Психологічні особливості студентського віку

Тема 6

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, ТИПОЛОГІЯ СТУДЕНТІВ І ФОРМУВАННЯ СТУДЕНТСЬКОГО КОЛЕКТИВУ

 

Психологічні особливості студентського віку. Типологія студентів.

Діалектика становлення і розвитку студентського колек­тиву: академічної групи, курсу, факультету, ВНЗ.

 

Психологічні особливості студентського віку

Як уже згадувалося, до середини минулого століття в психолого-педагогічній науці вважалося, що людина після досягнен­ня зрілості (від 20 років і далі) перебуває в стані "психічної зака­м'янілості" й перестає бути здатною до навчання. А тому педаго­гіка і психологія в колишньому СРСР, як і у світі, розвивалася в основному як дитяча, шкільна. У першій третині XX ст. значно­го поширення набули педологічні вчення. І лише в 60-х роках розгорнулися наукові дослідження психічного розвитку дорос­лої людини і можливостей її навчання. Нині проблеми розвитку, навчання і виховання зрілої людини на всіх етапах її життєвого шляху досліджуються андрагогікою і педагогічною антрополо­гією, наукові основи якої закладено К.Д. Ушинським, та інши­ми науками.

Студентський вік (17—23 роки) охоплює і пізньодитячий, юнацький період, і частину дорослого етапу в розвитку і станов­ленні людини. Студент (лат. — той, хто навчається, старанно працює, оволодіває знаннями) як особистість, що перебуває на кон­кретній стадії розвитку, може характеризуватися такими вимі­рами: психологічним (характер, темперамент, воля, здібності); біологічним (фізичні дані, тип вищої нервової діяльності, безу­мовні рефлекси, інстинкти). Ці чинники детерміновані спадко­вістю і вродженими задатками; соціальним середовищем (місце в соціумі, національність).

Студентський вік характеризується найбільш сприятливими умовами для психологічного, біологічного і соціального розвит­ку. В цей період найвища швидкість пам'яті, реакції, пластич­ність у формуванні навичок. В особистості на цьому етапі домі­нантним є становлення характеру та інтелекту. Активно розвива­ються морально-ціннісні й естетичні почуття. Швидко освоюють­ся соціальні ролі дорослого: громадянські, професійні, економіч­ні, сімейні. Формуються і закріплюються схильності, інтереси. Визначаються життєві цілі й прагнення. Досягається високий рівень розвитку фізичних та інтелектуальних сил, активно зрос­тають творчі можливості, збагачується емоційно-чуттєвий зміст, розквітає зовнішня привабливість. Все це часто спричинює дещо ейфорійні, ілюзорні уявлення про невичерпність і безмежність такого стану й приводить до нераціонального, безцільного, без­плідного розтрачання фізичних і духовних сил.

Саме в студентському віці відбувається перегляд ціннісно-духовних категорій, аксіологічна переорієнтація. Посилюється усвідомленість, об'єктивна позитивізація мотивів поведінки. Формуються і зміцнюються позитивні особистісні риси — відпо­відальність, почуття обов'язку, цілеспрямованість, наполег­ливість, самостійність, уміння регулювати свої почуття, бажан­ня, схильності. Разом з тим треба мати на увазі, що до 20 років здатність людини до повносвідомої регуляції своєї поведінки ос­таточно ще не сформована. Тому інколи мають місце невмотивовані, флуктуаційні прояви негативної поведінки, неадекватних дій, протиправних вчинків.

Студентський вік — пора активної самооцінки. Вона може бути об'єктивною, завищеною і заниженою. Характерними для людини із заниженою самооцінкою є занижена самоповага, не­стійка власна думка про себе, намагання приховати від оточення своє справжнє "Я", виконати роль, яка, на її думку, буде більш прийнятною й ефектною у конкретному середовищі. Молоді люди такого типу підвищено чутливі й ранимі. Вони більш болісно реагують на критику, насмішки, зневагу, осудження. Для них ха­рактерні закритість, самоізоляція, схильність до віртуального спілкування зі світом, одинокість.

Студентський вік, заБ.Г. Ананьєвим, є сенситивним періодом для розвитку основних соціогенних можливостей. Особливої ува­ги, турботи і допомоги потребують студенти-першокурсники. Умови життя і навчання у ВНЗ різко відрізняються від шкільних. Відбувається злам багаторічного, звичного стереотипу. Перехід від прямої опіки шкільних педагогів і батьків до статусу віднос­ної самостійності породжує низку труднощів. Викликані вони передусім значними відмінностями у методах навчання. У школі учня постійно контролює, спонукає і страхує вчитель. У ВНЗ можна відносно тривалий період нічого не вчити, самостійно не працювати і ніхто за це не спитає. Такі можливості створюють у частини першокурсників ілюзію, що у ВНЗ можна вчитися, не напружуючись. Ці ілюзії швидко розвіюються під час першої і сесії: більш здібні студенти за рахунок вікової витривалості, доброї пам'яті, декількадобових безперервних зубрінь, шпаргалок, підказок і поблажливої позиції викладача долають цей бар'єр, а частина стає академічними боржниками.

