Управління ремонтним господарством

Організація і управління технічною експлуатацією і ремонтом основних виробничих фондів є головним завданням операційного менеджменту у виробничій інфраструктурі підприємства, як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері послуг.

Ремонтне господарство підприємства – це сукупність відділів, служб та виробничих підрозділів, зайнятих аналізом стану технічного обладнання, наглядом за його станом, технічним обслуговуванням, ремонтом та відпрацюванням заходів по заміні зношеного обладнання на більш прогресивне.

Значення ремонту основних виробничих фондів і підвищення ефективності його організації обумовлюються наступними найважливішими факторами [2, С. 202]:

- капітальним ремонтом – одним зі способів простого відтворення основних фондів;

- витрати на ремонт технологічного обладнання складають 6-20% собівартості продукції;

- частка ручної праці на ремонт досягає 75-90% проти 20-30% у машинобудуванні на виготовлення нового обладнання;

- ресурс відремонтованої техніки, як правило, не досягає 40-50% ресурсу нового обладнання.

Основні завдання ремонтних служб і підрозділів наступні [2, С. 202]:

1. Підтримання технологічного обладнання в постійній експлуатаційній готовності.

2. Збільшення строків експлуатації обладнання без ремонту.

3. Вдосконалення організації і підвищення якості ремонту обладнання.

4. Зниження витрат на ремонт і технічне обслуговування технологічного обладнання.

Управління ремонтом на великих та середніх фірмах здійснюється самостійними службами головного механіка, головного енергетика, головного архітектора. Усі ці служби утворюють ремонтне господарство підприємства.

Ремонтне господарство на підприємстві представлено [1, С. 400; 2]:

Ø Системою ремонтних засобів, які знаходяться в розпорядженні ремонтних робітників (дрібні деталі і ремонтні комплекси).

Ø Ремонтними ділянками в складі виробничих цехів, які мають невелику кількість універсальних, а іноді і спеціальних верстатів.

Ø Ремонтними цехами (РЦ) або майстернями, ремонтно-механічним цехом (РМЦ), електроцехом (ЕЦ).

Ø Складськими приміщеннями для зберігання запасних деталей, інструменту, дрібного устаткування, мастильних матеріалів.

Ø Конструкторсько-технологічне бюро (КТБ), що виконує роботи, пов’язані з ремонтом, модернізацією і конструюванням нестандартного устаткування.

Ø Планово-виробниче бюро (ПВБ), що планує роботу ремонтних цехів і майстерень.

Ø Бюро планово-попереджувальних ремонтів (БППР), що планує планує ремонтні роботи.

На підприємстві ремонтним господарством роботи ведуться по обслуговуванню:

1. Технологічним обладнанням – службами відділу ОГМ.

2. Енергетичному обладнанню – службами ОГЕ.

3. Промисловими будівлями і спорудами – відділ капітального будівництва.

Схема управління ремонтним господарством підприємства представлена на рис. 10.2.

Як видно з рис. 10.2 керування ремонтним господарством, організація і планування ремонту й експлуатації основних фондів на промислових підприємствах ведуться:

- по технологічному устаткуванню – службами (відділами) головного механіка;

- по енергетичному устаткуванню й енергопостачанню – службами (відділами) головного енергетика;

- по промисловості й інших будинках і спорудженням – службами по їхньому ремонті й експлуатації – відділами капітального будівництва підприємств.

 

1 – ремонтно-механічна дільниця

2 – електроремонтна дільниця

3 – склад

 

Рисунок 10. 2 – Схема управління ремонтним господарством підприємства [2].

 

На Україні прийнята система планово-попереджувального технічного обслуговування і ремонту (ППР). Планово-попереджальна система це – сукупність запланованих технічних і організаційних заходів щодо нагляду і ремонту обладнання, які проводяться за попередньо укладеним планом з метою попередження зношування деталей і вузлів, раптових псувань обладнання і підтримання його в стані, придатному до роботи.

Розрізняють: малий (поточний) ремонт (ПР), середній ремонт (СР), капітальний ремонт (КР).

Малим (поточним) ремонтом називається мінімальний по обсягу ремонт, при якому заміна чи відновлення швидкозношуваних деталей (окремі види шестірьонок і ін.) і регулювання механізмів (клапанів та ін.) досягається нормальна робота устаткування до чергового ремонту.

Середній ремонт – це ремонт, при якому виконується часткове розбирання основних вузлів устаткування, заміна і відновлення зношених деталей. Виконується такий ремонт без зняття устаткування з фундаменту.

Капітальний ремонт здійснюється тоді, коли вимагається повне розбирання і ремонт базових деталей (станини, корпуса редуктора та ін.), заміна зношених деталей і вузлів. З капітальним ремонтом, як правило, поєднують модернізацію устаткування [1, С. 402].