ТЕМА 8. Фінансові основи страховоїх діяльності

 

8.1. Особливості страхування як сфери бізнесу.

Двоїстий характер діяльності страховика полягає як у прове­денні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвес­тора.

Особливістю діяльності страхової компанії є також те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок ви­ручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надхо­дять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

8.2. Доходи страховика від страхової діяльності, їх склад згідно з Законом України “Про страхування”.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

• доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування;

• доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так І коштів страхових резервів);

• інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інве­стиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності.

Страхова компанія від проведення страхових операцій отримує такі доходи:

• зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування і перестраховування;

• комісійні винагороди за перестрахування;

• част­ки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;

• повернуті суми із централізованих страхових резервних фон­дів;

• повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.

Саме на залучення цих доходів розрахо­вує страховик, з'являючись на страховому ринку і пропонуючи стра­хові послуги за певну плату.

Зароблені страхові платежі визначаються шляхом збільшення суми надходжень страхових платежів протягом звітного періоду на суму незароблених страхових на початок звітного періоду і зменшення отриманого результату на суму незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду. До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які були сплачені перестраховикам у звітному періоді за договорами перестраховування.

Якщо страхова компанія має договори перестрахування і виступає як прямий страховик (цедент), вона може одержувати від перестраховика доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризиків на пе­рестрахування. Це плата за те, що цедент веде справи з клієнтом, укладає зі страхувальником страховий договір.

При настанні страхової події з об'єктом, що був перестрахований, прямий страховик у повному обсязі сплачує відшкодування, а перестраховик компенсує йому свою частину у відшкодуванні збитків у сумі згідно з перестраховою угодою. Це ще один вид доходів від страхової діяльності.

Іноді системи проведення деяких видів страхування потребує ство­рення централізованих страхових резервних фондів, наприклад, МТСБУ. Якщо внески до зазначених фондів були зроблені, а потім страхова компанія вийшла зі складу МТСБУ, частина внесків має бути поверне­на.

Під «технічними резервами, іншими, ніж резерв позароблених премій», розуміється резерв збитків. Про повернуті з цього резерву суми може йтися в разі, коли на під­ставі заяви страхувальника про страхову подію до резерву збитків бу­ла спрямована певна сума грошей з метою подальшого їх використан­ня для компенсації збитків страхувальникові. А потім, у процесі з'ясування причин і обчислення точнішого розміру збитків, сума фак­тичної виплати виявилася дещо меншою, ніж та, що була попередньо зарезервована. Різниця між зарезервованою сумою і сумою, фактично сплаченою страхувальникові, і являтиме собою повернуті суми з резер­ву збитків та розглядатиметься як іще один вид доходів від страхової діяльності.

 

8.3. Доходи страховика від страхової діяльності, їх склад згідно з Законом України “Про страхування”.

Всі витрати страхової компанії можна поділити на витрати на прове­дення страхових операцій та інші витрати (витрати, що супро­воджують одержання доходів від інвестування й розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів).

Згідно Закону Україні “Про страхування” до страхових витрат страховика належать:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

• витрати на проведення страхування;

• інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

• відрахування у централізовані страхові резервні фонди;

• відрахування у технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій.

Виплати страхових сум та страхових відшкодувань.

Страхове відшкоду­вання – це грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Що стосується особистого страхування, то випла­ту за умовами такого страхування у вітчизняному страхуванні назива­ють не «страховим відшкодуванням», а «страховою сумою».

Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, тільки-но стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати. Виплату страховик має здійснити у передбачений договором термін. Він несе майнову від­повідальність за несвоєчасну виплату шляхом сплати страхувальнико­ві неустойки (штрафу, пені).

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестраховування. Ці витрати поділяють на аквізиційні, інкасаційнІ, лік­відаційні.

Аквізиційні – це витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Вони мо­жуть включати оплату послуг із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійну винагороду страховим посередникам (брокерам, агентам) за укладання й обслуговування до­говорів страхування; відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки.

Інкасаційні – це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців ком­панії; витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій; на оплату банківських послуг, пов'язаних з інкасацією страхових премій.

Ліквідаційні – це витрати з урегулювання збитків. Вони включають оплату послуг спеціалістів зі з'ясування причин і визна­чення розміру збитків; витрати на на­громадження відповідної інформації; витрати на про­їзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події тощо.

Витрати на утримання страхової ком панії заробітну плату персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку; вит­рати на придбання канцелярських і господарських товарів, утримання й обслуговування автотранспорту, амортиза­ційні відрахування та інші витрати, які, згідно з чинним законодавст­вом, відносяться на собівартість страхової діяльності.

 

8.4. Доходи страховика від інвестиційної та іншої діяльності, їх характеристика”.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

• доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування;

• доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так І коштів страхових резервів);

• інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інве­стиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності.

Доходи від інвестиційної діяльності: збираючи страхові премії, нагромаджуючи доходи від страхової ді­яльності, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджа­тися коштами, отриманими від страхувальників, інвестувати їх у різ­номанітні сфери, а також отримувати доходи у вигляді відсотків, що їх нараховує банк не суми залишку коштів на р/рах; відсотки за облігаціями, дивіденди за акціями.

Страховик має в розпорядженні дві групи коштів:

Þ власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), спеціальних і резервних (за винятком страхових) фондів, вільних резер­вів, нерозподіленого прибутку;

Þ залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Інвестування власних коштів страховик здійснює на власний розсуд, крім статутного фонду (не менше 60% у ви­гляді грошових коштів; 25% вкладати у цінні папери; внески до статутних фондів інших страхови­ків не більше 20%, в т.ч. внесок до статутного фонду окремого страховика – не більш як 5^0/о).

Інвестування залучених коштів жорстко регламентується.

Іншими доходами страховика є: доходи від здавання майна в оренду; доходи у вигляді без­поворотної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів; доходи від індексації та передачі основних, фондів і нематеріальних активів; доходи від врегулювання безнадійної заборгованості.

 

8.5. Балансовий прибуток страховика, його склад згідно Закону України “Про страхування”. Фактори росту прибутку.

Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат (вартісну оцінку підсумків господарювання) її діяльності за певний звітний період.

Згідно із Законом України «Про страхування» балансовий прибу­ток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, при­бутку від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, при­бутку від інших операцій.

Прибуток від страхової діяльності (крім стра­хування життя і медичного страхування) обчислюється як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг.

де ЗП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перес­трахування;

КП – комісійні винагороди за перестрахування;

ВП – частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

ПЦР – повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів;

ПТР – повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

ВС – виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

ВЦР – відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

ВТР – відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

ВВС – витрати на ведення справи.

Згідно із Законом України «Про страхування» величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових премій з відповідних видів страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку:

• сума надходжень страхових премій у першому кварталі цього пе­ріоду множиться на 1/4;

• сума надходжень страхових премій у другому кварталі множить­ся на 1/2;

• сума надходжень страхових премій в останньому кварталі мно­житься на 3/4;

Одержані добутки додаються.

Суму заро­блених страхових премій можна визначити за формулою:

де РНП _ПОЧ – резерв незаробленої премії на початок звітного періоду;

СП – страхові премії, що надійшли у звітному періоді;

ПП – страхові премії, передані перестраховикам;

РНП _КІН – резерв незаробленої премії на кінець звітного періоду.

 

8.6. Оподаткування страхових компаній України податком на прибуток.

 

Звільняється від оподаткування валовий дохід страхових компаній, пов'язаний зі страхуванням життя фізичної особи, що передбачає страхову виплату в разі таких страхових випадків:

• смерть застрахованої особи;

• рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою;

• дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страху­вання.

Прибуток, отриманий з інших джерел (відсотки за депозитними рахунками, реалізація основних фондів і нематеріальних активів тощо) оподатковується за ставкою 30%.

Не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, страховики складають податкову декла­рацію за звітний квартал і подають до Державної податкової адмініст­рації. Протягом кварталу (до 20 числа другого і третього місяців ква­рталу) вони сплачують авансові внески до бюджету (за підсумками першого і другого місяців кварталу). Авансові внески страховик роз­раховує самостійно без складання податкової декларації. Штрафні санкції за відхилення розмірів спла­чених внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами звіт­ного кварталу, не застосовуються. Подання бухгалтерської звітності передбачено лише за результатами діяльності страховика за рік (не пізніше 15 лютого року, що настає за звітним).

Якщо за наслідками перевірки податковим органом виявлено випадки арифметичних помилок або описок, що призвели до заниження суми податку, але не більш як на 5 % загальних зобов'язань, платника подат­ку щодо сплати останнього за період, який перевіряється, керівник від­повідного податкового органу може прийняти рішення про незастосування фінансових санкцій у вигляді штрафів до такого платника пода­тку. Прийняте рішення керівником податкового органу не звільняє платника податку від зобов'язань щодо сплати пені.