Про дві концепції щодо розгляду проблем свідомості

Г. Гегель

План викладу і засвоєння матеріалу:

 

1. Проблема свідомості з точки зору науки і філософії

2. Про дві концепції щодо розгляду проблем свідомості

3. Генезис форм відображення на різних рівнях розвитку матерії

4. Свідомість і мислення

5. Мислення і мова

6. Самосвідомість

7. Несвідоме

8. Підсвідоме

9. Структура свідомості

 

Проблема свідомості з точки зору науки і філософії

 

Проблема свідомості - одна з найскладніших і недостатньо досліджених проблем сучасної науки.

По-перше, ця проблема багатогранна, різноаспектна, її вив­чають психіатрія, нейрофізіологія, психологія, біологія, логіка, релігія, філософія, антропологія, кібернетика і т.д.

По-друге, свідомість - специфічний об'єкт пізнання, котрий не піддається безпосередньому експериментуванню: процес виникнення свідомості, її утворення не фіксується ніякими приладами. Можна під мікроскопом розглядати будь-яку клітину мозку, але акти свідомості залишаться невловимими.

По-третє, при дослідженні проблем свідомості забагато суб'єктивного в оцінці різних її аспектів. Візьмемо для прикладу сучасну психіатрію, її критерії оцінки психічних аномалій, за якими фахівці відрізняють хворих людей від здорових. Такими критеріями є: прямолінійність, дивакуватість, в'ялість, загострене почуття справедливості, невдоволеність, зажерливість, брутальність, неохайність, роздратованість, образливість, вередливість, почуття неповноцінності тощо.

Такі критерії надають психіатрам широкі можливості для зловживання, оскільки діагноз, котрий вони встановлюють хворому, багато в чому залежить від їхньої суб'єктивноїоцінки й тлумачення.

Не випадково, психіатрія, маючи такі критерії оцінкипсихічного стану людини, в тоталітарній державі використовувалася як засіб придушення інакодумства, невдоволення людей існуючими порядками. Бо будь-кого, хто критикував владу, хто висловлював своє негативне ставлення до неї, можна було у будь-який час відправити у психіатричну лікарню.

Що ми знаємо про свідомість з точки зору науки і філософії? Ми достовірно знаємо, що:

Свідомість - продукт людського мозку як високоорганізованого матеріального утворення;

Свідомість - вища форма відображення дійсності;

Свідомості передують більш прості форми відображення;

Свідомість не має свого змісту, котрий не був би взятий з об'єктивної дійсності; свідомість не може бути чим-небудь іншим, як усвідомленим буттям.

Свідомість детермінована біологічно, генетично;

Свідомість обумовлена соціальна - детермінована суспільними відносинами.

Що ми не знаємопро свідомість людини, про її мозок як матеріальний носій свідомості? Ми не знаємо головного- яка природа мозку, якого він походження; не знаємо того, як виникло життя на Землі і як виникла сама людина. Є лише гіпотези.

 

Про дві концепції щодо розгляду проблем свідомості

 

У філософії є дві найбільш відомі концепції, котрі розглядають проблему свідомості. Перша з них прагне з'ясувати сутність, особливості, природу та походження свідомості. Друга - констатує те, що свідомість унікальний феномен, але залишає поза увагою з'ясування її сутності, природу та походження. Перша концепція -матеріалістична. Друга - феноменологічна, ідеалістична. Останній напрямок - феноменологічний - представляють такі філософи, як Гегель, Гуссерль.

У Гегеля феномен свідомості є проявом абсолютного духу, незалежного від людини. Саме розглядові цієї проблеми Гегель присвятив свою працю "Феноменологія духу".

Поняття "феноменологія" означає вчення про єдине у своєму роді, неповторне. Неповторним, на думку філософів цього напрямку, є феномен людської свідомості. Феномен (з грецької) - явище, єдине, унікальне, неповторне.

Під свідомістю феноменологія розуміє "чисту" свідомість, абстрактну, відірвану від людини, незалежну від неї. Нібито є свідомість сама по собі, поза людиною. Гуссерль вважав, наприклад, що свідомість саме є таким унікальним феноменом, незалежним від людини. Філософія, на думку Гуссерля, може бути зрозумілою як "строга наука" лише тоді, коли вона своїм предметом має таку "чисту" свідомість. Однак при цьому поза увагою феноменології залишаються такі важливі питання, як: що таке свідомість, що вона відображає, яке її походження, генезис, біологічні та соціальні передумови тощо. Сучасними послідовниками Едмунда Гуссерля є Елізабет Штрекер, Макс Шеллер, Роман Інгарден та інші.

Близька до матеріалістичної концепції свідомості точка зору відомого французького філософа, вченого і богослова Тейяра де Шардена. Феноменологія останнього виходить з того, що людина, її свідомість, як феномени, є складовими частинами еволюційного розвитку, вони виникають природним шляхом. Філософ відкидав старозавітний міф про створення Богом першолюдини - родо­начальника всього людства. Весь світ, на думку Тейяра де Шардена, - це еволюційна система; еволюція - це не часткова гіпотеза, а "основна умова, котрій повинні віднині підпорядковуватися всі теорії, гіпотези, системи".

Сама матерія є "матрицею", на якій формується духовне начало. Тому останнє притаманне всьому сутнісному. Воно властиве навіть молекулі. У живій природі свідомість набуває психічної форми, у людини духовне начало стає "самосвідомістю", бо людина "знає, що вона знає".

Якісно відмінними етапами шарденівської еволюційної системи є: "попереднє життя", "життя", "феномен людини". Перший етап - це еволюція хімічних елементів і галактик, утворення складних молекул і перших форм життя; другий етап - виникнення живого, біосфери, розвиток всіх форм живих організмів, у тому числі і людини; третій етап - розвиток людини, її свідомості, історичний поступ людства до наших днів. У цей період здійснюється формування "єдиного людства" зі своєю сферою "духу" або "ноосферою", через яку можливий вихід людини, як унікального феномену, до "понад життя", "універсуму", до "крапки Омеги", якою Тейяр де Шарден символічно позначив Ісуса Христа. Еволюція людини, на думку філософа, є способом її єднання із Всесвітом, виходом за межі свого "Я", для прилучення до Христа, котрий втілений у Всесвіті.

Є ще, власне, релігійна точка зору на проблему свідомості, в основі якої лежить уявлення про божественне походження останньої: "свідомість дав людині Бог". Красномовним у цьому зв'язку є висловлювання Папи Івана Павла II, котрий наголосив, що "еволюція людини - це щось більше ніж гіпотеза... Тіло людини земного походження. Творінням Господа є людський дух".