2017-12-16
1074
Тема 7. Світ у період економічної кризи 1929-1933 роки
Та подолання її наслідків.
Мета дидактична: вміти характеризувати причини та наслідки світової економічної кризи 1929-1933 роки, шляхи подолання кризових явищ в економіці й суспільному житті; найважливіші досягнення науки, технічний прогрес; вміти пояснювати мілітаристичну спрямованість у період підготовки та ведення війни;
розвивальна: розвивати в студентів логічне та історичне мислення;
виховна: сприяти розвитку їх історичної свідомості, критичному осмисленню минулого.
Методи: пасивні, активні та інтерактивні.
Дидактичні засоби навчання: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали.
Тип заняття: засвоєння нового навчального матеріалу.
Основні поняття і терміни: «авторитаризм», «тоталітаризм», «антисемітизм», «новий курс», «кейнсіанство», «етатизм», «народний фронт», «режим санації» (оздоровлення), «мілітаризація», «латифундизм».
Рекомендована література
Основна
1. Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 1914-1939 рр. (посібник) 10 кл. - Прем’єр, 2002.
2. Полянський П.Б. Всесвітня історія. 10 кл., підручник – Ґенеза, 2004.
3. Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія. 10 кл., підручник - Ґенеза, 2004.
Додаткова
1. Давлєтов О.П. та ін. Всесвітня історія (посібник), 10 кл., – Просвіта, 2002.
2. Полянський П.Б. Всесвітня історія 1901-1945 рр. 10 кл. - Ґенеза, 2002.
3. Ладиченко Т.В. Всесвітня історія, 10 кл., 11 кл., підручник. – К.: А. С. К., 2006, 2007.
4. Ніколенко К.І., Муценко М.П. Тестові завдання зі всесвітньої історії – Грамота, 2008.
5. Всесвітня історія. Тести, 6-11 кл. (за ред. Л. Мисик) – Академія, 2007
Інформаційні ресурси.
Http:// osvita-mk.org.ua
Румунія, Югославія та Болгарія після Першої світової війни
О собливості соціально-економічного та політичного розвитку нових незалежних європейських держав: Румунії, Югославії та Болгарії;
Основні поняття і терміни: «цараністи», «Татарбунарське повстання», «залізна гвардія», «тісняки», «Відовданська конституція», «Народна скупщина», монархічна диктатура
Робота з картою
Використовуючи карту історичного атласу, виконайте завдання.
1. Знайдіть та назвіть на карті територію та столиці Румунії та Болгарії.
2. Пригадайте, коли і до складу якого військового блоку входили ці країни під час Першої світової війни.
Вивчення нового матеріалу Румунія
На відміну від багатьох сусідів, Румунія напередодні війни була незалежною конституційною монархією.
В економічному аспекті вона являла собою відсталу аграрну країну. Заняттям більш ніж 80 % населення було сільське господарство, у промисловому виробництві переважали легка і харчова галузі. У великій промисловості було зайнято менше 1/3 робітників. Машинобудування практично не існувало, усі машини та устаткування завозилися з-за кордону. В економіці дуже великий вплив мав іноземний капітал, особливо німецький та австрійський. Іноземним виробникам належало майже 78 % промислових підприємств Румунії.
…Румунія вступила у війну в серпні 1916 р. на боці Антанти, але воєнні дії велися вкрай невдало, і в грудні того ж року німецькі війська зайняли столицю Бухарест…
Уряд змушений був піти на підписання 7 травня 1918 р. сепаратного миру з Німеччиною (Бухарестський мир). Утім, правлячі кола Румунії не полишали надій на співробітництво з Антантою та її допомогу. За день до закінчення війни 10 листопада 1918 р. румунський уряд висунув ультиматум командувачеві окупаційних військ генералу Макензі і заявив про розрив Бухарестського договору. Румунія знову повернулася до Антанти й опинилася в стані переможців. …На останньому етапі війни у квітні 1918 р. румунські власті заявили про анексію Бессарабії, територію якої вони окупували ще в січні 1918 р. У листопаді того ж року до складу Румунії було включено Буковину, хоча населення Північної Буковини рішенням народного віча в Чернівцях висловилося за приєднання до України.
Країни Антанти також дозволили румунським військам у грудні 1918 р. зайняти територію Трансільванії, що входила до складу Австро-Угорщини.
За умовами Сен-Жерменського, Неєйського і Тріанонського мирних договорів територія Румунії збільшилася більш ніж у два рази, а населення зросло з 8 до 16 млн осіб. Румунія перетворилася на багатонаціональну державу: більш ніж 1/4 її жителів становили національні меншини — угорці, українці, німці. У 1920 р. румунський парламент оголосив про завершення процесу національного об’єднання.
