Управління політичними системами

Політична система виступає як кістяк суспільства, забезпечує його функціонування як єдиного цілого. Політична система виступає керівна управлінська система.

Управління — це цілеспрямований вплив на суспільство та окремі його сфери, це управління є свідоме.

Розглядаючи управління слід пам’ятати, що у суспільстві завжди присутні дві тенденції:

Дезорганізації, руйнування норм, інститутів, нищення цінностей та організації — самоврядування, підвищення впорядкованості, стабільності системи.

Можливість управління передбачає наявність випадковості, бо кожне явище повинно мати можливість різних напрямків розвитку, в іншому випадку, при повній детермінації (взаємо визначеності) не можливо було б здійснити вплив на політичну систему, управляти нею.

Тому, щоб управляти, першою умовою є наявність вибору принаймні з двох варіантів. Друга умова — необхідність володіння інформацією, зворотнім зв’язком, тобто щоб політичне керівництво отримувало інформацію про результати управління, і відповідно до цього керувало свої плани та дії.

Зв'язок передбачає отримання, оброблення та зберігання інформації. Інформація — це певні дані про процеси, явища за одиницю часу. Інформація вимірюється в байтах, для того щоб отримати один варіант з двох рішень потрібен один байт інформації, для одного з 8 потрібно 3 байти і так далі.

Третя умова управління полягає в тому, що для управління потрібно здійснити процес прийняття рішень у певній послідовності. Дана послідовність називається алгоритмом.

Приклад алгоритму:

· Складання плану, визначення мети управління;

· Вибір варіантів рішень;

· Прийняття рішення;

· Обмін, контроль за виконанням рішень;

· Регулювання процесів прийняття рішень на основі отриманої інформації.

Парадокс стабільності системи — чим стійкіша, стабільніша система тим більше шансів, що це буде замкнута система, закрите суспільство. З іншого боку — чим не стійкіша система, тим вона стабільніша!

Т. Парсонс (1902-1979)

При аналізі процесу управління системами використовують модель «чорної скриньки».

Поріг складності системи — система стає нестабільною, а її поява непередбачуваною. Тобто надмірна централізація призводить до різкого

Розглядається певна управлінська система. Нехай Вх1… Вх2… Вх3… вхідні дії на систему. Вих.1… Вих2… Вих.3…– вихідні величини системи.

Нас не цікавить внутрішня будова системи, лише результати і внутрішні зв’язки між вхідним впливом і вихідними величинами. Власне така модель і є моделлю «чорної скриньки». Тобто це така система якою управляють не розглядаючи її внутрішню будову. Можна не бути фахівцем у даній системі, а професіоналом в управління, щоб успішно нею управляти.

Одна з основних закономірностей управління системами це необхідність підтримки рівноваги існування системи, це певний постійний стан дрібних тимчасових рівноваг, які постійно змінюються. Функціонування системи це процес встановлення і порушення мікрорівноваг.

· Одиниця аналізу ІКА (imperobius— владний)

· ІКА — це відносини домінування (вони як правило не накладаються, а перехрещуються).

· Ці відносини прагнуть набути легітимного вигляду — авторитет (загальновизнане право панувати)

· В суспільстві порядок встановлюється не на основі цінностей та норм, а на основі легітимних відносин панування—підпорядкування, відносин — нерівності.

· Основний тип ІКА — держава;

· Два типи ролей — е керуючі і піддані. Керуючі намагаються зберегти стан речей, піддані — змінити.

· Виникає конфлікт, що веде до перерозподілу влади і авторитету.

· Звідси конфлікт є постійно повторюваним явищем.

· Коли конфлікт в різних ІКА накладаються один на одного їхній вплив в суспільстві зростає.

Влада і авторитет

пов’язана з особистістю з позиціями і ролями в

індивідів суспільстві, тому авторитетною

є легітимізована влада

Суспільні норми — не виникають у суспільстві згори, а встановлюються тими, хто наділений владою.

Стабільність суспільства (конфлікти зшивають суспільство)

Адаптація — пристосування до зовнішньої середовища і пристосування середовища до своїх потреб.

Досягнення мети — визначення цілей і досягнення їх.

1937р. — «Структура соціальної дії»

1951р. — «Соціальна система»

Основне питання: Як може існувати суспільство?

Латентна — підтримка цінностей

Інтеграція — об’єднання всіх інших елементів (A, G, L)

L I

Культура	Соціум
Економіка	Політика

G A

Цінності, соціалізація і соціальний контроль — це механізми, що сприяють збереженню рівноваги

Конфліктний підхід	Функціональний підхід
1. В основі суспільного життя лежать інтереси	В основі суспільного життя лежать норми і цінності
2. Суспільне життя неминуче пов’язане з роз’єднанням	Суспільства мають здатність до об’єднання
3. Суспільне життя породжує протистояння, ворожість	Суспільне життя залежить від солідарності
4. Суспільна життєздатність породжує структурний конфлікт	Суспільна життєздатність базується на взаємодії та співпраці
5. Суспільне життя включає примус, що витікає з соціальної напруженості	Суспільне життя включає обов’язки, необхідність соціального контролю
6. Суспільне життя породжує зіткнення групових інтересів.	Соціальна система базується на згоді
7. Соціальна диференціація породжує владу	Суспільство визнає закони, авторитет
8. Соціальні системи переповнені протиріччями	Соціальна система інтегрована
9. Соціальні системи тяжіють до змін	Соціальні системи прагнуть до стійкості і стабільності