Методи оцінки фінансових ризиків

Тема 8. Управління ризиками

1. Сутність та види ризиків

2. Мета та принципи ризик-менеджменту

3. Методи оцінки ризиків

4. Методи нейтралізації ризиків

 

Сутність та види ризиків

 

І. Залежно від рівня прийняття рішень

1. Глобальні ризики — це ризики на рівні народного господарства, викликані зміною політичної ситуації в країні та макроекономічних параметрів її розвитку (політичні, ризики, пов'язані зі зміною законодавства, розвитком внутрішніх і зовнішніх ринків, фінансового ринку та ін.)

2. Локальні ризики — це ризики, що виникають на рівні підприємства. Вони можуть бути пов'язані як з вирішенням питань у повсякденній фінансово-господарській діяльності (розробка тактики управління), так і з рішеннями в галузі довгострокового економічного розвитку (розробка стратегії та окремих фінансових політик).

ІІ. Залежно від тривалості впливу негативних факторів:

— довгострокові ризики (пов'язані зі стійкими негативними тенденціями економічного розвитку);

— короткострокові ризики (пов'язані зі зміною ринкової кон'юнктури).

ІІІ. Залежно від причини виникнення:

1. Систематичні ризики — це ризики, які не залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства, а існують об'єктивно на загальнодержавному рівні (інфляційний ризик, процентний, валютний, податковий, інвестиційний ризик при зміні макроекономічних умов інвестування).

2. Несистематичні (специфічні) ризики безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства і виникають, як правило, при допущенні помилок суб'єктами управління. Їх можна попередити шляхом розробки на підприємстві спеціального механізму їх нейтралізації.

IV. За видами підприємницької діяльності

1. Виробничий ризик виникає в процесі виробничої діяльності у випадку виникнення перебоїв і зменшення обсягів виробництва,

2. Комерційний ризик пов'язаний з реалізацією продукції (послуг), закупівлею сировини, матеріалів тощо і може мати місце у випадку зменшення планових обсягів реалізації, підвищення закупівельних цін,

3. Фінансовий ризик виникає, коли підприємства вступають у відносини з різними фінансовими інститутами (банками, інвестиційними, страховими, факторинговими, лізинговими компаніями, біржами та ін.). Причинами є інфляційні фактори, збільшення середнього рівня банківського та депозитного процентів, зменшення вартості цінних паперів тощо.

Методи оцінки фінансових ризиків

Кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові. Більш детально розглянемо зміст цих методів.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. Загальноприйнятим є кількісне оцінювання рівня ризику через розрахунок рівня невизначеності.

На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину (Х_і) і ймовірність (Р_і) отримання вигоди та виникнення фінансових втрат.

1. Визначається середній очікуваний прибуток від інвестування з усіх проведених варіантних розрахунків:

де Р_і — імовірність майбутніх умов, що відображені і-м варіантом розрахунку;

п — кількість розрахованих варіантів показника ефективності проекту.

2. Середньоквадратичне відхилення варіантних показників від їх середнього значення

6. Розраховується коефіцієнт варіації (KV), який визначає ступінь відхилень варіантів від середнього значення показника:

Можна вважати, що прийнятним буде такий варіант, при якому коефіцієнт варіації становитиме менше 10 %.Меншому коефіцієнту варіації відповідає проект з меншим ризиком.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступень ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для певного підприємства.

У світовій практиці інвестиційного ризик-менеджменту широкого поширення набула модель оцінки капітальних активів (МОКА або CAPM). Вона дозволяє порівняти та визначити залежність (чутливість) між доходністю окремих акцій та доходністю ринку цінних паперів в цілому. Рівень чутливості ЦП до ринку в моделі визначається за допомогою коефіцієнта , який характеризується співвідношенням доходності окремого цінного папера (наприклад акції) та доходності ринку ЦП:

Математичне вираження МОКА має наступний вигляд (рівняння лінії ринку):

де К_s - рівень прибутковості цінного папера (або необхідна ставка доходу НСД для даного ринку)

- бета коефіцієнт

К_ЦП – рівень ринкової прибутковості

K_rf -,безризикова ставка прибутковості

При цьому коефіцієнт має велике практичне значення, адже завдяки йому інвестор може порівняти доходність свого цінного паперу з доходністю ринку і визначити, наскільки ризикованим є його портфель. За базу порівняння при цьому береться ринкова доходність K_m, адже в основі її визначення лежать фондові індекси (це середнє значення доходності всіх цінних паперів, які обертаються на ринку). Тому інвестор, порівнюючи цінні папери зі свого портфеля з фондовим індексом, може отримати достовірну інформацію щодо якості своїх цінних паперів.

При цьому -коефіцієнт коливається відносно «1»:

- якщо =1, тобто К_ЦП= К_m – значить, що цінні папери з портфелю інвестора мають ринковий ризик і ринкову доходність, тобто вони будуть змінюватись разом зі змінами на ринку

- якщо >1, тобто К_ЦП> К_m – доходність цінного паперу інвестора більше за доходність на ринку, а значить ці цінні папери мають і більший ризик, ніж загально ринковий. Тобто інвестор має портфель з підвищеним ризиком

- якщо <1, тобто К_ЦП< К_m- цінні папери інвестора мають менший ризик, ніж на ринку, тому і доходність очікується незначна.

Експертні методи оцінки ризику базуються на суб'єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими експертами. Застосовується цей метод у випадку, коли отримати необхідний масив статистичної інформації з якихось причин неможливо або якщо аналогів такого розвитку подій ще не було. Особливістю методу є відсутність математичного підтвердження оптимальності рішень.

Незважаючи на велику популярність серед експертів, ці методи мають серйозний недолік: мають глобальний характер і не враховують внутрішніх фінансових ризиків.

Аналогові методи оцінки ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній.