БНМ 5.2.9. Заломлення світла

1. Зміна напряму поширення світла під час його проходження через межу поділу двох прозорих середовищ називається заломленням світла.

2. Кут між заломленим променем і перпендикуляром, поставленим у точку падіння променя, називається кутом заломлення.

3. Для заломлення світла виконуються закони:

– падаючий і заломлений промені, а також перпендикуляр до поверхні розділу середовищ, опущений у точку падіння променя, лежать в одній площині;

– відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення для двох даних середовищ є величиною сталою, що залежить лише від оптичних властивостей середовищ: .

4. n_2,1 – відносний показник заломлення другого середовища відносно першого. Він може бути як більшим, так і меншим за одиницю.

5. Якщо першим середовищем є вакуум (або повітря), то n_2,1=n. Цей показник називають абсолютним показником заломлення для другого середовища: .

6. , де n₂ і n₁ – абсолютні показники заломлення другого і першого середовища.

7. Якщо промінь світла спрямувати у напрямку, протилежному до напрямку відбитого чи заломленого променя, то такий промінь йде у напрямку, протилежному до напрямку падаючого променя.