СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 43 страница

[варварки] «вид уставок у сороч­ках»; — неясне; можливо пов'язане з ρ. [βάρβόρκα] «висулька, китичка, під­віска; мотузка для прив'язування со­бак; шнурок для взуття», яке разом з укр. вервечка може бути виведене від іє. *ver- «в'язати; мотузка».

[варводити] «здіймати метушню, створювати безладдя, плутанину» Ж, [варвідувати] «шуміти, робити розгар­діяш Ж, Я; ревіти Ж; стріляти ЕЗб 26», [варвідня] «розгардіяш, сум'яття» Я;— не зовсім ясні утворення, можливо, пов'язані з [гарведа] «сварка», яке могло зазнати впливу слова варивода «веред­лива людина, що змучує інших своїми причіпками», яке складається з основ дієслова варити та іменника вода.

[варґа¹] «губа», [варга, ворга] «тс». [варґач] «губатий» Ж, [варґи] «підбо­ріддя, борода» Me, [варґуля] «губа; гу­бата жінка Ж», [варгатий, варґатий], ст. варга <XVII ст.); — р. [варга] «рот», ч. слц. [varga] «морда (корови, коня)»;— запозичено з польської мови; п. warga «губа» зіставляється з лат. ruga «зморш­ка, складка», лит. raukas «тс», що по­ходять від іє. *rug-, *ruk-, пов'язаних з *uerg-, *yerk- «вертіти, гнути»; семан­тичний розвиток тут паралельний до розвитку губа від гнути (*gbb-ncti); очевидно, псл. *\¹Xga. означало не всю губу, а тільки її верхню чи нижню м'я­систу частину.— Онышкевич Исслед. п. яз. 239; Тимч. 186; Ильинский ИОРЯС 23/1, 164—165; Brückner 602; Machek ESJĆ 677; Otrębski Idg. Forsch. 39; Walde—Hofm. II 448—449.

[варґа²! «дубильня, шкіряний завод» ВеУг, [варгарь] «чинбар» ВеУг, [варго-вати] «дубити шкіру» ВеУг, [уварджи-ти, уєаржити] «тс.» ВеУг; — слц. [varga] «чинбар»; — запозичення з угор­ської мови; уг. varga «швець» пов'язане з varr «шити» фінно-угорського похо-

дження (пор. мар. urgh- «шити», комі, удм. VUT- «тс»).— ВеУг 206; Barczi 332. варган «дримба, музичний інстру­мент, на якому грають губами», [вирган] «орган», [вірган, вігран] «тс»; — р. [варган] «орган, музичний інструмент», ч. varhany «орган»; — видозмінене за­позичення з середньогрецької мови; сгр. άργανον походить від гр. όργανον; існує думка, що а з'явилось у слові на росій­ському грунті (Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 118); мало обгрунтоване припу­щення (Горяев 39) про зв'язок слова з п. warga «губа», прус, warsus «губи».— Булаховський НЗ КДУ V/1, 89—90; Фасмер І 274; Преобр. І 65; Fiedlerovâ LF 86, 305—308; Machek ESJĆ 677; Hołub—Lyer 501.— Див. ще орган.

[варгуль] «сорт яблук» Я; — р. вар· гульки; — пов'язується з назвою річки Воргол на Чернігівщині й Орловщині.— Меркулова ЭИРЯ II 79—80; Соболев­ский Лингв, и арх. зам. 2.

[вардзель] «частина жорен» Ж, [βάρ-жіль] «дерев'яний циліндр або трикут­ник у отворі нижнього жорна, куди проходить залізне веретено»; — запо­зичення з польської мови; п. [wardziel, wardzel, fordzel] «тс.» етимологічно не­ясне.

[варе] «чи можливо це» Ж, [варі] «хіба» Mo, [варко] «може, ймовірно», [варкось] «тс», [вера] «мабуть», [вере] «чи справді; невже»; — ч. [vara(he)], слц. vari «хіба, мабуть»; — не зовсім ясне; виводиться від рум. оаге «хіба, невже», джерелом якого є лат. *volet (=vult) «він хоче», споріднене з гот. wiljan «хотіти», лит. viliuos «сподіваюсь», укр. воля (Scheludko 128; Vincenz 14; Nip-Armas та ін. Romanoslavica 16, 92; Vrabie Romanoslavica 14, 178; Wal­de—Hofm. II 828—830); іноді припус­кається, що укр. варе разом із слц. vari походить від варувати, як п. wara «геть, стережись», з розвитком значення від застереження до сумніву, непевно­сті, питання, а укр. варко, варкось по­ходять безпосередньо від п. wara (Crân-jalä 417—419).— Пор. вара, воля.

[вареха] (бот.) «кохлеарія, Cochlearia officinalis L.» Mak, [варешниця] «тс.»

