2017-12-14
145Українські землі у складі Російської імперії (1905-1914 рр.)
Петро Аркадійович Столипін – голова Ради міністрів Російської імперії у 1906-1911 рр. Походив зі стародавнього дворянського роду, закінчив Віленський гімназію, потім фізико-математичний факультет Петербурзького університету. Після закінчення університету перебував на державній службі, був ковенським губернатором, з 1902 р гродненським губернатором, з березня 1903 року - саратовським губернатором. На цих посадах успішно подавляв революційні виступи. У квітні 1906 р. П. А. Столипін призначається міністром внутрішніх справ. З 8 липня 1906 року стає головою Ради міністрів Російської імперії. 24 серпня 1906 р опубліковано його урядову програму, яка містить дві частини: репресивну (методи боротьби з революцією, зокрема, створення військово-польових судів) та реформістську (по суті - аграрну реформу). 5 вересня 1911 р. смертельно поранений під час візиту до Києва в оперному театрі.
Роль П.А. Столипіна в придушенні революції 1905-1907 рр.:
1. Конфлікт з депутатами І Державної думи
|
|
|
Депутати - трудовики висунули проект 104-х (конфіскація поміщицьких земель)> У результаті Дума була розпущена 8 липня 1906 р.
2. Конфлікт з депутатами ІІ Державної думи
17 травня 1907 р. проголосували проти "незаконних дій поліції" у боротьбі з революційним тероризмом > У результаті Маніфестом 3 червня 1907 р. Дума була розпущена.
3. Прийняття нового виборчого закону 3 червня 1907 р. (дворяни, які складали менш 1% населення, отримали в III думі 43%, або 66 місць)> у результаті парламентську більшість створили фракції октябристів (154 депутата) та правих, монархістів (147 депутатів).
Аграрна реформа П.А. Столипіна
9 листопада 1906 року - указ.
14 червня 1910 року - закон (указ, прийнятий Державною Думою, Державною Радою, затверджений царем)
Цілі:
1. Соціально-політична - створити в селі міцну опору для самодержавства із заможних селян, розколоти селянську масу.
2.Социально-економічна - зруйнувати общину, створити приватні господарства у вигляді виселків і хуторів.
3.Економічна - забезпечити підйом сільського господарства, ліквідувати відставання від передових держав.
Суть реформи:
1.Руйнування общини та розвиток приватної власності (Селяни отримували право виходу з общини. Община мала виділити таким селянам земельний наділ у приватну власність). Результат: до 1916 р. з общин було виділено 2478 тис. домогосподарств, або 26% общинників.
2. Розвиток кредитування (закон 5 червня 1912 р. дозволив видачу позики під заставу будь-якої придбаної селянами надільної землі). У 1906 - 1907 рр. частина державних і удільних земель була передана Селянському банку для продажу селянам з метою ослаблення земельного дефіциту. Уряд заохочував створення сільських кредитних товариств (станом на 1 січня 1914 року - 13 тисяч).
|
|
|
3.Переселення селян
За указом 10 березня 1906 р. право переселення було надано всім бажаючим без обмежень. У 1906-1913 рр. за Урал до Сибіру переселилося 2792,8 тисяч осіб. Кількість селян, що не зуміли пристосуватися до нових умов і були вимушені повернутися, склала 12% від загальної кількості переселенців. Водночас населення Сибіру збільшилося на 153%. Посівні площі розширені на 80%.
Результати реформ. Позитивні:
1.Швидке зростання аграрного виробництва, експорту сільськогосподарської продукції. Валовий прибуток усього сільського господарства склав у 1913 році 52,6% від загального ВП. Товарообіг сільськогосподарської продукції збільшився за 1906-1911 рр. на 46%. У 1910 р експорт російської пшениці становив 36,4% загального світового експорту.
Негативні: 1.Економічна відсталість не подолана. У 1913 р. Росія отримувала 55 пудів хліба з однієї десятини, в США - 68, у Франції - 89 пудів. Причина: економічне зростання відбувалося за рахунок підвищення інтенсивності ручної селянської праці.
2.Введення приватної подвірної власності на землю замість общинної торкнулося лише 1/4 селян-общинників Російської імперії.
3. Не вдалося територіально відірвати від "світу" (громади) заможних господарів, тому що на хутірських і відрубних ділянках поселилося менше половини куркулів.
