Голод 1932-1933 рр. був одним із найжорстокіших злочинів сталінського режиму проти українського народу. Головною причиною голоду стало насильницьке вилучення хліба у селян. До цього також доєдналися ще й такі національно-політичні та соціально-економічні чинники:
· необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, яка загрожувала імперським інтересам Москви;
· завищений план хлібозаготівель для України 1932 р.;
· надмірний хлібний експорт;
· прискорена насильницька колективізація;
· конфіскація владою продовольчих запасів;
· економічні прорахунки, спроба вести соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами.
7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР приймають постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома в народі як «Закон про 5 колосків». Згідно з цим законом за крадіжку колгоспної чи соціалістичної власності передбачався розстріл або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна.
|
|
Незважаючи на жорстокість по відношенню до населення, виконати план хлібозаготівлі у 1932 р. не вдалося. З метою «виправлення» ситуації в Україну направляється надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим. Основною метою надзвичайної комісії було вилучення хліба в селян за будь-якою ціною (обшуки, натуральні штрафи, реквізиція насінного, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, блокади сіл-боржників тощо.) Хлібозаготівельна кампанія перетворилася на цілеспрямоване фізичне винищення українського селянства.
Точну цифру людських втрат від голодомору 1932-1933 рр. встановити неможливо. Дослідники називають цифри від 3,5 до 12 млн. чол.
Таким чином колгоспний лад став однією з основ командної економіки і тоталітарного режиму.