Особистісні якості вчителя

Другим пунктом професійно-педагогічної підготовки є особистісні якості вчителя, на що звернув увагу ще П. Ф. Каптерев. Дослідники відзначають обов'язковість таких якостей як цілеспрямованість, наполегливість, працьовитість, скромність, спостережливість, контактність.Спеціально підкреслюється необхідність такої якості розуму, як дотепність, а також ораторських здібностей, артистичності натури. Особливо важливими є такі якості вчителя, як готовність до розуміння психічних станів учнів і співпереживання, тобто емпатія, і потреба в соціальній взаємодії. Велике значення надається дослідниками і "педагогічному такту", в прояві якого виражається загальна культура вчителя і високий професіоналізм його педагогічної діяльності та спрямованості. Так, вчителя, людини, що організує і керуючого навчальною діяльністю школяра в будь-яких умов навчання, повинен характеризувати: а) високий професіоналізм у сфері викладається мови, який дає йому моральне право і предметну можливість вчити інших, б) справжня об'єктивність оцінювання результатів і ходу навчання і в) дидактичність, тобто володіння педагогічними вміннями, що дозволяють організувати навчальний процес. Це рівень його професіоналізму, яким як само собою зрозумілим повинен характеризуватися будь-який справжній вчитель: Вчителі нашої школи повинні відрізняти висока соціальна активність, гуманність, любов до дітей і виховує характер педагогічного впливу.

Як висновок до всього розглянутого вище стане відповідь на питання, яким повинен бути вчитель малювання у початковій на тлі демократичного стилю спілкування:

а) викладач повинен вміти ставати рівноправним співрозмовником своїх учнів (повинен вміти звільняти їх від впливу свого авторитету, яким він в типово навчальних ситуаціях, безумовно, користується),

б) він повинен вміти зображати інтерес до виниклої темі бесіди, якщо навіть вона його не цікавить (повинен мати необхідну для цього часткою артистизму),

в) він повинен бути хорошим співрозмовником (мало самому говорити, але й вміти підтримати розмову

 

1.4

На сучасному етапі розвитку українського суспільства в умовах реорганізації освіти та системи виховання сучасні педагоги розуміють велику роль мистецтва у формуванні високоморальної та розвинутої творчої особистості. Тому відповідно до Державного освітнього стандарту загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепції загальної мистецької освіти та головної мети освітньої галузі «Естетична культура», назріла необхідність доповнень у класичних формах залучення школярів до мистецтва.

Зокрема йдеться про потенціал інтегративних підходів, які є одним із засобів інтерактивної форми уроку. Перш за все розглянемо, як розкривається зміст поняття «інтерактивні форми навчання». Словник іншомовних слів за редакцією академіка АН України О. Мельничука дає таке визначення поняттю «інтер...» (лат. іnter...) — префікс, що означає перебування поміж, періодичність дії; активність — посилена діяльність, діяльний стан. Таким чином, періодичне посилення активності або періодичне переведення в діяльний стан визначає поняття «інтерактивний». Для сприяння розвитку фантазії та уяви, що є складовими творчого потенціалу, та врахування художніх інтересів особистості вчитель може застосовувати ситуації вибору учнями різнорівневих за складністю завдань, тем, технік і матеріалів для виконання художніх робіт і сприйняття мистецьких творів, активізувати різноманітними методами та прийомами пошук у вирішенні завдань.

 

 

Цінувати, бачити і розуміти прекрасне, насолоджуватися життям, розкрити свою душу для краси, дивитися на світ і бачити в ньому неповторне і дивовижне - все це може подарувати дитині малювання.

 

Але вони дають можливість розвивати творче мислення, гармонійно розвиває особистість дитини, а також дозволяє їй краще опанувати математику, фізику та інші дисципліни.

Так чи потрібні уроки малювання в школі? Безумовно, вони потрібні, адже саме творчість дає можливість розвивати фантазію. Ці уроки можуть навчити дитину розуміти не тільки чужу творчість, але і зрозуміти, наскільки їй самій цікаво займатися малюванням.

Малювати потрібно кожному. У характері дитини, яка регулярно займається малюванням, поступово і природним чином виховуються такі прояви як: увага, ретельність, терпіння, планування процесу роботи... Воно розвиває спостережливість, точність рухів руки і пильність очей, вчить знаходити і виділяти головне, розрізняти найтонші відтінки кольору, розвиває зорову пам'ять. Кому такі цінні якості не потрібні? Може художника з школяра і не вийде, але гармонійною особистістю він точно стане.

Крім того, батьки теж повинні переглянути своє ставлення до уроків малювання в школі, так як саме ці уроки можуть дати поштовх дитині стати на шлях творчості і

 

отримати перші навички малювання, які можуть призвести до бажання відвідувати художню школу, щоб серйозно зайнятися творчістю і отримати можливість самореалізуватися.

Неважливо, чим малює дитина - олівцями, фарбами або пальчиками, створення візерунків на папері тренує руки нічим не гірше, ніж збирання конструктора або створення поробок з природних матеріалів. До того ж, створити незвичайне трохи складніше, ніж зібрати щось із готових предметів, і вимагає великих розумових затрат.
Незважаючи на старі стереотипи про те, що художники завжди бідні і незатребувані, в наш час до їх роботи все частіше і частіше звертаються розробники ігор, директора дизайнерських студій, будинків моделей та багато інших. Хороші художники обслуговують безліч галузей, тому людина, що вміє малювати, буде завжди затребуваною.