варити

варіят

 

Мак;—р. [варуха], п. warzęcha, wa-rzucha «тс»; — очевидно, калька латин­ської назви; пор. лат. cochlear «ложка» і укр. [варйшка, варешка, βαρέχα] «опо­лоник», п. [warzecha], warząchew «дере­в'яний черпак».— Див. ще варити.

варити, вар «спека; варена смола; мазь для дерев; окріп; [кількість для варіння за один раз; узвар]», [βαρά] «кухарка» Ж, [варба] «варіння» Ж, ίβα-ревня] «комора для картоплі і капусти» Я, [варево], варена «вид напою», вареник, [варенша] «варене, страва» Ко, варени­ця, [варенички] «медоносна рослина» Я, варенична, варення, варенуха «вид на­пою», [βαρέχα] «ополоник», [варешка, варешниця Ж, варйшка] «тс», вариво «те, що вариться; варіння; [квашенина Л]», [варййка] «горщик; приміщення для готування їжі тваринам» Л, [варило] «варіння», варильник «робітник, що за­ймається варінням сумішей; [великий горщик Бі]», [варівник] «посудина для варіння страви» Ва, [варій] «вариво, страва» Ж, [варійка] «маленький гор­щик», [варїйник] «вид кухонного гор­щика», [варінка] «варіння», [вар'їнник] «вид горщика», [варінча] «невеличкий горщик, достатній для двох», βάρκα, варниця «солеварня», [варня] «варіння Я; кухня; солеварня Ж», [варота] «спе­ка» Я, [βαρόχα] «вид напою» Ж, [вару­нок] «вариво, приварок», [варя] «варене, вид страви», варяниця, «варениця», [βά-рянка] «страва з капусти», [варьоха] «вид напою», варильний, варйстий, вар­кий, [варнйй Ж, варнянйй Ж, варовйй], [варовний] «призначений під квашенину» Л, варко «жарко, душно», [взвар] «узвар» Ж, вивар «відвар», виварка, виварки, виварний, виварювальний, відвар, від­варений, відварний, зварювати (тех.), [зваряти] «золити шмаття» Ж, [зварич] «солевар» Ж, зварка, зварник, [зварок] «відвар» \Ж, зварювальник, зварювач, [зварйльний] (тех.) Ж, зварний, зварю­вальний, заварка, [заварка] (вид страви), заварний, заварювальний, наварювати (тех.), навар, наварка, наваристий, на­варний, наварний, [невара] «погана ха­зяйка, яка не вміє варити», [неварт] «сироватка» Ж, [недоварка] «шлак, ока­лина» Ж, [обаряти] «варити, кип'яти-

ти» Ж, обварювальний, [переваруха] «жінка, що продає гарячі страви», по­вар «кухар» СУМ, Ж, повариха, поварня «кухня», поварчук, [поварувати] «куха­рювати» Ж, [приварка] «гарнір» Ж, [приварок] «тс.» Ж, [розвар] «кип'ячий відвар» Ж, [розварня] «лінива жінка», розварний, увар (спец.), [увар] «відвар» Ж, уварка (спец.), уварювач (тех.), ува­рювальний (тех.), узвар; —р. варить, бр. варьїць, др. варити, п. warzyć, ч. variti, слц. varit/, вл. waric, нл. wariś, болг. варя «варю», м. вари «варить», схв. варити, слн. variti, стел, влрити; — псл. variti «варити», пов'язане з vwèti «кипіти»; — споріднене з лит. vérdu, vìrti «бурлити, кипіти», лтс. vefdu, viri «кипіти» (балтосл. *ver- «кипіти, клеко­тіти»), вірм. varim «горю», нвн. англ. warm «теплий», алб. vorbë «горщик для варіння»; іє. *uer- «палити».— Шанский ЭСРЯ І 3, 21; Фасмер І 273; ЭСБМ II 70; Machek ESJĆ 677; Hołub—Kop. 425; БЕР 1122; Skok III 622—624; Klein 1730; Jóhannesson 418—420; Kluge—Mitzka 840; Джаукян 266; Pokorny 1166.— Пор. вир, врі'ти, ізвір.

варіант, варіація, варіювати; — р. болг. вариант, бр. варыянт, п. wa­riant, ч. varianta, слц. variant, вл. wa-rianta, м. варщанта, схв. варщанта, слн. varianta; — запозичення з фран­цузької мови; фр. variante походить від лат. varians, -ntis, дієприкметника від дієслова vario «роблю пістрявим, уріз­номанітнюю, змінюю», пов'язаного з varius «різноманітний, різнобічний, ка­призний», яке виникло, на думку Перс­она, на основі *uä-ro- від іє. *uS- «вер­тіти».—СІС 119; Шанский ЭСРЯ І З, 20; Kopaliński 1033; Hołub—Lyer 501— 502; БЕР І 120; Младенов 58; Klein 1691, 1692; Walde—Hofm. II 734; Pers-son Beitr. 496.

