Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності праці

В зарубіжних країнах розроблені і широко використовуються три методи вимірювання продуктивності: нормативний, багатофакторний і багатокритеріальний. Нормативний метод – це організаційний метод вимірювання продуктивності, орієнтований на розвиток системи вимірювання та оснований на активній участі персоналу. Він базується на методі номінальних груп і дельфійському методі. Багатофакторний метод вимірювання продуктивності, на відміну від нормативного методу, базується не на суб’єктивній інформації, отриманій від працівників, а на звітних даних про діяльність підприємства та його підрозділів. Процедура вимірювання продуктивності в цьому випадку спрямована “зверху вниз”, більш послідовно спирається на визначення продуктивності і використовує тільки коефіцієнти та індекси. Багатокритеріальний метод вимірювання продуктивності (або матриця цілей) дозволяє виміряти і оцінити як безпосередньо саму продуктивність, так і загальну ефективність підприємства, яка оцінюється за 7-ма критеріями: результативність, економічність, якість, продуктивність, прибутковість, якість трудового життя, впровадження інновацій. Цей метод пов’язаний з попередніми двома і базується на їх методичних розробках. На практиці багатофакторний метод реалізовано у вигляді багатофакторної моделі вимірювання продуктивності (БФМВП). Використання БФМВП дозволяє: - отримати загальний вимірювач продуктивності для підприємства; - забезпечити аналітичну ревізію динаміки часткових і загальних показників в продуктивності; - готувати фінансові звіти; - виміряти вплив зрушень у продуктивності на прибутковість; - оцінити ефективність окремих організаційно-технічних заходів; - виявити пріоритети у плануванні. Зручність БФМВП полягає в тому, що розрахунок всіх її показників здійснюється автоматично, шляхом використання відповідної комп’ютерної програми. Вихідною інформацією для проведення розрахунків слугують дані про випуск продукції, витрачання ресурсів та ціни на продукції і ресурси, тобто інформація, яка постійно фіксується у щоденних зведеннях. Тому вимірювати продуктивність можна за будь-який період: від тижня до року. Результатом вимірювання в даній моделі виступають не лише коефіцієнти (рівні) та індекси продуктивності, а й структура сукупного доходу підприємства (у вигляді коефіцієнтів витрати/доходи), співвідношення темпів росту цін на продукцію і ресурси, індекси прибутковості, абсолютна зміна прибутку під впливом змін зовнішніх та внутрішніх факторів. Тобто модель дозволяє пов’язати продуктивність кожного ресурсу, зокрема продуктивність праці, з основним фінансовим результатом діяльності підприємства – прибутком.