На уроках малювання ми вчимося передавати за допомогою олівця або пензля те, що бачить око. Так вчимося досягати точності в управлінні рухом руки. Ця якість необхідна і шоферові, що веде машину, і робітнику, керуючому верстатом, і хірургу, який виконує операцію. Крім того, малюванням і живописом займаються люди багатьох професій і справа тут не тільки в професійній діяльності або художньої обдарованості, яка, до речі, спочатку є у всіх. Малювання розвиває якості, потрібні як вченому, так і лікарю, поету, письменнику, робочому, фермеру, адже пізнання і сприйняття дійсності в основному відбувається за допомогою зору. Саме зір несе людині інформацію про форму, колір предметів і навколишнього світу в цілому. Також малювання розвиває фантазію. А це якість нагоді навіть в науці, адже на початку багатьох відкриттів і винаходів була лише фантазія.

Молодий вірменський художник Вреж Кіракосян, чоловік, який сам долає фізичні страждання, але при цьому лікує душі інших людей своїм мистецтвом, в одному інтерв'ю сказав цікаву річ:

«Малювання допомагає дивитися на світ іншими, новими очима, починаєш ще сильніше любити природу, людей і тварин. Починаєш ще сильніше цінувати все! Сам же процес малювання викликає неймовірні, чудові емоції. Людина духовно збагачується і росте над собою, розвивається і розкриває свої приховані здібності. Малювати треба, щоб бути щасливим і дарувати світові добро і красу».

На відмінну від інших творчих дисциплін, малювання дозволяє виразити внутрішній світ більш відкрито. Навряд чи на уроці музики можна почути у виконанні дитини її проблеми і страхи, а в його малюнках це можна розгледіти.

Коли дитина малює, врешті-решт, вона отримує результат. В процесі малювання вона експериментує, грає, і у неї виходить малюнок - кінцевий, видимий всіма результат його діяльності. А коли вона регулярно малює, то все більше хоче перенести творчість в інші сфери: в побут, відносини, в роботу. Скрізь їй стає легше творити, придумувати нове, знаходити оригінальний вихід із складних ситуацій.

Але щоб навчитися добре виконувати свою роботу, потрібно займатися. Кращим рішенням для дитини буде відвідування додаткових уроків малювання, бо для того, хто жити не може без мистецтва, такого навантаження в школі буде мало.

Ходячи на гурток малювання діти займаються в групі однодумців, можуть помітити цікаві деталі в інших роботах, знайти нові ідеї, можуть обговорити свої досягнення і виставити їх на загальний огляд інших людей, а викладач допоможе направити кипучу енергію дитини в потрібне русло. Це все є хорошим стимулом для того, щоб продовжувати розвиватися в цьому напрямку.

 

Висновок

У молодшому шкільному віці відбувається становлення дитини як особистості, закладається її суспільна спрямованість, формуються навички соціальної поведінки та інші загальнолюдські цінності. У цьому полягає важливість і велике значення школи як організаційноїі суспільної форми виховання і розвитку особистості молодшого школяра, включаючи процес спілкування педагога образотворчого мистецтва з дітьми.

Постійна включеність у спілкування з дітьми протягом робочого дня вимагає від педагога великих нервово-психічних витрат, емоційної стійкості, терпіння, контролю за зовнішніми формами поведінки. Процес навчання та виховання здійснюється постійно в прямому контакті з дітьми як безперервний вибір і обгрунтування викладачем своєї шкали цінностей, своїх переконань, поглядів, настроїв.

У дитячому віці закладається фундамент моральних начал, почуття і сприйняття прекрасного, формуються соціально-психологічні властивості особистості, тому для нас представляє особливу важливість дослідження особливостей особистості вчителя як засобу соціально-психологічного впливу на процес формування цінних особистісних якостей дитини.

З особою, з моральністю пов'язані й такі поняття, як чесне слово, кодекс честі, гідність особистості.

Суб'єктивно особистість для будь-якої людини сприймається як його Я (як образ Я).Прагнути бути особистістю - означає прагнути до соціально значимої діяльності.

Зі вступом до школи змінюється весь лад життя дитини, змінюється режим, складаються певні відносини з оточуючими людьми, перш за все з учителем.

Якщо навчальна діяльність і життєдіяльність дитини в цілому побудовані з урахуванням мотиваційної сфери, а значить, і з урахуванням формування спрямованості особистості, то навчальна діяльність поступово приведе до позитивного моральному вихованню - до становлення особистості або підвищення стійкості її позитивної спрямованості. Правильно організоване виховання невіддільне від природного перебігу життєдіяльності людини. Ось чому кажуть, що гарне виховання там, де його не видно.

Учитель як партнер спілкування повинен бути завжди готовий до прийняття позиції дитини, розуміння її інтересів, мотивів, цінностей, дій. Він повинен уміти грати з дитиною, входити в гру сам, переживаючи задоволення від неї. Показовим у цьому плані досвід роботи Т. О. Амонашвілі з шестирічками, в якій вчитель "розчиняється" в спілкуванні з дітьми як дорослий, він стає "своїм" для хлопців. Його не бояться, йому довіряють, з ним радяться, у нього і з його допомогою навчаються, його поважають дійсно.

Перш за все, має бути підкреслено, що умови роботи вчителя, його особистість, безсумнівно, впливають на учнів. Слабкий, що виробився, не сильний духом, нестійкий вчитель робить учнів не сильними духом, втомленими, нестійкими, не ефективними в навчанні, неспокійними.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