Щоб цього не трапилося, надзвичайно важливо у перші ж дні навчання розкрити перед першокурсниками зміст усіх труд­нощів, складностей, ілюзій, особливостей, з якими вони можуть зіткнутися. Потрібно навчити вчорашнього школяра самостійно навчатися, конспектувати лекції, готуватися до практичних за­нять, працювати з першоджерелами, з великими масивами інфор­мації, довідниками, словниками, хрестоматіями. Студентам, які проживають у відриві від сім'ї, треба допомогти в налагодженні побуту, виробленні оптимального режиму навчання і відпочин­ку. Особливу увагу слід приділити харчуванню, санітарно-гі­гієнічним умовам, допомогти у веденні самостійних фінансових справ тощо. Спеціальні дослідження і практичний досвід пока­зують, що неуспішність, окремі психологічні зриви на першому курсі не обов'язково є наслідками несумлінності чи слабких ба­зових знань студента. Причиною негативних результатів навчан­ня, девіацій у поведінці можуть бути нездатність контролювати і реально оцінювати себе і свої дії, неготовність до самостійного навчання, невміння жити без постійної опіки, раціонально роз­поділяти бюджет часу, несформованість почуття обов'язку і відповідальності.

Значні можливості для пришвидшення і зменшення болісності адаптації, підвищення якості навчання першокурсника містить мо-дульно-рейтингова система, яка дає змогу систематично контролю­вати й оцінювати хід навчання, своєчасно коригувати упущення і відхилення, підтримувати рівномірне напруження зусиль протягом семестру, уникати стресів і перенапружень сесійної штурмівщини.

Для швидкої й оптимальної адаптації студента у ВНЗ тому, хто цим займається (куратор, декан та його заступники), важли­во знати умови життя, інтереси, плани на перспективу першо­курсника, мотиви вибору спеціальності, рівень самооцінки, здатність свідомого регулювання поведінки, здібності, схиль­ності, життєвий досвід тощо.

Успішність адаптації студента у ВНЗ значною мірою залежить від розуміння й уваги до розв'язання цієї проблеми з боку педагогів. Доцільними є такі заходи: зустріч ректора з усіма першокурсника­ми у перші тижні навчання, щоб дати доброзичливі батьківські по­ради, настанови і застереження; індивідуальна і групова робота ку­ратора; спеціальні заходи служби психологічної допомоги; увага з боку заступника декана з питань виховної роботи.

Типологія студентів

Для викладача вищої школи важливо добре знати психо­логічні особливості навчання і виховання студента, особливості розвитку і типологію його особистості.

Типи студентської молоді можна аналізувати за різними чин­никами: у зв'язку з обраною професією, залежно від форми навчан­ня — контрактної чи бюджетної, за ставленням до навчання та ін.

Типологія студентів за В.Т. Лісовським має такий вигляд (табл. 4).

Таблиця 4. Типологія студентів за В.Т. Лісовським

Тип

'Гармонійний"

'Гармонійний	Характеристика   Спеціальність обрав свідомо. Відмінно навчається. Займається науковою роботою. Громадський акти­віст. Глибоко і серйозно цікавиться літературою і мистецтвом, розвинений, культурний, комуніка­бельний, займається спортом. Чесний, порядний, нетерпимий до недоліків. Добрий і надійний товариш. Користується авторитетом у колективі 2
"Професіонал"	Спеціальність обрав свідомо. Навчається добре. Зорієнтований на практичну діяльність, тому науково-дослідницькою діяльністю, як правило, не займається. Бере участь у громадській роботі. Сумлінно виконує доручення. Цікавиться літе­ратурою і мистецтвом. По можливості займається спортом. Головне для нього — добре навчатися. Чесний, порядний, нетерпимий до недоліків. Користується повагою в колективі
"Академік"	Спеціальність обрав свідомо. Навчається тільки на "відмінно". Зорієнтований на аспірантуру. У зв'язку з цим багато часу витрачає на науково-дослідну роботу, інколи на шкоду іншим заняттям
"Громадський активіст"	Йому властива яскраво виражена схильність до громадської діяльності, яка часто домінує над іншими інтересами та інколи негативно відбива­ється на навчальній і науковій активності, проте впевнений, що професію обрав правильно. Цікавиться літературою і мистецтвом, заводій у сфері дозвілля
"Любитель мистецтв"	Навчається, як правило, добре, але в науковій роботі участь бере рідко, оскільки його інтереси спрямовані в основному в сферу літератури і ми­стецтва. Йому властиві розвинений естетичний смак, широкий кругозір, глибока художня еруди­ція
"Старанний"	Вибрав спеціальність не зовсім усвідомлено, але навчається сумлінно, докладаючи максимум зусиль. І хоча не має розвинених здібностей, але й академзаборгованості, як правило, не має. Малокомунікабельний. Літературою і мистецтвом цікавиться мало, оскільки багато часу займає навчання, полюбляє відвідувати концерти, кіно, дискотеки. Фізкультурою займається в рамках програми
"Середняк"	Навчається "як виходить", не докладаючи особливих зусиль, навіть пишається цим. Його принцип "Отримаю диплом і буду працювати не гірше інших". Вибираючи професію, особливо не задумувався. Проте переконаний: якщо вступив, то потрібно закінчити. Старається навчатися добре, але від навчання задоволення не отримує

