ІІ. Теми рефератів(доповідей). 1.Різноманітність цін, що діють в Україні

1 2 3 4 5 6 7

1.Різноманітність цін, що діють в Україні.

2.Необхідність регулювання цін державою та поділ(види) цін за цим критерієм.

ІІІ. Контрольні завдання

1.Дати пояснення:

- “франко – склад споживача”;

- “франко – вагон станція відправлення”;

- “франко – порт”;

- “франко – кар’єр”.

2.Наведіть приклади загальнодержавних цін.

3.Складіть власну таблицю або схему класифікації внутрішніх цін.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема. Урядові заходи, пов’язані з ціноутворенням.

Мета:

вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;
формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність; застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;
виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

План вивчення теми

1.Цілі та методи державного регулювання цін.

2.Вплив державного регулювання цін на економічні процеси.

3.Поняття цінової політики.

Основні поняття теми: державне регулювання цін, прямі та непрямі методи регулювання цін, форми та методи регулювання цін, економічні та адміністративні методи регулювання цін і т.д.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

Література

1.Л.О.Шкварчук “Ціни і ціноутворення”, К.,2004.

2.Ю.Г.Тормос “Ціни та нова політика”, К.,2001.

3.Я.В.Литвиненко “Сучасна політика ціноутворення”, К., 2001.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Державне регулювання цін являє собою діяльність держави, спрямовану на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечував би рентабельну діяльність суб’єктів господарювання, паритет цін різних галузей народного господарства, реальність заробітної плати, стійкість валюти та інші економічні параметри в державі.

Державне регулювання цін – це не разовий акт встановлення рівня цін, їх динаміки, співвідношення, а комплекс заходів щодо активізації всіх ціноутворюючих факторів.

Перехід будь-якої економіки до ринкових відносин у кінцевому підсумку сприяє розвитку економіки. Однак при цьому збільшується кількість кризових ситуацій, тому держава повинна втручатися в економічні процеси з метою пом’якшення наслідків негативних явищ, адже, впливаючи на ціни, держава намагається зменшити циклічні коливання процесів виробництва та реалізації, а також перерозподілити фінансові ресурси між галузями та підприємствами. Загалом такий вплив має антикризовий характер. При цьому важливого значення набуває правильно обрана мета державного регулювання ціноутворення.

Мета державного регулювання цін у будь-якій країні залежить від багатьох чинників: національних особливостей, кліматичних умов, наявності сировини, матеріалів, політичної ситуації в країні, становища держави у світовому поділі праці.

Досягнення поставлених цілей(мети) державне регулювання ціноутворення здійснюється системою, через вирішення основних завдань економічного розвитку країни, формування державної політики ціноутворення, визначення пріоритетів регулювання.

Отже, державне регулювання цін – це гнучка виважена система заходів впливу на процеси ціноутворення, спрямована на забезпечення:

- рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств і регіонів;

- збалансування ринку засобів виробництва і предметів споживання;

- протидії монопольним тенденціям виробництва товарів;

- об’єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що сприяє еквівалентному обміну;

- розширення сфери застосування вільних цін;

- підвищення якості продукції;

- соціальних гарантій;

- створення необхідних економічних гарантій для виробників;

- орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світових цін.

Форми і методи державного регулювання цін:

Форма – це спосіб організації та взаємодії елементів і процесів явища як між собою, так і з зовнішніми умовами.

Метод – це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність. Регулювання цін може бути прямим та непрямим.

Суть прямих методів: в умовах ринкової економіки підприємство-виробник самостійно встановлює ціни на свої вироби, однак воно має також враховувати чинні державні законодавчі та нормативні акти. Здійснюється в так званих галузях суспільного користування.

Непрямі методи передбачають зміну кон’юктури, встановлення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією. Ці методи не мають безпосередньої дії, але сприяють уповільненню підвищення цін у масштабах економіки.

Методи, за допомогою яких держава впливає на процеси ціноутворення поділяються на економічні та адміністративно-командні.

До економічних методів належать:

- насичення ринку споживчими товарами;

- надання податкових пільг;

- система кредитування підприємств;

- суворе дотримання чинного антимонопольного законодавства;

- державна інвестиційна політика;

- виважена імпортно-експортна та митна політика;

- державні замовлення.

До адміністративних методів належать:

- встановлення фіксованих цін;

- встановлення регульованих цін;

- встановлення дотацій виробникам окремих видів товарів.

У цілому застосування кожного з перелічених методів державного регулювання має свої позитивні та негативні наслідки.

В умовах ринку ціна здебільшого визначається в процесі вільних торгів між продавцем і покупцем. Така узгоджена ціна за умов збігу між попитом і пропозицією називається рівноважною. Але в деяких випадках до цього процесу підключається держава, установлюючи остаточну величину ціни на іншому рівні.

Основні напрямки втручання держави в процес вільного ціноутворення:

1) встановлення фіксованих або граничних цін;

2) введення товарних податків;

3) підтримка цін і доходів шляхом застосування дотацій виробниками продукції або субсидій її споживачам.

І. Найбільш жорстоким методом цінового регулювання є встановлення фіксованих або граничних цін. При цьому такі ціни можуть бути встановлені на рівні, що перевищує ціну рівноваги або нижче її. У першому випадку виникає надлишок продукції, а в другому – її дефіцит.

Введення фіксованих або граничних цін знижує ефективність використання виробничих можливостей суспільства. При встановленні ціни на рівні, що перевищує рівноважний, держава має покривати витрати на виробництво надлишкової продукції, а введення ціни нижчої за її рівноважне значення веде до втрат, які пов’язані з виникненням «чорного» ринку та зниженням якості продукції.

ІІ. Податки поділяються на прямі та непрямі.

ІІІ. Уряд може регулювати ціни шляхом установлення дотацій виробникам продукції або субсидій споживачам товарів та послуг.

Дотація – це асигнування з державного бюджету на покриття виробником збитків, що з’являються в результаті реалізації ним своєї продукції за державними цінами, які не покривають витрати підприємства. Вона має обернену дію в порівнянні з податками.

Ціна була і залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень.

Суть цінової політики полягає у встановленні на товари фірми таких цін і вмінні так варіювати ними залежно від попиту на ринку, щоб оволодіти його певною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні та оперативні завдання.

Цінова політика фірми визначається в першу чергу її власним потенціалом, наявністю достатнього капіталу, кваліфікованих кадрів, організацією діяльності, а не лише станом попиту і пропозиції на ринку.

Політика цін і управління ціноутворенням є одним із елементів, що відіграють важливу роль у діяльності фірми і це є основним моментом її стратегічного розвитку.

На політику цін великий вплив мають керівники службою збуту, завідуючі виробництвом, керівники фінансовим відділом, бухгалтерія.

Існує два підходи до ринкового ціноутворення: встановлення індивідуальних або єдиних цін. Перший формується на договірній основі в результаті переговорів між покупцем і продавцем. Другий – тим, що покупці купують товар за однаковою ціною.

Незалежно від того, яким чином формуються ціни на продукцію, до уваги беруться деякі загальноекономічні критерії, які визначають відхилення від рівня цін вверх чи вниз від споживчої вартості товару.

Алгоритм методики розрахунку ціни:

1. Постановка завдань ціноутворення.

2. Визначення попиту.

3. Оцінка витрат.

4. Аналіз цін і витрат конкурентів.

5. Вибір методу ціноутворення.

6. Встановлення остаточної ціни.

Хід самостійної роботи

1.Дати відповіді на запитання.

2.Підготувати доповіді до семінарського заняття.

3.Розв’язати контрольні завдання.

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне: