:

Завчасна підготовка та здійснення захисних заходів.
Диференційований підхід до визначення характеру, обсягів та термінів проведення захисних заходів.
Комплексність проведення захисних заходів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Основними способами захисту населення від надзвичайних ситуацій є:

використання засобів індивідуального та медичного захисту;
укриття населення у захисних спорудах;
евакуація та тимчасове переселення населення під час природних лих, аварій на підприємствах тощо.

Землетруси.

Реагування населення на землетрус починається з моменту його виникнення, після перших підземних поштовхів. Відчувши підземні поштовхи або отримавши сигнал що сповіщає про виникнення землетрусу, населення повинно діяти відповідно до інформації, яка надходить, та власних навичок.

З моменту, коли починають відчуватися коливання, і до того моменту, коли їх сила зросте до 7-8 балів і з’явиться небезпека руйнування будівель, звичайно проходить 20-30 с. Найбільш сильні та потужні коливання землі тривають, як правило, декілька секунд. Однак коливання грунту можуть досягти найбільшої сили несподівано, раптово. Тривалість землетрусу силою 8-9 балів сягає однієї, рідко – трьох хвилин. Таким чином, якщо взяти до уваги міцність будівлі та запас часу у 20-30 с, є можливість завчасно обрати оптимальний спосіб поведінки під час сильного землетрусу. Це може бути або спроба залишити будинок, або зайняття у середині будинку найбільш безпечного місця. У багатоповерхових будинках такими місцями можуть бути дверні отвори у капітальних стінах. Потрібно остерігатися падіння штукатурки, арматури плит перекриття та інших предметів. У будь-якому випадку слід триматися подалі від вікон, скляних перегородок. На варто стрибати у вікно, перебуваючи вище першого поверху. Не можна користуватися ліфтом, створювати тисняву, піддаватися паніці.

Опинившись на вулиці, треба відбігти від будинку або іншої споруди на середину вулиці або до будь-якого іншого вільного від забудови місця.

Після сильного землетрусу необхідно розібратися та зорієнтуватися у обстановці, що склалася. Зусилля всіх людей, які не постраждали від землетрусу і не мають ушкоджень, повинні бути зосереджені, насамперед, на розшуку та вивільнення з-під завалів постраждалих та наданні їм першої медичної допомоги.

Повені.

Під час повеней створюється реальна загроза життю та здоров’ю людей, тварин, руйнування споруд і комунікацій. Особливо велику небезпеку становить руйнування гребель великих водосховищ. Велике значення під час повеней має своєчасне прогнозування та оповіщення населення, заходи по евакуації з районів ймовірного затоплення людей, сільськогосподарської худоби, матеріальних цінностей. У разі безпосередньої загрози повені у першу чергу проводиться інформування керівників підприємств, установ, навчальних закладів і всього населення.

Громадяни, які підлягають евакуації, повинні прибути згідно з вказаним часом на місце збору. При собі вони повинні мати особисті документи, речі першої необхідності, невеликий запас продуктів харчування та питної води.

Повінь може початися несподівано і таким чином створити для населення реальну небезпеку. За такої умови кожний громадянин повинен підтримувати спокій, не піддаватися паніці. Перш за все необхідно привести д належної готовності плавзасоби. За їх відсутності необхідно негайно взятися за їх виготовлення з підручних матеріалів. Окремі групи людей у силу певних обставин можуть залишитися на затопленій території. У такому випадку насамперед необхідно переміститися у безпечне місце – верхні поверхи будівель та споруд, підвищення рельєфу місцевості) і дотримуватися таких правил безпеки:

не вживати продукти харчування які забруднені повеневою водою;
не пити повеневу воду;
не користуватися електроприладами, що намокли;
не перебувати у воді;
обмежити пересування у затопленій місцевості;
у разі необхідності пересуватися і відсутності плавзасобів пливти необхідно не проти течії, а під кутом до неї.

Ураган.

Інформацію про наближення урагану надають установи гідрометеослужби. Спеціалізовані формування, місцеві жителі після оповіщення про ймовірність урагану починають проводити запобіжні заходи. До таких заходів відносяться:

укріплення споруд, будівель, конструкцій;
зачинення вікон, дверей, дахів;
видалення предметів, які можуть травмувати людей;
переведення людей в укриття;

У зоні дії урагану населення повинне дотримуватися наступних правил безпеки:

Не виходити з укриття одразу після ослаблення вітру.
Знаходитися якнайдалі від легких та твердих предметів – скла, шиферу, дахового заліза, а також від ліній електропередачі.
Знаходячись на відкритому просторі необхідно знайти найближче заглиблення рельєфу, якщо такого не має – щільно припасти до землі.

Селі та зсуви.

Для визначення характеру поведінки та дій населення у разі селевих потоків і зсувів важливе значення має своєчасне виявлення і врахування ознак наближення лиха. Здебільшого при виникненні лиха, населення може бути попереджено лише за десятки хвилин, у найкращому випадку – 1-2 години. Про наближення селевого потоку можна дізнатися за характерним звуком валунів та уламків каміння, що перекачуються. Цей звук нагадує гуркіт поїзду, який наближається на великій швидкості.

Про початок зсуву свідчать такі ознаки:

поява шпарин на стінах будівель;
розриви дорожнього покриття, берегових укріплень;

– випинання землі.

Основними причинами травмування та загибелі людей у разі виникнення селевих потоків та зсувів є:

завалення людей грунтом, камінням, деревами;
нанесення травм предметами, що падають;
завалення людей у зруйнованих будинках обвалами конструкцій;
захоплення людей бурхливими потоками води та селевої маси.

Населення, яке мешкає у районах, де можливо виникнення зсувів, не повинно допускати витоку води з кранів, пошкоджень труб водогонів, своєчасно улаштовувати відвідні стоки у разі накопичення поверхневих вод.

Після оповіщення про наближення селевого потоку або про початок зсуву необхідно: