Гігієна м’язової системи дитини

З описаних вище особливостей розвитку м’язів і моторики дітей ви­пливає ряд гігієнічних вимог, спрямованих, з одного боку, на охорону їх м’язової системи, а з другого,— на ЇЇ розвиток і зміцнення. Враховуючи порівняно швидку стомлюваність м язів і відповідних нервових центрів у дітей, необхідно уникати довготривалих, а тим більше надмірних фізич­них напружень, які можуть шкідливо вплинути на розвиток дитячого орга­нізму, викликати тяжкі захворювання серця, легень та інших органів. Серце при цьому працює значно інтенсивніше і може бути перевтома серце­вого м’яза. Довготривале напруження ще не зміцнілих м’язів кистей рук під час гри на фортепіано, при шитті і письмі іноді спричиняє захворювання, яке дістало назву писальної судороги. Все це треба враховувати при прове­денні навчально-виховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку, зо­крема під час занять з фізичної культури, на шкільній навчально-дослідній ділянці, при виконанні суспільне корисної роботи і т. д.

Несприятливо впливають на організм дитини не тільки надмірні три­валі напруження м’язів, але й недостатня їх діяльність. Щоб правильно розвивались м’язи і весь опорно-руховий апарат, діти повинні систематично займатись гімнастикою, спортом, посильною фізичною працею (відповідно до їх віку і фізичного розвитку). Під час роботи м’язи краще постачаються кров’ю, яка приносить поживні речовини і кисень. Цього досягається посиленням роботи серця та розширенням кровоносних капілярів у працю­ючому м’язі. Кров, що надходить до працюючого м’яза, живить і кістки, до яких він прикріплений. Цим самим створюються кращі умови і для діяль­ності органу кровотворення — червоного кісткового мозку. М’язова праця позитивно впливає на весь організм, зокрема на такі органи, як серце і ле­гені, на обмін речовин.

Робота м’язів тісно пов’язана з роботою центральної нервової системи — вони взаємно впливають одне на одного. Діяльність м’язів сприяє розвитку кори великих півкуль головного мозку і органів чуття.

 

РОЗДІЛ VI

ОСОБЛИВОСТІ КРОВІ ТА АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ДИТИНИ

Кров

Значення кросі. Кров разом з лімфою е внутрішнім середовищем орга­нізму, з якого клітини одержують все необхідне для свого існування і в яке віддають продукти своєї життєдіяльності. Кров виконує в організмі такі функції:

- приносить до всіх органів і тканин поживні речовини, які всмоктуються в кров з кишечника;

- виносить з органів і тканин продукти розпаду, які виділяються з орга­нізму через органи виділення;

- приносить клітинам кисень, яким вона збагачується в легенях, і ви­носить вуглекислий газ, що утворюється в результаті окислювальних про­цесів у клітинах;

- підтримує рідинний (гуморальний) взаємозв’язок між органами, пе­реносячи від одних органів до інших речовини, що їх вони виробляють;

- бере участь у захисті організму від хвороботворних бактерій, які про­никли в організм;

- рухаючись безперервно по кровоносних судинах, кров забезпечує постійний перерозподіл тепла, яке утворюється в результаті обміну речовин в органах і тканинах, і збереження сталої температури тіла, бо зайве тепло віддається назовні через шкіру і легені.

Кількість крові. У дорослої людини кров становить близько 1\16 (6—7%) ваги тіла. Це означає, що в людини вагою 65 кг є близько 4 л крові.

У дітей крові відносно більше, ніж у дорослих. Вага всієї крові в орга­нізмі по відношенню до ваги тіла становить у %:

На 1 кг ваги тіла у новонародженої дитини припадає близько 150 мл крові, у дітей 6—10-річних — близько 70 мл, у дорослої людини — 60 мл. Відносна кількість крові зв’язана з рівнем обміну речовин, який є найінтенсивнішим у новонароджених дітей. У хлопчиків крові трохи більше, ніж у дівчаток.

При спокійному стані організму по кровоносних судинах циркулює лише частина крові. Решта крові перебуває в кров’яних депо — в капі­лярах печінки, селезінки і шкіри. Коли ж виникає потреба в негайному збільшенні циркулюючої крові (при м’язовій роботі і т. п.) депонована кров викидається в кров’яне русло.

Втрата організмом ¹/4—¹/3 кількості крові загрожує смертю.

