Загальні риси правового режиму земель лісогосподарського призначення

1. Насамперед, основною рисою земель лісогосподарського призначення, що випливає із назви даної категорії земель, є призначення цих земель для ведення лісового господарства. Зміст ведення лісового господарства визначений ст. 63 ЛК України:

"Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. "

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЛК України,

"/. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. "

2. На наш погляд, однією із основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням. У деяких випадках дозвіл на лісокористування фактично є дозволом і на землекористування, і навпаки (детальніше див. питання 3 теми).

PS. Відносини із здійснення лісокористування регламентують, окрім положень ЛК України, такі акти:

- Закон України "Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" від 10.02.2000:

- постанова КМ України "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" від 27.07.1995 Х«555:

- постанова КМ України "Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України" від 27.07.1995 № 559:

- постанова КМ України "Про затвердження Правил рубок, пов'язаних зведенням лісового господарства, та інших рубок" від 16.05.1996 № 535:

- постанова КМ України "Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України" від 09.02.1996 № 185:

- постанова КМ України "Про затвердження Правил відтворення лісів" від 01.03.07 №303.

3. Іншою характерною рисою правового режиму земель лісогосподарського
призначення є багатофункціональне призначення лісів, тобто можливість
одночасного використання лісу різними особами для різних потреб, наприклад,
тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів,
побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення
земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі
спеціального дозволу (ч. 6 ст. 18 ЛК України).

/УВ. У той час. коли багатофункціональне призначення лісів в Україні лише випливає із законодавства та потреб практики, у РФ воно прямо визнане і законодавчо (ст. ст. 6, 22 та ін. Лісового кодексу РФ), і доктринально⁸⁷⁴. Зокрема, визнається можливість вирощування сільськогосподарської продукції на лісових землях (ст. 64 ЛК РФ). будівництва на них без переведення їх до нелісових (ст. 65 ЛК РФ). Такий підхід видається доцільним.

4. Істотними особливостями характеризується управління у відносинах щодо
використання, охорони та відтворення земель лісогосподарського призначення.
Деякі функції управління існують паралельно або поглинаються
аналогічними функціями, що стосуються лісів.

Так, планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає "складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням" (п. 13 ст. 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться державний лісовий кадастр. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 49 ЛК України) та включає: "І) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;

2)поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

3)грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);

4)інші показники. " (Ст. 51 ЛК України.)

Функція контролю за використанням земель лісогосподарського призначення тісно поєднана із аналогічною функцією щодо лісів. Наряду із іншими контролюючими органами, створена державна лісова охорона,

"що діс у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з

питань лісового госіюоарства та підприємств, установ і організацій, які належать оо сфери його управління;" (ч. 1 ст. 89 ЛК України.)

Ч. 2 ст. 89 ЛК України встановлює, що державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Відповідно до ч. З ст. 89 ЛК України, порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується КМ України. На даний час Кабінет Міністрів відповідного положення не затвердив, у зв'язку із чим видається можливим використовувати Положення про державну лісову охорону СРСР, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 22.03.1950 № 1181⁸⁷⁵.

Спеціально уповноваженим органом у сфері лісового господарства є Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України, діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 № 969/2000. Положення про обласні управління затверджене Наказом Держкомлісгоспу від 06.12.2004 № 230.

Важлива роль належить також держлісгоспам. що виконують низку функції управління на землях лісового фонду (планування, контроль та ін.)