варівкий, варівнйй, варівко, варів-но — див. варувати.

[варіят] «божевільний», [варіюватий] «тс.» ЕЗб 10, [зваріятіти] «збожеволіти», [звар'ювати] «тс»; — бр. вар'ят «тс»;— запозичення з польської мови; п. warjat «тс.» походить від лат. variatus, діє­прикметника від дієслова vario «змі-

варка

варта

 

нюю», отже означає букв, «змінений, від­мінний (від нормальної людини)».— Онышкевич Исслед. п. яз. 239; Brückner 602.— Див. ще варіант.

[варка] «голова риби»; — неясне; можливо, пов'язане з схв. варка «хвіст риби», яке вважається запозиченням з угорської; уг. fark «хвіст» є похідним від far «зад», спорідненого з манс. pär «назад», хант. pyr «ззаду», фін. pera «кінець; корма» (Skok III 566; Miki. EW 376; MNTESz I 841; Bârczi 73); може бути зіставлене й з дієсловом варити (з риб'ячими головами варять юшку).

Варлам, Варлаам, ст. Варлаам (1471), Варлаамъ «сын блага» (1627);—p. бр. Варлаам, п. Barlaam, болт. Варлам, Варлаам, цел. Еардамъ; — через ста­рослов'янську мову запозичено з грець­кої; походження гр. Βαρλαάμ остаточно не з'ясоване; джерелом його вважають грузинське Balavari, що походить від дінд. Bhagavän «шановний» (епітет Буд­ди), яке є результатом видозміни cip. Bîrlahâ (Constantinescu 167).— Илчев 102.

Варнава,, ст. Варнава «сын утЪше-нія» (1627); — р. бр. болг. Варнава, п. слн. Barnaba, ч. Barnabas, стел. Ećp- чйкл, EafhUuRu; — через старослов'ян­ську мову запозичено з грецької; гр. Βαρνάβας походить від гебр. Вагпе-bhuah (Bar-Naba) «син умовляння, вті­шання», де bar «син» є словом арамей­ського походження.— Constantinescu 166; Dauzat Diet, des noms 27.

варнак «каторжник; збіглий каторж­ник»; — очевидно, запозичення з росій­ської мови; р. варнак «тс; (лайл.) злий, недобрий» неясного походження (Фас-мер І 275); можливо, запозичене з якоїсь тюркської мови,— пор. тат. ст. урламак «красти», чув. варла «тс», варлакан «той, що краде».

варнякати «базікати; говорити не­розбірливо», [варнячити, вернякати Ж\ «тс»; — р. [варакать] «робити невміло; базікати», [варнакать] «базікати, моло­ти; робити як-небудь», [варначить] «ки­піти»; — неясне; зіставляється (Кур-кина Этимология 1965, 184—188) з лит. varyti «гнати; переслідувати; вести; ру-

хати, штовхати», лте vert «бігти» і ви­водиться від іє. *uer- «повертати, да­вити, рухати»; можливо, в основі лежить звуконаслідування (пор. варчати, вор­котати); може бути також афективним утворенням, пов'язаним з [варити] «го­ворити, умовляти» (пор. також вари­ти воду) або з вернути (через верня­кати).

[варош] «місто» ЕЗб 4, [варошани] «міщани» ЕЗб 4, [вароський] «міський» ЕЗб 4, ст. варошъ «місто» (XVIII ст.);— п. [warosz] «мала фортеця», слц. [varos] «місто», болг. [варош] «центр міста, стара (укріплена) частина міста», схв. варош «місто»; — запозичення з угорської мо­ви; уг. vâros «місто» є похідним від vâr «фортеця», що зводиться до дперс. сперс. var «стіна; будова», дперс. vara «укріп­лення; захист» (дінд. vara- «тс»), пов'я­заних з дперс. var- «обгортати, закри­вати», спорідненим з дінд. vrnoti «обгор­тає, охоплює», псл. *verti «замикати», укр. вір «жердина в огорожі».— Тимч. 188; БЕР І 121; Skok III 566—567; Bârczi332; Bartholomae 1360, 1411; Vries AEW 655—656.— Див. ще вір.

Варсонофій, ст. Вар[с]онофіа (XV ст.), Варсонофій, Варсону-Оіїй, Варсу-но-ΘΊα (1627); — р. Варсонофий, стел. Е<?рсог)Офии; — через старослов'ян­ську мову запозичено з грецької в се-редньогрецький період; гр. Βαρσανοΰ-φιος, можливо, є ім'ям єгипетського походження (Святці 1951), що означає «великий син божий».