Склад крові. Кров — це тканина, що складається з рідкої міжклітин­ної речовини, або плазми (близько 55—58%), і кров’яних клітин, або фор­мених елементів (42—45%).

Відокремити формені елементи від плазми можна центрифугуванням або відстоюванням крові, додавши до неї речовин, які перешкоджають зсіданню крові. При відстоюванні кров утворює два шари: верхній — жов­тувата напівпрозора рідина — плазма крові і нижній темно-червоний — еритроцити (червоні кров’яні тільця). Між кров’яною плазмою і шаром еритроцитів лежить тонкий прошарок лейкоцитів (білих кров’яних тілець) (кольор. табл. IV, Г).

 

Плазма крові

Склад плазми. У дітей шкільного віку плазма крові має такий самий склад, як і в дорослих: води — 90—92%; глюкози — 0,1—0,12%; білків — 7—8%; мінеральних солей (переважно №С1)— близько 1%, а також в невеликій кількості жир, продукти розпаду (азотисті речовини, молочна кислота та ін.) і речовин, що їх виділяють у кров залози внутрішньої сек­реції. З білків у плазмі є: альбумін, глобулін і фібриноген, який відіграє важливу роль у зсіданні крові. В плазмі крові є ще так звані антитіла, які відіграють захисну роль.

З мінеральних речовин є катіони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, а також аніони хлору, йоду, сульфату, карбонату, фосфату. Най­більше в плазмі іонів натрію і хлору, тому для підтримання роботи серця при великих втратах крові у вени вводять 0,9-процентний розчин кухонної солі. Іони калію і кальцію впливають на збудливість нервових і м’язових клітин. Уже незначний надлишок у плазмі крові іонів калію пригнічує життєдіяльність клітин, послаблює роботу серця. При підвищеному вмісті в крові іонів кальцію частішають скорочення серцевого м’яза, при зниже­ному — підвищується збудливість нервової системи, внаслідок чого навіть незначні подразнення спричиняють сильні судороги. Дія іонів магнію по­дібна до дії іонів кальцію. В здоровому організмі склад плазми крові від­носно сталий.

Осмотичний тиск плазми. Плазма крові людини замерзає при темпера­турі 0,56—0,58°; отже, осмотичний тиск приблизно 7,8 атм. Зумовлюється осмотичний, тиск плазми в основному концентрацією мінеральних солей і білків, а оскільки концентрація мінеральних солей стала, то й осмотичний тиск сталий. Тимчасова зміна осмотичного тиску плазми може статись при надходженні в кров великої кількості води або солей. Але в таких випадках починають посилено працювати органи виділення (нирки, потові залози та ін.), і осмотичний тиск швидко приходить до норми.

Гемоліз. Різкі зміни осмотичного тиску крові згубно впливають на клі­тини, особливо на еритроцити. Якщо помістити краплю крові, а отже, і еритроцити в гіпертонічний розчин, то вода еритроцитів виходить, і вони зморщуються. В гіпотонічному розчині вода входить в еритроцити, від чого вони набрякають і лопаються — відбувається гемоліз, при якому гемогло­бін виходить з еритроцитів і розчиняється у плазмі. Гемоліз може відбу­ватись і при додаванні до крові ефіру, хлороформу та інших розчинників жирів. Гемоліз настає також при укусі деяких зміїв, отрута яких руйнує еритроцити.

Фізіологічні розчини. Фізіологічними розчинами називаються штучно виготовлені розчини, які містять у собі мінеральні речовини в тій самій концентрації і такого самого іонного складу, як і в плазмі крові. Ці роз­чини називаються ізотонічними, бо вони мають однаковий з плазмою осмо­тичний тиск. Фізіологічне значення має не тільки загальна концентрація іонів, але і співвідношення концентрації окремих іонів у розчині.

При крововтратах, коли немає крові для переливання, її можна замі­нити фізіологічним розчином. Найпростішим є фізіологічний розчин, який містить у собі 0,9% N301. Ближчий до складу плазми розчин Рінгера, який містить: 0,8% NаСІ, 0,02% КС1, 0,02% СаС1₂, 0,01% NaНСО₃.

Цей розчин застосовують для людини і теплокровних тварин. Розчин, який застосовують для холоднокровних тварин, містить 0,6% NaCl і по 0,01 % решти солей. Фізіологічні розчини застосовують також у дослідах з ізольованими органами і тканинами.