Запитання
1. Якою за формою правління була Румунія?
2. Що становило основу румунської економіки?
3. Яким був розвиток промисловості?
4. Якими були наслідки війни для Румунської держави?
Робота з історичними текстами
Група об’єднується у три групи, кожна з яких отримує уривок з історичного джерела про особливості політичного та економічно- го становища Румунії, Болгарії після Першої світової війни та про проблему створення нової слов’янської держави — Югославії. Після опрацювання своєї інформації кожна група презентує свої відповіді на поставлені запитання.
Економічна та політична ситуація в Болгарії
1-а група
Вступивши у жовтні 1915 р. у війну на боці австро-німецького блоку, Болгарія 1918 р. повністю вичерпала свої людські та економічні ресурси. Тривала війна вимагала мобілізації майже всього працездатного чоловічого населення, завдала значних збитків промисловості, сільському господарству, ремеслам.
70 % підприємств, не пов’язаних з військовими постачаннями, припинили зовсім або скоротили до мінімуму свою діяльність. Площа земель, що оброблялися, в аграрній Болгарії скоротилася на 25–30 %, країна вимушена була купувати борошно та інші види продовольства за кордоном… Через величезні витрати на армію стрімко зростали податки, спекулянти підвищували ціни на продукти харчування. У багатьох районах країни розпочався голод…
У 1918 р. активізувалися антивоєнний та демократичний рухи. Революційна ситуація переросла у революційний вибух, коли у вересні 1918 р. війська Антанти прорвали фронт болгарської армії в районі Доброполе. У військах, що відступали, розпочалося стихійне повстання солдатів під гаслами «На багнет винуватців війни!», «На Софію!». Повстанці захопили головний штаб болгарської армії та заарештували офіцерів… Уряд, не маючи сил придушити повстання, надіслав для переговорів делегацію, до якої входили популярні діячі Болгарського хліборобського народного союзу (БХНС) Александр Стамболійський і Райко Даскалов. Іншу делегацію було відправлено до командування Антанти з проханням про перемир’я…
Даскалов не виправдав довіри уряду — він приєднався до повстанців і 27 вересня в Радомирі проголосив республіку на чолі зі Стамболійським… Запитання
1. Яких жертв вимагала війна від Болгарської держави?
2. Що стало переломним моментом у розгортанні антивоєнного та демократичного рухів?
3. Де, коли і на чолі з ким було проголошено Болгарську республіку?
Червневі події 1923 р. у Болгарії
2-а група
Наприкінці 1920 р. праві партії розпочали боротьбу проти «хліборобського» уряду… Навесні 1922 р. сформувалася «Народна змова» — невелика організація, що об’єднала групу правих елементів болгарського суспільства, які поставили за мету повалення уряду БХНС і встановлення авторитарного режиму. Завдяки зусиллям «Народної змови» влітку 1922 р. три провідні праві партії створили «Конституційний блок», який проголосив відновлення «конституційних прав і свобод, якими знехтували». Вони спирались на Військову лігу, що була створена 1919 р. та об’єднала невдоволених своїм матеріальним і суспільним становищем офіцерів, яких звільнили зі служби за умовами Неєйського договору. На чолі Військової ліги стояв генерал І. Вилков, якого підтримував цар Борис III. Фактично він виконував функції головнокомандувача болгарської армії. Цар, залишаючись осторонь, уміло спрямовував дії супротивників уряду БХНС. Вважаючи ситуацію сприятливою для здійснення змови, керівництво «Народної змови» та Військової ліги, яким таємно диригував Борис III, в ніч проти 9 червня 1923 р. вчинило державний заколот. Міністрів і депутатів БХНС заарештували змовники, а А. Стамболійського, який намагався організувати опір, по-звірячому вбили. Народне протистояння змові було придушене.
Внаслідок перевороту владу захопив уряд на чолі з одним із лідерів «Народної змови» Александром Цанковим. Провідні посади в ньому обіймали військові. У їхніх руках були армія, поліція, місцева адміністрація, а політичні партії відігравали другорядну роль. Новий режим мав військово-фашистський характер. Це була відверта диктатура реакційних сил суспільства. Репресії та переслідування були спрямовані проти БХНС, Болгарської комуністичної партії (БКП) та інших лівих партій.
Запитання
1. Які дві політичні сили сформувалися у Болгарії в 1922 р.?
2. Яку мету переслідували новостворені організації?
3. Коли відбувся державний переворот у країні? Які політичні си- ли стали на чолі перевороту?
4. Якими були наслідки даної події для Болгарії?
Вересневі події 1923 р. у Болгарії
3-я група
Вересневе повстання 1923 р. стало прямою відповіддю лівих сил на встановлення військово-фашистської диктатури. Під час перевороту БКП посіла позицію нейтралітету, що спричинило критику керівництва партії з боку як Комінтерну, так і рядових комуністів. Під впливом цієї критики ЦК БКП на засіданні 5–7 серпня 1923 р. виніс рішення про збройне повстання. Було розпочато переговори з керівництвом лівих партій. Соціалісти відкинули пропозиції про співробітництво, сповідуючи тактику ненасильницьких дій, а з БХНС було підписано угоду про спільні дії диктаторського режиму. В керівництві БКП точилися серйозні суперечки щодо питання про збройне повстання.
Г. Димитров і В. Коларов обстоювали тактику спільного фронту боротьби проти фашистської диктатури, а секретар ЦК Т. Луканов виступав проти повстання. Уряд, дізнавшись про підготовку повстання, вдався до превентивних репресій. Але ЦК БКП ухвалив розпочати повстання в ніч проти 23 вересня з метою встановлення влади робітничо-селянського уряду. Повстання було підготовлене неналежним чином й спиралося переважно на ентузіазм і рішучість народу вести боротьбу проти влади. Політична орієнтація його учасників не за- вжди була чіткою, лави повстанців розривали внутрішні супереч- ності. До складу Головного революційного комітету (ГРК) увійшли Г. Димитров, В. Коларов і Г. Генов. Перші збройні бої почалися 13 вересня під Казанликом, а 19 вересня спалахнуло повстання в Південній Болгарії, у Старозагорському окрузі. Масового характеру набуло повстання в Північно-Західній Болгарії. Розпочавши його у визначений строк, тобто в ніч проти 23 вересня, повстанці захопили м. Фердинанд (нині Михайловград) та інші населені пункти. Декілька днів точилися запеклі бої проти урядових військ, але 27 вересня повстанці мусили залишити Фердинанд, а потім відступити за кордон. У Софії, де владі вдалося заарештувати деяких керівників ГРК, повстання не відбулося.
Запитання
1. Як поводилося керівництво БКП після встановлення фашистської диктатури в країні?
2. Що спонукало їх до рішучіших дій?
3. Хто очолив повстання 23 вересня 1923 р.?
4. Якими були наслідки повстання?
5. Чому, на вашу думку, це повстання зазнало поразки?
Викладач.
Болгарія як член Четверного союзу у Першій світовій війні за результатами Нейїського договору була відрізана від Егейського моря і втратила значну частину своєї території. Болгарії заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. вояків, авіацію, військово-морський флот тощо. Упродовж 37 років країна повинна була сплатити 2 250 млн золотих франків репарацій. Усе це ускладнило і без того важке становище Болгарської держави.
Робота з підручником
Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, розглядаючи питання про політику уряду Стамболійського, та аналізують її разом з вчителем.
Запитання
1. Якими були наслідки Нейїського договору для чинного уряду?
2. Яка партія стала одноосібно правлячою політичною силою у Болгарії?
3. Що ставив на меті Стамболійський, проводячи ряд соціально- економічних реформ?
4. Які реформи були проведені урядом Стамболійського? Чи були вони популярними серед населення і чому?
5. Який курс провадився у зовнішньополітичній сфері? Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
Викладач.
…Югославія — таку назву отримала держава, що утворилася 1929 р. внаслідок об’єднання кількох південнослов’янських земель. Серед них були як незалежні держави — Сербія, Чорногорія, так і землі, що входили до складу Австро-Угорщини, — Хорватія, Боснія та Герцеговина, Словенія та ін.
Перша світова війна виявилася каталізатором історичних процесів на Балканському півострові. Сербія і Чорногорія, що воювали на боці Антанти, під час війни значно зміцнили свій авторитет серед південнослов’янських народів. Більшість впливових партій Хорватії, Словенії, Боснії виступали за надання своїм народам су- веренітету або широкої автономії.
…У серпні 1918 р. партії Словенії створили Народну раду, 5 жовтня виникло Народне віче Хорватії, яке стало представницьким органом усіх південнослов’янських земель й отримало функції координаційного центру. Незабаром воно дістало назву Народного віча словенців, хорватів і сербів та 29 жовтня 1918 р. оголосило про розрив зв’язків з австро-угорською монархією, про утворення незалежної Держави словенців, хорватів і сербів. Проте нова держава виявилася нежиттєздатною. Вона проіснувала лише один місяць і два дні й не змогла виконати жодної своєї обіцянки… В умовах війни… молода держава вимушена була піти на союз із Сербією.
