Внутрішньоутробний період розвитку репродуктивної системи

Кровопостачання жіночих статевих органів.

Внутрішні статеві органи отримують кров з парних судин, які є гілками аорти (яєчникові артерії) чи гілками клубових артерій (маткові).

Маткова артерія йде між листками широких зв’язок, підходить до матки на рівні внутрішнього вічка і ділиться на висхідну і низхідну гілки. Висхідна гілка піднімається по ребру матки вверх, кровопостачає тіло, дно матки, віддає гілки до маткових труб, яєчників. Низхідна гілка маткової артерії кровопостачає шийку і верхню частину піхви.

Яєчникові артерії, гілки яких забезпечують кровопостачання яєчників, труб і частково матки, утворюють анастомози з гілками маткової артерії. Частково матка кровопостачається за рахунок артерії круглої маткової зв’язки, яка відходить від зовнішньої клубової артерії. В середній частині піхви кровопостачання відбувається піхвовими гілками парних нижньої міхурової і середньої прямокишкової артерії, які відходять від внутрішньої клубової артерії.

Нижня частина піхвової трубки отримує кров з парних внутрішньої соромітної артерії і середньої прямокишкової артерії, які також відходять від внутрішньої клубової артерії.

Зовнішні статеві органи отримують кров від слідуючих парних артерій: внутрішньої соромітної і затульної артерій, які є гілками внутрішньої здухвинної артерії; зовнішньої соромітної і зовнішньої статевої, які відходять від зовнішньої клубової артерії.

Венозний відтік відбувається по однойменним венам. Особливістю венозної системи є утворення сплетень в ділянці клітора і біля країв цибулин присінку. Травми цих сплетінь, особливо при вагітності і пологах, можуть бути причиною значної кровотечі чи утворення гематом. Венозний відтік від внутрішніх статевих органів здійснюється по однойменним венам, які утворюють сплетіння в товщі широких зв'язок між маткою і яєчниками і між сечовим міхуром і піхвою.

Інервація зовнішніх статевих органів здійснюється головним чином гілочками соромітного нерва, який починається від зовнішнього крижового нерва. Інервація внутрішніх статевих органів здійснюється від нервових сплетінь, які знаходяться в черевній порожнині і малому тазі: верхнього гіпогастрального, нижнього гіпогастрального (тазового), піхвового, яєчникового. Тіло матки переважно отримує симпатичні волокна, шийка і піхва - парасимпатичні.

 

Фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди

У житті жінки розрізняють кілька періодів, які характеризуються певни­ми анатомо-фізіологічними особливостями:

внутрішньоутробний період розвитку репродуктивної системи;

період новонародженості;

період дитинства (препубертатний);

період статевого дозрівання (пубертатний);

період статевої зрілості (репродуктивний);

клімактеричний пері­од;

період менопаузи.

Внутрішньоутробний період розвитку репродуктивної системи

У процесі ембріонального розвитку першими закладаються статеві залози.

На 3-4-му тижні на внутрішній поверхні первинної нирки утворюється закладка гонад.

Первинна гонада індиферентна за будовою, складається із клітин целомічного епітелію (корковий шар), мезенхіми і статевих клітин (гоноцитів), які мігрують у гонаду за допомогою амебоподібних рухів (мозковий шар) із основи жовткового мішка.

Міграція закінчується до 6-7-го тижня ембріонального розвитку, завершується також індиферентна стадія розвитку гонади.

Статеве диференціювання індукується статевими хромосомами, які поступили в яйцеклітину в процесі запліднення.

Чинник, ген H-Y, який знаходиться в короткому плечі Y хромосоми, детермінує розвиток яєчка. На 7-му тижні ембріонального розвит­ку (ЕР) під дією гена H-Y індиферентна гонада перетворюється в яєчки. Гоноцити містяться у верхньому шарі (мозковому), в якому розвиваються сім’яні тяжі, що містять премордіальні статеві клітини, з яких утворюються сперматогонії, а згодом і спермато­зої­ди. В ембріональних яєчках утво­рюються:

клітини Сартолі із целомічного епітелію;

клітини Лейдіга – з мезенхімальної тканини між канальцями;

Синтез стероїдних гормонів починається з 8-го тижня ЕР. У клітинах Сартолі утворюється білковий поліпептид – антимюлеревий чинник. Два останні компоненти мають важливе значення в диференціюванні статевих ознак.

Внутрішні статеві органи утво­рюються із мезонефральних (Вольфових) проток та парамезоне­фральних (Мюллерових) проток, які закладаються в ембріоні при його довжині 15-16 мм. Парамезонефральні протоки утворюються із епітелію уро­генітальної складки, мезонефральні – із канальців первинної нирки. При довжині ембріона 30 мм статеві протоки досягають урогенітального синуса і на цьому завершується індиферентна стадія їх розвитку. Під впливом антимюллерового чинника парамезонефральний проток дегенерує і до 12 тижнів залишається у вигляді рудимента – так званої простатичної маточки і Морганієвих гідатид. Із мезонефральних проток утво­рюються сім’яні пухирці та сім’я­вивідні протоки.

Зовнішні статеві органи також проходять індиферентну стадію. З 8-го тижня – диференціювання. У 18-20 тижнів завершується формування ЗСО за чоловічим типом.

Присутність двох X-хромосом визначає розвиток яєчника (ген знаходиться в довгому плечі Х хромосоми).

Внутрішні статеві органи (маткові труби, тіло та шийка матки, а також верхня третина піхви) утворюються з парамезонефральних проток, починаючи з 5-6-го тижнів вагітності. Процес формування закінчується до 18 тижня внутрішньоутробного розвитку. Із верхньої третини парамезонефра­ль­них протоків формуються маткові труби, середньої частини – тіло матки і шийка. Розвиток матки починається на 13-14-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Спочатку матка дворога, потім набуває сідлоподібної конфігурації, яку часто зберігає до моменту народження. Утворення шийки матки починається на 16-20-му тижні розвитку плода. До 33-го тижня шийка матки складає ¾ загальної довжини матки, до 40-го тижня – 2/3.

Нижні відділи парамезонефральних ходів, що злилися, досягають урогенітальний синус і з них утворюється піхва.

Зовнішні статеві органи з 4-го по 7-й тиждень мають індиферентний характер. З 17-го тижня починається швидкий розвиток статевих губ із лабіосакральних складок.

Таким чином, формування статевих органів проходить через індиферентну стадію. Якщо перший етап (розвиток гонади) детермінований генетично, то розвиток чоловічих статевих органів визначається чинниками, що секретуються яєчками плода.

Яєчник здатний до стероїдогенезу в антенатальний період значно меншою мірою, ніж яєчко. Гормони яєчника не мають вирішального впливу на процеси антенатальної статевої диференціації.

За наявності агенезії або дисгенезії гонад статеві органи (внутрішні і зовнішні) розвиваються за жіночим типом незалежно від набору хромосом.

Водночас при різних формах істинного гермафродитизму будова внутрішніх і зовнішніх статевих органів залежить від наявності гормонально-активної тестостерон секретуючої тканини і елементів яєчка в гонаді змішаного типу.

Гіпоталамо-гіпофізарна система – третій і четвертий рівні репродуктив­ної системи – закладається на ранніх етапах розвитку, на 4-5-му тижні. Секреторна активність аденогіпофіза починається з 8-9-го тижня вагітності (ФСГ, ЛГ, АКТГ), ПРЛ – з 19-го тиж. вагітності.

Таким чином, у період внутрішньоутробного життя відбувається не тільки морфологічний розвиток основних рівнів РС, але і формування її гормональної функції.