Ідеологічна боротьба в більшовицькій партії у 1920-х рр. Сталінський «великий перелом» 1929 р. та перехід до авторитарної диктатури

Тема: 6

41(1) З 1925 по 1928 рр. генеральним секретарем ЦК КП(б)У працював один з найближчих співробітників Сталіна Л. Каганович. При ньому політика українізації набула найбільшого розмаху. З 1924 р. почалися масові набори у партію, які докорінно змінили її склад. Економічні труднощі 1925 р. зумовили порушення питання про перспективи розвитку НЕПу, доцільність і правильність обраного політичного курсу. Характерними ознаками культурної політики в 1920-1923 рр. були прокомуністична спрямованість, жорстка централізація та підконтрольність культурного життя. Наприкінці 1920 р. у складі Наркомосу УСРР було утворено спеціальний орган - Головполітпросвіту, до функцій якого входила і цензура друку [15, арк. 118]. Трохи пізніше, в середині 1922 р., в його складі виникло Головне управління в справах друку (згодом назване Головліт). Воно займалося виключно цензурними справами.

41(2) У перший рік п'ятирічки високий темп розвитку забезпечило те, що економіка СРСР ще відчувала імпульси НЕПу. За п'ятирічним планом валова продукція промисловостіУСРР у 1928/29 р. збільшилася на 20% проти 16,5%. І вже з осені 1928 р. у містах почалося введення карток на хліб для робітників та службовців. Масло та цукор давали лише частині населення, а на решті економили. У липні 1930р. відбувся XVI з'їзд ВКП(б), на якому Сталін виступив з пропозицією декретувати на 1930/31 господарський рік 45% приросту промислової продукції. 5 грудня 1929р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову "Про реорганізацію управління промисловістю", згідно з якою підприємства, а не трести стали головними ланками управління. Але підприємства були позбавлені економічної самостійності, яку мали трести.

За твердженням Сталіна, в 1929 році партії і країні вдалося домогтися рішучого перелому:

1. в області продуктивності праці, що виразилося в "розгортанні творчої ініціативи і могутнього трудового піднесення мільйонних мас робочого класу на фронті соціалістичного будівництва".

2. в галузі вирішення в основному проблеми накопичення для капітального будівництва важкої промисловості, прискореного розвитку виробництвазасобів виробництва і створення передумов для "перетворення нашої країни в країну металеву".

3. в переході землеробства "від дрібного і відсталого індивідуального господарства до великого і передового колективного землеробства, до спільного обробітку землі, до машинно-тракторним станціям, до артелям, колгоспам, що спирається на нову техніку, нарешті, до гігантам- радгоспам, збройним сотнями тракторів і комбайнів ".

7 листопада +1929 р в газеті "Правда" була опублікована стаття Сталіна " Рік великого перелому ", в якій +1929 рік був оголошений роком «корінного перелому у розвитку нашого землеробства»: «Наявність матеріальної бази для того, щоб замінити куркульське виробництво, послужило основою повороту в нашій політиці в селі... 30 січня 1930 було прийнято постанову ЦК ВКП (б) "Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації ", що поділило куркулів на три категорії.

Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр. — форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р.

Індустріалізація України кардинально змінила соціально-економічні процеси, а також у великій мірі менталітет українського народу в ХХ столітті.

Причини індустріалізації в Українській РСР
Відхід від Нової економічної політики
Загальна індустріалізація СРСР;
Курс на «прискорене соціалістичне будівництво»
Сталінський курс «великого перелому»

Політика «соціалістичної індустріалізації» України відповідала загальносоюзному курсу.

Товариш Сталін у доповіді 1931 р. Курс на індустріалізацію був узятий на XІV з'їзді ВКП(б) (1925 р.), який затвердив директиви першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства на 1928/29 — 1932/33 роки. XI з'їзд більшовиків України пройшов під знаком повної підтримки сталінського курсу на форсовану індустріалізацію. З'їзд затвердив п'ятирічний план для України. Україна визначалася як основний плацдарм проведення індустріалізації в СРСР, оскільки саме в Україні знаходилися основні вугільні родовища і підприємства металургії.

У 1 п'ятирічці 400 з 1500 промислових підприємств передбачалося спорудити саме в Українській РСР. Ставилася основна мета — забезпечити перевершуючий і першочерговий розвиток галузей групи А (паливна, енергетична, хімічна, машинобудівна і т. ін.).

Хід і методи індустріалізації УРСР: Індустріалізація України, як і всього Радянського Союзу, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Матеріальні стимули часто замінювалися моральними, політико-ідеологічними.

Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного господарства.

Методи індустріалізації:

підвищення продуктивності праці;
вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування)
поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування);
інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість);
інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. ін.

Протиріччя індустріалізації: