Поняття права власності на землю

Наукою земельного права право власності розглядається як суб’єктивна та об’єктивна категорії.

В суб’єктивному розумінні - це сукупність повноважень(сукупність правових, юридичних можливостей) різних суб’єктів щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками.

Як об’єктивна категорія - право власності являє собою систему правових норм, які регулюють відносини власності на землю(щодо набуття права власності на землю за різними способами), володіння, користування, розпорядження земельними ділянками в інтересах як особи, так і суспільства. В такому значенні право власності на землю розглядається як інститут ЗП.

Зміст права власності на землю

Зміст об’єктивного права власності на землю складають правила поведінки суб’єктів відносин власності на землю, які з юридичної точки зору включають права і обов’язки.

Зміст суб’єктивного права власності - повноваження щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Доктрина земельного права - свої поняття змісту володіння, користування, розпорядження.

Право володіння (Андрєйцев) - юридично-забезпечена можливість гарантування приналежності відповідно юридично в натурі визначених земельних ділянок, їх власника згідно з правовстановлюючим документами невідчужуваності цих об’єктів від власників без їх особистого волевиявлення, визначення виключності і абсолютності прав на земельні ділянки разом з урахуванням обмежень з метою використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення для задоволення власних матеріальних та духовних потреб.

Що стосується поняття користування та розпорядження як правомочностей власника, то зміст цих понять буде різним в залежності від суб’єктів різних форм власностей на землю.