Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором

Під розрахунковим документом слід розуміти документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні").

Правила зарахування коштів на рахунок встановлюються також актами Національного банку України. Зокрема, зарахування коштів за безготівковими розрахунками відбувається відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, за розрахунками готівкою - Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637.

В Україні у національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли до банку після операційного часу, банк може виконувати в день їх надходження, якщо це визначено договором банківського рахунка. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів.

Розрахунково-касове обслуговування клієнта, як правило, має оплатний характер. Договір банківського рахунка визначає розмір та умови здійснення оплати. Разом із тим, якщо договір не містить зазначених умов, клієнт обслуговується безоплатно. Плата за здійснення операцій, як правило, визначається у процентному відношенні до грошової суми, що перераховується банком за розпорядженням клієнта.

3.Кредитування рахунка.

Стаття 1069. Кредитування рахунка

1. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Дана стаття регулює кредитування рахунка клієнта банком, тобто здійснення банком платежів з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність або недостатність на ньому грошових ресурсів. У банківському законодавстві таке кредитування рахунка клієнта іменується овердрафт. Останній визначається як короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Банк може надати клієнту кредитування рахунка клієнта у випадках, передбачених у договорі. Умова про овердрафт включається не до усіх договорів банківського рахунка. Вона повинна супроводжуватися відкриттям рахунків, правовий режим яких допускає можливість овердрафта.

За відсутності коштів на рахунку надання кредиту у вигляді овердрафту здійснюється негайно шляхом оплати розрахункових документів за рахунок коштів банку в межах встановленого договором ліміту. Договором може бути узгоджений період кредитування, розмір відсоткової ставки за користування кредитом та допустима кількість овердрафтів протягом певного періоду часу.

Відносини, пов'язані з кредитуванням, регулюються договором банківського рахунка. До питань, що не врегульовані договором застосовуються положення глави 71 цього Кодексу про позику та кредит.

Залежно від виду кредитора можна виділити такі форми кредиту: державний, банківський, комерційний, іноземний. Найбільш поширеним на практиці є банківський кредит.

За строками користування банківські кредити бувають: короткострокові — до 1 року; середньострокові - до 3 років; довгострокові — понад 3 роки.

За забезпеченням кредити є: а) забезпечені заставою - майном, майновими правами, цінними паперами тощо; б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи). Для більшої надійності забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк — гарант (поручитель, страхова організація) — позичальник; в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); г) незабезпечені матеріально, або бланкові. Забезпечуються іміджем позичальника.

За ступенем ризику виділяються стандартні кредити, та кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання виділяються такі різновиди кредитів: видача у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання); за видом кредитного рахунку.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простого кредитного, спеціального кредитного та контокорентного.

4.Підстави списання грошових коштів з рахунка.

Стаття 1072. Черговість списання грошових коштів з рахунка

1. Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

2. У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості:

1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

3. У разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Підставами для списання грошових коштів з рахунка клієнта без його розпорядження є рішення суду про списання грошових коштів з рахунка клієнта або передбачені договором банківського рахунка між банком і клієнтом випадки.

Тривалий час дискусія точилася навколо проблеми щодо можливості списання з рахунка клієнта банку грошових коштів на підставі платіжної вимоги органу державної податкової служби. Це питання необхідно розглядати, враховуючи такі правові каденції виникнення відповідних відносин: законодавче регулювання відносин; суб'єктний склад відносин, функції та компетенцію суб'єктів; правову природу відносин суб'єктів; юридичну природу рахунка.

Підставою правового регулювання відносин за участю банку та органу державної податкової служби стосовно списання коштів з рахунка клієнта є норми статей 6, 19, 41, 55, 56, 64, 67 Конституції України, статей 1068, 1071-1073, 1076 ЦК України, статей 341-343 ГК України, відповідні норми спеціальних законодавчих актів, якими є закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про виконавче провадження", Податковий кодекс України. Відповідно до п. 7.1.4 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами НБУ (Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валюті тощо) та договорами, що укладаються між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Відносини банку та його клієнтів є цивільно-правовими, разом з тим щодо питань оподаткування органи державної податкової служби і клієнти банку регулюють свої відносини на підставі норм публічного права. Крім того, відносин підпорядкування між банком та органом державної податкової служби щодо клієнта банку немає.

З огляду на вищезазначене, у банківської установи відсутні правові підстави виконувати розпорядження органів державної податкової служби щодо списання з рахунків клієнтів банку грошових коштів на підставі платіжної вимоги. Дії банку, спрямовані на виконання такого розпорядження, є неконституційними та незаконними. Пропонуючи банку виконувати відповідні розпорядження, органи державної податкової служби виходять за межі своїх повноважень, встановлених Податковим кодексом України.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1.Що таке договір банківського рахунку? Охарактеризуйте порядок його укладення.

2.Які операції повинен здійснювати банк для своїх клієнтів?

3.Назвіть основні форми та види банківських кредитів.

4.В якому порядку списуються кошти з банківського рахунку?