Малоросійська політика російського царизму XVІІІ–ХІХ ст. та формування української нації

Російський уряд не влаштовував демократичний устрій гетьманщини. Царизм побоювався союзу Січі з Кримським ханством, яий був спрямований.

Царський уряд не бажав мати в своїх межах державне об’єднання до південних сусідів.

Загроза перетворення Січі на ядро антикріпосницького та визвольного руху проти самодержавства.

Запорожжя стало місцем зосередження втікачів з великих територій Російських та укр.. земель.

Економічний фактор Росії був необхідний вихід до Чорного моря.

Кін. 18ст. характеризується зростом могутності. Українські землі втрачають свої права і перетворюються на губернію.

Поступово ліквідовувались автономні права гетьманщини.

1764р. – перший серйозний удар по самостійності. чиновники губернії ізолювали Запоріжя від гетьманщини. На батьківщині з території Османської імперії поч.. розподіл території між дворянами і воєначальникам.

На запорозьких землях 50 роки 18ст. від Дніпра до р. Синюха було утворено нову Сербію. Пізніше на пд.. Полтавщини, Донеччини і Луганщини утв. Слов’яносербію (серби, угорці, молдавани і греки)

ІІ половина 18ст. – капітуляція Туреччини.

1775р. прийнято рішення про ліквідацію запорізької землі.

Наказом Катерини ІІ 1785р. на укр.. старшини поширювалися привілеї російського дворянства.

Поступово Петром ІІІ і Катериною ІІ буде проведено емонціпація російського дворянства. «1785 про про бідності дворянства» рос. Дворянство отримало становище привілейованого тану, наділялися всіма правами, крім політичними.

Російський урд спочатку визнав, що колишня укр.. військова або цивільна служба прирівнюється до прав російського дворянства, але з введенням кріпацтва велика маса людей стала претендувати на титул дворянства. Тому що рядове козацтво, міщани, ремісники посіли статус держ. Селян. Колишні нащадки біле духовенство, прості козаки, стали писати листи до різних установ про належність до дворянства. Установа назив. Геральдія, розглядала права про належність до дворянства, договори, листи.

Поділ Польщі між Росією й Австро-Угорщиною та специфіка етнічного, соціального й економічного розвитку українців у складі двох імперій. Перетворення Галичини в осередок легалізації українського національно-визвольного руху.

Перший поділ

5 червня 1772 року повноважні представники Пруссії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь так звані санітарні смуги, тобто території по периметру Речі Посполитої. За цією угодою:

-Королівство Пруссія забрало Помор'я, Куяви та частину Великопольщі

-Габсбурзька монархія — Малопольщу і Галичину з Руським, Белзьким і західними околицями Волинського та Подільського воєводств

-Російська імперія — східнобілоруські землі з Полоцьком, Вітебськом та Мстиславлем, а, окрім цього — частину Ліфляндії, [Латвії]

Другий поділ

Втручання сусідів призвело до другого поділу, затвердженого сеймом у Гродні 1793 року.

Цього разу від Речі Посполитої відрізали такі частини:

-до Королівства Пруссія відійшли вся Великопольща та частина Мазовії;

-до Російської імперії — Київщина, Східна Волинь, Поділля, Брацлавщина та білоруські землі;

-Австрійських вимог до уваги не взяли.

Третій поділ

Після придушення повстання у 1795 Російська імперія, Австро-Угорщина та Королівство Пруссія здійснили третій поділ, після чого Річ Посполита припинила державне існування.

Результат ІІІ поділу Польщі призвів до такого:

-до Австро-Угорщини було приєднано Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та частину польських земель над Віслою — Нову Галичину (однак незабаром ці землі стали ареною воєнних дій між Наполеонівською Францією, Австро-угорщиною, Королівством Пруссією й Російською імперією. Причому в різних коаліційних комбінаціях ці держави часом були союзниками, а часом — ворогами);

-до Російської імперії відійшли Литва, Курляндія, Західна Білорусь та Західна Волинь;

-Королівство Пруссія отримало частину Підляшшя й Мазовецьких земель з Варшавою, а також частину Жемайтії.