Міжнародні договори та міжнародні угоди в системі джерел земельного права

Джерело – це зовнішня форма вираження права, прояву та існування земельно-правових норм.

Земельно-правова норма – це є встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки загального характеру, що приймається у визначеному законом порядку, розраховане на неодноразове застосування.

Для джерел земельного права також характерні певні ознаки:

· офіційний публічний характер;

· приймаються державою, санкціоновані нею у визначеному порядку;

· мають документальний характер і зовнішню форму;

· розраховані на неодноразове застосування та поширені на невизначене коло осіб (мають нормативний характер);

· дотримання вимог забезпечується примусовою силою держави

· містять норми, які регулюють специфічне коло відносин;

· до складу джерел земельного права входять нормативно-правові акти колишньої СССР та УРСР, які регулюють ті земельні відносини, що не врегульовано законами України(ст.3 ЗУ «Про правонаступництво», Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії земельних актів» 21.09.1991);

· земельне законодавство, яке вже втратило чинність, може застосовуватись до земельних відносин, які виникли під час його дії.

Існують наступні види джерел права:

· правові звичаї,

· правові прецеденти,

· правові принципи,

· нормативно-правові акти.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинними є ті міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.

Ратифіковані міжнародні договори України становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Оскільки в разі встановлення міжнародним договором України, ратифікованим законом, інших правил ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуватись повинні правила міжнародного договору України.

Згода на обов’язковість надається шляхом:

· підписання ратифікації,

· прийняття договору,

· затвердження договору,

· приєднання до договору.

Міжнародні договори та міжнародні угоди як джерела земельного права стосуються визначення кордонів між Україною та сусідніми державами, регулюють інші земельні відносини.(Європейська ландшафтна конвенція 20 жовтня 2000; Кілоцький протокол до Рамкової Конвенції ООН «Про зміну клімату» Кіото від 11.12.1997, ратифіковано ЗУ 2.02.2004; Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 5.06.1992, ратифіковано ЗУ від 29.11.1994).