Сербія не приховувала планів об’єднати всі південнослов’янські землі під своєю владою. 1 грудня 1918 р. було підписано угоду між Державою словенців, хорватів і сербів та Сербією про створення спільної держави — Королівства сербів, хорватів і словенців. До його складу ввійшли: Сербія, Словенія, Боснія, Герцеговина, Хорватія, Далмація, частина Македонії та Чорногорія. Формою прав- ління у новій державі була конституційна монархія на чолі з сербською королівською династією Карагеоргієвичів, і король мав право разом із парламентом (скупщиною) на законодавчу владу.
У політичному, економічному й культурному житті одразу виникли складні проблеми, пов’язані з боротьбою між велико-сербською буржуазією… та хорватськими й словенськими сепаратистами. В уряді королівства головні посади належали сербським політикам, декілька міністерських портфелів віддали тим хорватам і словенцям, котрі були прибічниками централізації… У державному апаратті, поліції та армії переважали серби.
Найбільш економічно розвиненими регіонами були Словенія і Хорватія, яких не влаштовувала відсутність реальної влади у новій державі. Гострі суперечності виникли в зовнішньополітичній діяльності. Хорватія традиційно орієнтувалася на Німеччину, Словенія — на Австрію, Сербія — на Росію, а Боснія — на мусульманські країни. Ця орієнтація склалася історично й продовжувала зберігатися в майбутньому. Найгострішими були релігійні суперечності, що пояснювалися приналежністю народів Королівства до різних віросповідань: православного (серби і чорногорці), католицького (хорвати, словенці), мусульманського (серби Боснії, які сповідували іслам). У країні виникла взаємна релігійна нетерпимість народів.
Запитання
1. Що стало каталізатором історичних процесів на Балканському півострові?
2. Яка нова держава утворилася 29 жовтня 1918 р.?
3. Чому і з ким молода держава змушена була укласти союз?
4. Коли було утворене Королівство сербів, хорватів і словенців? Які держави увійшли до його складу?
5. Які проблеми залишалися нерозв’язаними у Королівстві?
Національне питання в Югославії
Викладач. Найбільш гострим питанням для Королівства стала великосербська політика, яку проводили король та уряд. Унітарне Югославське королівство на чолі з сербською династією Карагеоргієвичів не враховувало особливостей історичного розвитку та політичного стану народів і територій, які входили до нього. Тому національне питання протягом усього міжвоєнного часу було тією віссю, навколо якої вирувало внутрішньополітичне життя країни.
Визначальними були сербо-хорватські суперечності. Деякі опозиційні хорватські, словенські та мусульманські партії виступали з вимогами надання рівних прав усім національностям. Зокрема, 1921 р. було створено Хорватський блок, до якого увійшли партії, що вимагали федерального устрою королівства СХС.
Прихильником сепаратистів була Хорватська республіканська селянська партія (ХРСП). Її популярність зросла після того, як влітку 1924 р. її лідер С. Радич поїхав до СРСР і заявив про вступ партії до Селянського Інтернаціоналу. Прагнучи внести розкол в опозиційний рух, король і сербські партії пішли на компроміс із Радичем. Його та інших представників цієї партії було включено до складу уряду, партія перестала називати себе республіканською, визнала Відовданську конституцію та вийшла з Селянського Інтернаціоналу.
Проте компроміс був тимчасовим. 20 червня 1928 р. під час бурхливої дискусії в скупщині депутат від правлячої партії смертельно поранив С. Радича, а двох інших парламентарів від Хорватської селянської партії було вбито. У Хорватії почалися масові мітинги протесту.
Вибухонебезпечна ситуація складалася в Косові, де після поразки від турків 1389 р. Сербська держава припинила існування. У національній самосвідомості сербів Косово посідало особливе міс- це, адже тут перебував центр сербської державності. Проте від кінця XVII ст. сербське населення з різних причин почало залишати свою прабатьківщину, переселяючись переважно до Воєводіни, а на їхнє місце турецька адміністрація поселяла албанців. Невдовзі албанці склали тут більшість населення.
Албанізація Косова — роз’ятрена рана у сербській національній свідомості. У міжвоєнний період в цьому регіоні виникали числен- ні конфлікти між сербами та албанцями. Прогресивні сили і в Хорватії, і в Словенії, здіймаючи прапор націоналізму, прагнули суверенітету й незалежності, що відповідало настроям значної частини жителів цих районів королівства. Загострення національних суперечностей призвело до військово-монархічного перевороту в січні 1929 р.
Запитання
1. Що було найгострішим питанням для королівства? У чому по- лягала причина загострення цього питання?
2. Як розвивалися сербо-хорватські відносини?
3. У чому полягала проблема Косово?
