Словник страхових термінів

 

Аварійний комісар – фахівець, який за дорученням страховика визначає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат.

Аварійний сертифікат – документ,що видається страхувальникові аварійним комісаром, агентом або іншим уповноваженим представником страховика на підставі наслідків огляду пошкодженого майна.

Авто-комбі - комбіноване страхування транспортних засобів разом із відповідним багажем, водієм та пасажирами.

Аггравація - навмисне або несвідоме перебільшення страхувальником симптомів хвороби, що заважає страховикові визначити реальний ризик.

Агент страховий – фізична або юридична особа, яка діє від імені страховика і в межах наданих ним повноважень.

Адендум - документ, що є додатком до договору страхування. В А. зазначаються зміни в умовах страхування.

Аквізиція – маркетингова діяльність, спрямована на збільшення кількості договорів страхування. Вважається, що аквізиційна діяльність нормальна, коли кількість нових договорів страхування перевищує кількість договорів, за якими закінчився термін дії.

Актуарій – офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи.

Андеррайтер – висококваліфікована і відповідальна особа, уповноважена виконати необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків на страхування (перестрахування).

Ануїтет – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя застрахованого замість попередньої сплати одноразової страхової суми.

Бенефіціар – особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування (вигодонабувач за страховим полісом).

Бонус-малус – система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні.

Бордеро – перелік ризиків, прийнятих на страхування у частині, що передається цементом у перестрахування.

Брокер страховий – юридична або фізична особа, що має дозвіл на здійснення посередницької діяльності на страховому ринку.

Вид страхування – страхування однорідних об’єктів від характерних для них небезпек.

Викупна сума – сума, на яку може претендувати власник полісу зі страхування життя в разі припинення дії полісу.

Ексцедент – залишок страхової суми, що створюється зверх власного утримання страховика і передається у перестрахування.

Зароблена премія – та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.

Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє життя, здоро­в'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водно­час є і страхувальником. За деякими вида­ми особистого страхування ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, при страху­ванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими — діти.

Збиток – втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страховиком.

Коефіцієнт збитків – показник, що розраховується як відношення оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до величини зароблених премій.

Незароблена премія – частина премії, що по договору страхування припадає на ще непочатий період страхування.

Об’єкт страхування – конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи, якому може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.

Отримувач страхового відшкодуван­ня, або страхової суми — фізична або юридична особа, яка за умовами страхування має право на отримання відповідних грошових засобів. У майновому страхуванні — це страхувальник, в особистому— страхувальник або застрахований (страхування на дожиття, втрату здоров'я, від нещасного випадку), а з настанням смерті — особа, котрій заповідав страхувальник отримати страхову суму на випадок його смерті.

Портфель відповідальності – загальна сума відповідальності страховика або перестраховика за всіма діючими полісами.

Регрес – право страховика на висунення у межах фактично сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.

С траховий захист — сукупність розподільчих та перерозподільчих відносин з приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги громадянам при загибелі або ушкодженні матеріальних об'єктів, або втратах у сімейних доходах населення у зв'язку з втратою здоров'я, працездатності та іншими подіями.

Страховий інтерес — усвідомлена потреба в захисті майна, доходів, життя, здоро­в'я, працездатності і т. ін. шляхом страхування.

Страхова сума — сума, на яку страхується об'єкт за законом (обов'язкове стра­хування) або за договором (добровільне страхування). У майновому страхуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єкту, що підлягає страхуванню (будівля, споруда, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в цілому за конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т. ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартості об'єкту, що підлягає страхуванню.

В особистому страхуванні страхова сума визначається на кожного застрахованого, закон не встановлює для неї верхньої межі, а встановлюється вона за угодою сторін (страховика і страхувальника).

Страховик — юридична особа, яка здійснює страхування на підставі отриманої від певних державних органів ліцензії.

Страхувальник — юридична або фізична особа, яка вступила в страхові відносини із страховиком, сплачує страхові внески і претендує на страхове відшкодування збитків за застрахованими подіями.

Страховий випадок — подія, з настанням якої страховик зобов'язаний за законом (обов'язкове страхування) або за договором (добровільне страхування) виплатити страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування — сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідаль­ності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'язання страховика сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами страхування сукупності подій або окремої події.

Страхове свідоцтво (страховий поліс) — документ, що засвідчує факт страхування відповідно до правил страхування.

