Правове регулювання приватизації державного та комунального майна

Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИВАТИЗАЦІЙНИХ

ТА ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН

Правове регулювання приватизації державного та комунального майна

Правове регулювання оренди майна

Правове регулювання лізингу

Правове регулювання комерційної концесії

Правове регулювання концесії державного та комунального майна

 

 

Правове регулювання приватизації державного та комунального майна

 

В економічному аспекті приватизація означає передачу майна з державної або комунальної власності у приватну власність. Економічна сутність приватизації полягає у зміні економічних відносин державної (комунальної) власності на відносини приватної власності на засоби виробництва та інше майно з метою підвищення соціально-економічної ефектив­ності виробництва та залучення коштів на структурну перебу­дову економіки.

Формально-юридичне визна­чення поняття приватизації дає стаття 1 Закону України в редакції від 19 лю­того 1997 р. “Про приватизацію державного майна” (із змінами). Базуючись на цьому визначенні і враховуючи, що об‘єктом приватизації виступає як державне так і комунальне майно, можна сформулювати таке визначення. Приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, майна Автономної Республіки Крим та комунального майна на користь фізичних та юридич­них осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Головні цілі приватизації обумовлені економічними і суспільно-політичними обставинами, що складаються у країні. Вони встановлені Державною програмою привати­зації, затвердженою Законом України від 18 травня 2000 р., згідно з якою основною метою приватизації є створення умов для сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, установ, організацій та створення конкурентного середовища, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України.

Законодавство України про приватизацію становить сукупність законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відповідні відно­сини. Основними з них є названий Закон «Про приватизацію державного майна» в редакції від 19 лютого 1997 р. (із змінами), закони України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції від 15 травня 1996 р. (із змінами), "Про приватизаційні папери" від 6 лютого 1992 р. (із змінами), Державна програма приватизації, яка розробляється Фондом державного майна України, затверджується законом України один раз на три роки і діє до затвердження чергової Державної програми приватизації, та інші, у тому числі законодавчі акти, які встановлюють особливі умови приватизації окремих об‘єктів або груп об‘єктів державного майна.

Об'єктами приватизації виступають об‘єкти державної власності (у тому числі власності АР Крим), що підлягають приватизації, у тому числі:

· майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;

· об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;

· акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Згідно статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. дія законодавства про приватизацію, у тому числі й названого Закону, поширюється і на відчуження (приватизацію) майна, що є у комунальній власності, яка здійснюється органами місцевого самоврядування. Тобто, до числа об‘єктів приватизації належить також відповідне комунальне майно.

Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, за переліком, визначеним Законом України від 7 липня 1999 р. «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», а також казенні підприємства. Окремі об‘єкти або групи об‘єктів приватизуються у порядку, встановленому спеціальними законами (Закони України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 р., “Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"” від 13 липня 2000 р., “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” від14 вересня 2000 р.тощо), або за погодженням з Кабінетом Міністрів України (підприємства-монополісти, підприємства військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії та деякі інші). Приватизація акцій (часток, паїв), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань, здійснюється з особливостями, встановленими Законом України від 12 січня 2005 р. «Про формування конкурентних засад у процесі приватизації акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб».

З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації Державна програма приватизації класифікує об'єкти приватизації в залежності від їх особливостей на групи А – Ж.

У процесі приватизації майна державного підприємства, акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі корпоратизації та приватизації, з метою вдосконалення організаційної структури підприємства, структури управління, оздоровлення фінансового стану, забезпечення інвестиційної привабливості та ліквідності може проводитися реструктуризація підприємства або реорганізація акціонерного товариства. Положення про порядок реструктуризації підприємств затверджене наказом Фонду державного майна України від 12 квітня 2002 р. № 667 (Зареєстровано в Мінюсті України 07 травня 2002 р. за № 414).

Суб'єктами приватизації є: державні органи привати­зації, покупці (їхні представники), посередники.

Систему державних органів приватизації складають Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Ці органи діють на підставі Тимчасового положення про Фонд державного майна України (Затверджене Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р. № 2558).

Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження:

· змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, шо перебувають у державній власності;

· здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації;

· виступають орендодавцем майна, що перебуває у дер­жавній власності, згідно із законодавством;

· продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідо­ваних підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивіль­ного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств;

· створюють комісії з приватизації;

· затверджують плани приватизації майна, що перебуває у державній власності, плани розміщення акцій акціонер­них товариств у процесі приватизації;

· укладають угоди щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу;

· укладають угоди щодо проведення експертної оцінки вартості об'єктів приватизації;

· здійснюють ліцензування комісійної, представницької та комерційної діяльності з приватизаційними паперами;

· виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності;

· здійснюють захист майнових прав державних під­приємств. організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її межами;

· контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна;

· здійснюють інші повнова­ження, передбачені законодавством.

Державні органи приватизації не мають права втручатися в діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством і установчими документами цих підприємств.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Покупцями в угодах приватизації можуть виступати громадяни України, іноземні громадяни, особи без гро­мадянства, юридичні особи, зареєстровані в Україні, юридичні особи інших держав. Не можуть бути покупцями фізичні особи - працівники державних органів приватизації, юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання, а також деякі інші відповідно до Закону. Для спільної участі в приватизації громадяни можуть ство­рювати господарські товариства, в тому числі із членів трудо­вого колективу, у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 6 Закону "Про приватизацію державного майна" відносить до суб'єктів приватизації представників і посередників. Це різні щодо функціонального призначення та організаційно-правових форм суб'єкти господарювання, що входять до інфраструктури приватизації. Інфраструктура - це, насамперед, спеціалізовані організації, які обслуговують про­давців і покупців з метою зменшення їхніх ризиків при розміщенні вкладів покупців в об'єкти приватизації, при укла­данні і виконанні угод приватизації. Організації інфраструк­тури обслуговують також ринок приватизаційних паперів, обіг приватизаційних майнових сертифікатів тощо. Зазначена ді­яльність здійснюється організаціями інфраструктури на до­говірних засадах. Звернення покупців до по­слуг посередницьких організацій при придбанні державного майна не є обов'язковим. Закон «Про приватизацію державного майна» передбачає, що основними інфраструктурними організаціями приватизації є довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, а також інші фінансові посередники. Порядок створення і діяльності фінансових посередників визначається законом.

Таким чином, з юридичної точки зору приватизація державного та комунального майна - це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є сплатне, частково сплатне або безоплатне відчуження вказаного майна. У випадках, коли покупцями виступають суб‘єкти господарювання, угоди приватизації за своєю юридичною природою можуть бути віднесені до категорії організаційно-господарських зобов‘язань. Згідно статті 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Продавцями в угодах приватизації щодо державного майна виступають державні органи приватизації - Фонд державного майна України та його територіальні органи, а щодо майна комунальної власності – органи місцевого самоврядування або уповноважені ними органи. Вступаючи у відносини приватизації зазначені органи реалізують організаційно-господарські повноваження, надані їм відповідним законодавством.

Порядок приватизації державного майна (приватизаційний процес) передбачає на­явність таких стадій:

· опублікування списку об'єктів, які підлягають привати­зації, у виданнях державних органів приватизації, місце­вій пресі;

· прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної про­грами приватизації та створення комісії з приватизації;

· опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;

· проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);

· проведення у випадках, передбачених законодавством, екологічного аудиту об'єкта приватизації;

· затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у про­цесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Ініціатива щодо приватизації може виходити від державних органів приватизації, а також від покупців, визнаних такими відповідно до Закону.

Заяви про приватизацію від покупців, у тому числі від від членів трудового колективу, подаються до Фонду держмайна України, його регіональних відділень чи представництв за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі. Покупці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов'язані разом із заявою подати бізнес-план або техніко-економічне обгрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропо­зицію інвестора з зазначенням максимального розміру інвестиції, строків та порядку ії внесення, а також декларацію про доходи для покупців - фізичних осіб.

Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви, приймають рішення щодо приватизації об'єкта і в п'ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив підприємства, що прива­тизується, а також відповідний орган виконавчої влади, упов­новажений управляти цим майном.

У разі відмови в приватизації відповідний орган привати­зації повідомляє заявників про причини відмови. Відповідно до законодавства відмова в приватизації можлива тільки у ви­падках, коли:

· особа, яка подала заяву на приватизацію, не може бути визнана покупцем відповідно до Закону;

· законодавством встановлено обмеження щодо привати­зації підприємства;

· майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації;

· об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.

