Лабораторне дослідження харкотиння

Харкотиння — патологічні виділення органів дихання, що виділяються під час кашлю. До складу харкотиння входить слиз, серозна рідина, клітини крові і дихальних шляхів, найпростіші. Досліджують харкотиння при підозрі на туберкульоз легень, рак легень тощо. Збирають харкотиння для загального клінічного аналізу зранку, натще. Попередньо хворий має почистити щіткою зуби, прополоскати рот водою (2 % розчином соди, розчином фурациліну або перманганату калію). Для аналізу треба брати 3—5 мл свіжого харкотиння, яке виділяється при ранковому відкашлюванні, а не відхаркуванні. Збирають його у посудину з широким горлом і притертою пробкою чи щільною кришкою. Посудину треба старанно помити гарячою водою з милом та осушити її, не витираючи. До посудини прикріплюють направлення із зазначенням прізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, дати та мети дослідження.

Харкотиння для бактеріологічного дослідження збирають у стерильну чашку Петрі, яку беруть у бактеріологічній лабораторії. Хворому необхідно пояснити, що під час збирання харкотиння він не повинен торкатися країв стерильного посуду руками, ротом, а після відкашлювання харкотиння треба відразу ж закрити чашку кришкою.

Визначення чутливості харкотиння до антибіотиків проводять, збираючи його в стерильну чашку Петрі, до початку курсу лікування антибіотиками.

Для виявлення мікобактерій туберкульозу харкотиння збирають протягом доби, а при виділенні малої кількості харкотиння — протягом 3 днів. Зберігають його в прохолодному місці.

Для визначення добової кількості харкотиння хворому виділяють суху чисту посудину (плювальницю) великого об'єму з щільною кришкою без дезінфікуючого розчину.

Харкотиння з плювальниці заливають5% розчином хлораміну або освітленим розчином хлорного вапна у подвійному об’ємі на 2 години. У протитуберкульозних закладах харкотиння у плювальницях змішують з тирсою і спалюють у печах. Вміст плювальниці після знезараження виливають у каналізацію.