Алгоритм виконання практичного навичку. «ДУОДЕНАЛЬНЕ ЗОНДУВАННЯ»

«ДУОДЕНАЛЬНЕ ЗОНДУВАННЯ»

 

Дуоденальне зондування проводиться із діагностичною метою: отримують три порції жовчі із різних ділянок жовчних шляхів, в яких визначають в лабора­торних умовах наявність запальних елементів, паразитів, кристалів солей і таке інше.

Крім цього, дуоденальне зондування має лікувальне значення. Звільнення жовчного міхура і жовчних протоків від жовчі сприяє зменшенню застійних явищ у жовчному міхурі, а це, в свою чергу, попереджує утворення каменів у жовчному міхурі та подальший розвиток запального процесу.

Протипоказаннями для проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки, звуження стравоходу, викликане пухлиною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу.

І. Місце проведення:

кабінет зондування.

ІІ. Оснащення робочого місця:

1. Робочий маніпуляційний стіл.

2. Стерильний ниркоподібний лоток.

3. Стерильний дуоденальний зонд.

4. Стерильна гумова трубка довжиною 40-50 см для подовження зонда.

5. Стерильна скляна трубка-перехідник.

6. Стерильні шприци ємністю 2, 10 мл з голками.

7. Стерильний шприц ємністю 20 мл.

8. Стерильна пробірка з корком.

9. Три флакони ємністю 250 мл.

10. Підставка для флаконів.

11. Грілка з теплою водою.

12. Валик із ковдри або подушки.

13. Ентеральні подразники: 33% розчин магнію сульфату — 40-60 мл, 40% розчин глюкози — 50 мл, 40% розчин ксиліту або сорбіту — 50 мл, кукурудзяна олія — 50 мл.

14. Парентеральний подразник: пітуітрін - 5 ОД.

15. Спазмолітики: но-шпа, платифілін в ампулах.

16. 70° етиловий спирт у флаконі.

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

напередодні:

- порекомендувати хворому за 2-3 дні до проведення дуоденального зон­дування виключити з харчового раціону продукти, що сприяють виник­ненню метеоризму: овочі, фрукти, молоко, чорний хліб, солодощі та інше;

- о 18-19 годині дати хворому випити атропін у краплях (10 крапель 0,1% розчину атропіну сульфату), запиваючи невеликою кількістю води;

- для покращення відходження жовчі хворому перед сном запропонувати з'їсти ложку меду; поставити теплу грілку на праве підребер'я;

- попередити хворого, що дослідження проводиться натще;

- запропонувати хворому взяти з собою рушник;

в день дослідження:

- провести психологічну підготовку хворого, заспокоїти його. У доступній формі пояснити хворому необхідність та послідовність проведення процедури;

- пояснити хворому, як треба дихати під час зондування;

- вимити руки з милом під проточною водою, витерти рушником, одягнути стерильні гумові рукавички;

- у стоячому положенні хворого виміряти відстань на зонді, на яку його треба ввести, не торкаючися одягу хворого (щоб не розстерилізувати зонд). Вимірюють відстань від різців до пупка (ця величина відповідає першій позначці на зонді) і додають ширину долоні хворого або додають відстань від різців до мочки вуха (відповідає другій мітці на зонді).

- запропонувати хворому сісти на стілець або кушетку, шию та груди накрити рушником.

IV. Основні етапи виконання навику:

1. Зволожений стерильний дуоденальний зонд взяти правою рукою на відстані 10-15 см від оливи, вільний кінець притримувати лівою рукою.

2. Запропонувати хворому широко відкрити рота, висунути язика та про­тяжно вимовити звук "А-а-а".

3. Покласти оливу на корінь язика, запропонувати хворому закрити рота і проковтнути оливу.

4. Порекомендувати хворому глибоко дихати носом, після вдиху робити
ковток, і в цей момент медична сестра буде просувати зонд далі.

5. Таким способом повільно ввести зонд у шлунок, повторюючи вдихи і ковтки, повільно просуваючи зонд.

6. При появі позивів на блювання, хворому радять зробити глибокий вдих і затримати дихання, затиснути зонд губами.

7. Після введення зонда до визначеної мітки він потрапляє у шлунок.

8. Далі хворому пропонують ходити по кімнаті 15-20 хвилин і повільно
проковтувати зонд іще на 2 поділки (до поділки 70 см). Це означає, що
зонд дійшов до воротаря.

9. Після цього хворого покласти на кушетку без подушки на правий бік, під
праве підребер'я поставити теплу грілку, під таз — валик.

10. З'єднати зонд із скляною трубкою-перехідником і гумовою трубкою для подовження зонда.