Відносини, які виникають на стадії подання заяви і прий­няття рішення про приватизацію, детально регулює Порядок подання та розгляду заяв про приватизацію, затверджений на­казом Фонду держмайна України від 1 липня 1997 р. № 683 (зареєстрований в Мінюсті України 29 серпня 1997 р. за № 362). Державний орган приватизації протягом місяця з дня прий­няття рішення про приватизацію об'єкта затверджує склад комісії з приватизації об'єкта і встановлює строк подання проекту плану приватизації. Діяльність комісії регулюється Положенням про комісію з приватизації, затвердженим наказом Фонду держмайна України від 15 липня 1997 р. № 743 (зареєстрованим в Мінюсті 29 серпня 1997 р. за № 361).

Діяльність комісії припиняється після видання відповідним органом Фонду держмайна наказу про затвердження плану приватизації. Рішення про затвердження плану може бути оскаржено у десятиденний строк у Фонд держмайна України, Вер­ховну Раду АР Крим.

Спосіб приватизації - це встановлені законом для кожної кваліфікаційної групи об'єктів приватизації юридична підстава і договірна угода щодо відчуження державного (комунального) майна суб'єктом приватизації - продавцем суб'єктові приватизації - покуп­цеві (недержавній юридичній або фізичній особі).

Відповідно до ст. 15 Закону "Про приватизацію державного майна" приватизація може здійснюватися шляхом:

· продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом;

· продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у гос­подарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;

· продажу на конкурсній основі цілісного майнового ком­плексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного това­риства при поданні покупцем документів, передбачених частиною 1 статті 12 Закону «Про приватизацію державного майна»;

· викупу майна державного підприємства згідно з альтер­нативним планом приватизації.

Неконкурентні способи продажу майна державних під­приємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аук­ціоні, за конкурсом.

Договірні відносини приватизації регулюються розділом V Закону «Про приватизацію державного майна». При приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Методика оцінки вартості майна під час приватизації затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554. До договору повинні включатися зобов'язання сторін, передбачені бізнес-планом чи планом приватизації, або зобов'язання, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо:

· здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій;

· здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів;

· збереження та раціонального використання робочих місць;

· виконання вимог законодавства про захист економічної конкуренції;

· збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану;

· внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків;

· погашення боргів тощо.

До договору купівлі-продажу об'єкта приватизації також включаються:

· відомості про розподіл відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок господарської діяльності підприємства до проведення його приватизації;

· вимоги та додаткові обмеження природоохоронного законодавства до користування об'єктом.

Включення до договору інших зобов'язань покупця допускається за згодою сторін.

Загальний термін дії зазначених зобов'язань не повинен перевищувати п'ять років. Зазначені зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених вказаними зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом.

Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації. Щодо окремих груп підприємств (підприємств-монополістів, підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії, та деяких інших підприємств і установ) порядок контролю за їх діяльністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності на приватизований об'єкт переходить з моменту нотаріального посвідчення договору. Договори про подальше відчуження майна (акцій), обтяжених вказаними вище зобов'язаннями, також підлягають нотаріальному посвідченню.

На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором, у визначені строки. У разі розірвання договору у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність.

Договір купівлі-продажу не укладається при продажу акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації або корпоратизації, крім продажу їх пакетом згідно з планом приватизації (планом розміщення акцій). В останньому випадку забороняється подальше відчуження окремих частин пакета акцій до повного виконання покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, а також подальше відчуження приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону, викупу. При подальшому відчуженні приватизованого об'єкта до нового власника переходять невиконані зобов'язання, що були передбачені договором.

Особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. Правонаступництво щодо акцій (часток, паїв), придбаних у процесі приватизації, які належали державі в майні суб'єктів господарювання, створених за участю державних підприємств, підтверджується договором купівлі-продажу.

Стаття 29 Закону «Про приватизацію державного майна» передбачає відповідальність за порушення законодавства про приватизацію. Так, покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Рішення про викуп об'єкта або результати конкурсу, аукціону в таких випадках підлягають анулюванню.

При повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється відповідальність покупців у формі сплати штрафних санкцій відповідно до Закону. Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Збитки, заподіяні порушенням законодавства про приватизацію, а також витрати щодо забезпечення збереження об'єктів приватизації на період до моменту передачі майна, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб.

Порядок повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 32.

Спори, що виникають у процесі приватизації, вирішуються судом.