Страхове поле – максимальна кількість об’єктів, котрих можна застрахувати на добровільних засадах.

Страховий внесок (премія, платіж) – плата за страхування, сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку.

Термін страхування – період дії договору страхування.

Форми страхування – страхування може бути обов’язковим і добровільним. Обов’язкове страхування запроваджується Законами України. Добровільне страхування здійснюється на основі правил, що розробляються страховими компаніями.

Франшиза – передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком.

Цедент (перестрахувальник) - страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування перестраховикові.

Цесія – процес передання застрахованого ризику в перестрахування.

Цесіонер – страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування.

Шкода – наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб’єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян).

РЕКОМЕНДОВАНА ТА ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Урядовий кур’єр. — 2001. — 7 листопада.

2. Законодавство України про страхування // Збірник нормативних актів. — К.: Атіка, 1999. — 464 с.

3. Абалкина И. Л. Страхование экологических рисков (из практики США). — М.: ИНФРА, 1998. — 88 с.

4. Автострахование: теория, практика и зарубежный опыт: Специальное приложение к журналу «Финансы». — М.: Финансы, 1995. — 225 с.

5. Александров А. А. Страхование. — М.: ПРИОР, 1998. — 186 с.

6. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. — К.: Знання, 1998. — 374 с.

7. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Знання, 1997. — 216 с.

8. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Страхование. Учебник. — СПб.: Питер, 2001. — 256 с.

9. Балабанов И. Т., Степанов В. Н. Занимательное страхование. М.: Финансы и статистика, 1998. — 192 с.

10. Балабанов И. Т. Риск-менеджмент. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 192 с.

11. Біленчук Д. П., Біленчук П. Д., Залетов О. М., Кліменко Н. І. Страхове право України: Підручник. — К.: Атіка, 1999. — 368 с.

12. Бурроу К. Основы страховой статистики. — М.: Анкил, 1996. — 96 с.

13. Внукова Н. Н. Практика страхового бизнеса. — К.: Либра, 1994. — 75 с.

14. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. – Львів:»Новий світ – 2000», 2005. – 480 с.

15. Галагуза Н. Ф. Страховые посредники. — М.: Юринформ, 1998. — 208 с.

16. Галагуза Н. Ф., Ларичев В. Д. Преступления в страховании: предотвращение, выявление и расследование (отечественный и зарубежный опыт). — М., 2000. — 256 с.

17. Гвозденко А. А. Основы страхования: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 304 с.

18. Гомелля В. Д., Туленты Д. С. Страховой маркетинг (Актуальные вопросы методологии, теории и практики). — М.: Анкил, 2000. — 128 с.

19. Зубец А. Н. Страховой маркетинг. — М.: Анкил, 1998. — 254 с.

20. Осадець С.С. Страхування: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 599с.

21. Ротова Т. А., Руденко Л. С. Страхування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 400 с.

22. Рябикин В. И. Актуарные расчеты. — М.: Финстатинформ, 1996. — 89 с.

23. Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. — К.: Основа, 2001. — 156 с.

24. Словарь страховщика / С. Л. Ефимов, Л. Ш. Лозовский, Б. А. Райз­берг, А. А. Ратновский. — М.: Экономика, 2000. — 322 с.

25. Страховое дело: Учебник / Под ред. Л. И. Рейтмана. — М.: Рост, 1992. — 530 с.

26. Страхові послуги: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т. М. Артюх. — К.: КНЕУ, 2000. — 124 с.

27. Страховой портфель: Кн. предпринимателя. Кн. страховщика. Кн. страхового менеджера / Ред. Ю. Б. Рубин, В. И. Солдаткин. — М.: СОМИНТЭК, 1994. — 628 с.

28. Страхування. Навч.-метод. посібник / За заг. ред. О. О. Гаманкової. — К.: КНЕУ, 2000. — 120 с.

29. Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Ліра – К, 2007. – 270с.

30. Турбина К. Е. Тенденции развития мирового рынка страхования. — М.: Анкил, 2000. — 320 с.

31. Шахов В. В. Страхование. Учебник для вузов. — М.: Страховой полис: ЮНИТИ, 1997. — 311 с.

32. Шахов В. В. Введение в страхование: Учеб. пособие. 2-е изд. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 288 с.

33. Шелехов К. В., Бігдаш В. Д. Страхування. Страхові послуги. — К.: ІЕУГП, 2000. — 268 с.