11. Опустити вільний кінець зонда у флакон, який стоїть на підставці нижче рівня кушетки. Почне виділятися шлунковий вміст світлого кольору, іноді жовтуватого кольору за рахунок домішків жовчі. Ця рідина має кислу реакцію, яку перевіряють лакмусовим папірцем (він набуває червоного кольору).

12. В разі відсутності витікання рідини з зонда, надіти на зонд шприц ємністю 20 мл і за допомогою нього відтягнути вміст шлунка.

13. Перехід оливи із воротаря в дванадцятипалу кишку відбудеться при перистальтиці шлунка.

14. Якщо тривалий час не виділяється порція А (світло-жовтого кольору, яка виділяється із дванадцятипалої кишки), слід перевірити місце розта­шування оливи зонда.

15. Для цього треба набрати у шприц ємністю 20 мл повітря і ввести його через зонд у положенні хворого на спині. При наявності оливи у шлунка хворий відчуває поштовх в епігастрії. Якщо поштовх відчувається у пра­вому підребер'ї, олива розміщується у дванадцятипалій кишці.

16. При визначенні наявності зонда у шлунка за допомогою введеного повітря слід думати, що він там згорнувся. Хворого необхідно підняти, відтягнути зонд на 20 см, запропонувати хворому знову походити протя­гом 15-20 хвилин, повільно ковтаючи зонд ще на 2 поділки (на 20 см).

17. Запам'ятайте! Олива зонда далі дванадцятипалої кишки не просуваєть­ся, зондування зветься дуоденальним (duodenum - дванадцятипала киш­ка).

18. Знову покласти хворого на правий бік, під праве підребер'я поставити теплу грілку, під таз — валик, опустити вільний кінець зонда у флакон.

19. При визначенні методом поштовху наявності оливи у дванадцятипалій кишці і відсутності виділення першої порції жовчі (порції А), необхідно ввести хворому підшкірно один із спазмолітиків (но-шпа, платифілін та інші), щоб зняти спазм жовчних шляхів і сприяти відтоку жовчі.

20. Поява рідини світло-жовтого кольору свідчить про виділення порції А із дванадцятипалої кишки, яка має лужну реакцію (лакмусовий папірець набуває синього кольору). Порція А - це суміш жовчі, панкреатичного і кишечного соку; виділяється вона протягом 15-20 хв.

21. Після одержання порції А хворого покласти на спину, приєднати до зонда циліндр шприца ємністю 20 мл і, використовуючи його як лійку, залити в нього 40-50 мл 33% розчину сульфату магнію, підігрітого то температури +38°-40° С. Замість магнію сульфату можна ввести 40 мл 40% розчину глюкози або 50 мл розчину сорбіту чи ксиліту. В якості парентерального подразника можна ввести 5 ОД пітуітрину. Розчин суль­фату магнію у деяких хворих викликає біль у правому підребер'ї, у дру­гих – пронос. Не рекомендується вводити магнію сульфат при колітах із схильністю до проносів, його слід замінити іншим подразником.

22. Після введення одного із цих подразників, зав'язати вільний кінець зонда на 5-7 хвилин, протягом яких хворий лежатиме на спині.

23. Через 5-7 хвилин розв'язати зонд, хворого покласти на правий бік, під бік підкласти теплу грілку, вільний кінець зонда і опустити у флакон, який стоїть на підставці нижче рівня кушетки.

24. Появу нової порції жовчі можна зареєструвати по зміні кольору рідини на темно-коричневий, що видно по скляній трубці-перехіднику між зон­дом і гумовою трубкою, що подовжує його. В цьому випадку вільний кінець зонда необхідно переставити у другий флакон для отримання другої порції, порції В із жовчного міхура. В нормі її виділяється 30-50 мл.

25. При застійних явищах в жовчному міхурі, кількість жовчі порції В збільшується, при хронічному холециститі (запаленні жовчного міхура) - зменшується.

26. Порцію В крім флакона, ще слід зібрати у стерильну пробірку з пробкою і відправити на бактеріологічне дослідження та дослідження на чутливість до антибіотиків, якщо хворий зондується вперше.

27. За порцією В (другою порцією) з'являється печінкова жовч із печінко­вих жовчних проток світло-жовтого кольору — це порція С (третя пор­ція). При появі жовчі цього кольору, слід переставити вільний кінець зонда у другий флакон.

28. Після отримання третьої порції необхідно витягнути зонд, провести його дезінфекцію і стерилізацію (навик"Г").

29. Промаркірувати флакони відповідно порціям жовчі (А, В, С), вказати прізвище, ім'я, по батькові хворого, негайно доставити, флакони в лабо­раторію в теплому вигляді у спеціальному ящику.

30. Холод згубно впливає на лямблії і під мікроскопом не буде видно їх рухів, що не дозволить виявити їх. Тривале зберігання жовчі піддає впли­ву ферментів клітинні елементи жовчі.