 

"Розчарований"	Як правило, здібний, але обрана спеціальність ви­явилася для нього малопрнвабливою. Проте впев­нений, що навчання треба завершити. Старається навчатися добре, хоча задоволення від навчання не отримує. Прагне ствердити себе в хобі, мистец­тві, спорті
"Лідер"	Навчається, як правило, слабо, за принципом "найменшої затрати сил". Але повністю задоволе­ний собою. Про своє професійне покликання всер­йоз не задумується. У науково-дослідній і громад­ській роботі участі не бере. У студентській групі до нього ставляться як до "баласту". Інколи намага­ється злукавити, скористатися шпаргалкою, при­стосуватися. Коло інтересів в основному в сфері дозвілля
"Творчий"	Йому властивий творчий підхід до будь-якої справи — навчання, громадської роботи, дозвілля. Заняття, де необхідні посидючість, акуратність, виконавська дисципліна, його не захоплюють. Тому навчається, як правило, нерівно, за прин­ципом "мені це цікаво" чи "мені це нецікаво". Займаючись науково-дослідною роботою, шукає власне оригінальне розв'язання проблем, не раху­ючись із думкою визнаних авторитетів
"Богемний"	Як правило, успішно навчається на так званих престижних факультетах, звисока ставиться до студентів, які оволодівають масовими професіями. Прагне до лідерства серед собі подібних, до інших студентів ставиться зневажливо. "Про все" трохи чув, хоча знання його вибіркові. У сфері мистец­тва цікавиться головним чином "модними" течія­ми. Завжди мас "свою думку", відмінну від думки маси. Завсідник кафе, модних дискоклубів

Певний інтерес становлять думки студентів щодо самих себе, подані у навчальному посібнику групи авторів (табл. 5)1.

 

1 Педагогика и психология вьісшей школи: Учеб. пособие. — Ростов н/Д.: Феникс, 2002. — 544 с.

 

Таблиця 5. Типологія студентів за їх власними оцінками

 

Відмінники — зубрії	Постійно відвідують заняття. Наполегливою працею досягають гарних результатів, диски-пліновані. 3 них обирають старост
Відмінники — розумники	Володіють високим інтелектом. Мають сильну шкільну базу. Можуть своїми запитаннями поставити викладача в ніяковий стан. Вважають: "Навіщо ходити на кожне заняття, ми й так розумні". Вчаться за принципом "всього потрошки"
"Трудяги"	Постійно вчаться, але через слабкі розумові здібності мають скромні успіхи в навчанні
"Випадкові"	Дівчата, які хочуть стати дипломованими дружи­нами. Хлопці, які "косять" від призову до армії. Ледарі, яких батьки "влаштували" у ВНЗ, щоб вони хоч чимось займалися

Окремі автори приводять типологію сучасних студентів у жар­тівливій формі (Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. — К.: ЕксОб, 2003. — 304 с.) (рис. 4).

 

Рис. 4. Типологія студентів (жарт)

У цілому нинішня модель ідеального студента — це молода людина з добрими інтелектуальними, духовно-культурними і моральними здібностями і потенціями, яка має схильність та інтерес до науки і спроможна самостійно, творчо, продуктивно мислити. На жаль, нинішні реалії не завжди сприяють зростан­ню інтелектуальних можливостей студентів, розвитку почуттє­вої сфери, диверсифікації схем мислення. Внаслідок зниження якості підготовки у секундарній ланці освіти значна частина сту­дентів недостатньо ерудована, малоінтелігентна, з недостатньо сформованим почуттям відповідальності, працелюбності й само-вимогливості.