варта, [вартйна] «сторожа» Я, вар­тівник, [вартник, вартарка, вартарня], вартівня, [вартовйк], вартовий, [вартов-нйчий], вартувати, ст. вартовати (XVI ст.); — бр. варта, п. warta; — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; нвн. Wârte «сторожова башта, спостережна вежа» разом з двн. warta «підглядання, місце для підслу­ховування», дангл. wearde «вартування», англ. ward «тс.» є дієприкметниковим утворенням від дієслова wahren «берег­ти», спорідненого з лте verlies «диви­тись, помічати», лат. verëri «дивитися з глибокою пошаною», гр. όράν «диви­тись».— Шелудько 25; Si. wyr. obcych 800; Kluge—Mitzka 834, 840—841.

вартий

вархола

 

вартий, варт, [вартівний] «вартий», [вартний] «цінний, гідний», [вартовний] «важливий, значний» Ж, [вартостний] «цінний, значний» Ж, вартість, [варт-лйвість] «значення, чеснота» Я, [варту-нок] «вартість, цінність», [вартати] «коштувати», [вартувати] «мати цін­ність, коштувати» Ж", — бр. варти, п. wart, warty; — запозичено через поль­ську мову з німецької; нвн. wert «доро­гий, вартий», свн. wërt(d), двн. werd «тс.» споріднене з ав. avaratä- «цінність, маєток», кімр. gwerth «ціна».— Шелудь-ко 25; Richbardt ПО; Bruckner 603; Kluge—Mitzka 856.— Пор. веред, вред.

[вартуга] «ватага розбійників; отара овець» Ж; — не зовсім ясне; можливо, результат видозміни слова ватага під впливом варта чи похідне утворення від останнього з афективним суфіксом -уга.

[варувати] «зберігати, берегти, осте­рігати», [варунок] «попередження, умова Пі; захисна берегова споруда Ж; де-рево-насінник ЕЗб 10», [варуватися] «стерегтися, соромитись; мати намір Пі», [варівкий] «нерішучий; небезпеч­ний», [варівнш] «тс», [варувкйй] «сором­ливий», [варівко] «небезпечно; незручно», [варівно] «тс», [варко] «небезпечно», [за­вирувати] «забезпечити, зберегти»; — р. [варовать] «оберігати», [варять] «попе­реджати, оберігати», [варить] «тс», бр. [вараваць] «обумовлювати», др. варовати «зберегти, захистити», п. warować «сте­регти, застерігати», ч. varovati «попе­реджати, застерігати», слц. varovat' «тс», болг. варам, вирвам «не непокою», схв. варати, варовати «оберігати» слн. varovati «тс»; — очевидно, спільносло­в'янське запозичення з давньоверхньо­німецької мови (двн. (bi)waron «зберіга­ти, берегти», Нвн. wahren «тс.»); необ; грунтовано вважається (Machek ESJC 678) власним слов'янським, спорідненим з німецьким.— Фасмер І 275; ЭСБМ II 56—57; Brückner 601; БЕР 1119; Skok III 565—566; Miki. EW 375.—Див. ще варта.— Пор. вара.

[варудити] «нудити»; — очевидно, результат видозміни форми марудити (пор. мандрувати від вандрувати).

[варунок] «біль у животі, гази»; — неясне; можливо, пов'язане з дієсловом варити.

[варуцкати] «бруднити» Ж; — оче­видно, афективне утворення; може бути зіставлене з болг. варосам «побілю вап­ном», м. вароса «тс», які походять від вар «вапно», пов'язаного з варя «варю, готую».

Варфоломій, ст. ВалфромЪи (бл. 1350), Варфоломея (XV ст.), Варфоломей «сын завішуючого воды або сын радо­сти» (1627); — р. Варфоломей, бр. Вар-фаламей, п. Bartłomiej, ч. Bartolomëj, слц. Bartolomëj, вл. Ba(r)trołm, нл. Bartramuś, Bartył, болг. Бартоломей, слн. Bartolomëj, стел. Еар^толом^ц Бартоломеи; —через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. Βαρθο­λομαίος походить від арамейського (ара­мейсько-грецького) імені Bar-Talmai «син Толмая», що складається з арам. bar «син» і імені Talmai, яке вважають похідним від гр. Πτολεμαίος «Птоло-мей», пов'язаним з πολεμέω (πτολεμέω) «веду війну».— Сл. вл. імен 203; Пет­ровский 69; Илчев 102; Paul Kl. Vnb. 9.— Див. ще полеміка.

[вархляк] «дике порося, підсвинок» Ж, [вахлюк, вахляк, верхляк, верхлюк] «тс.» Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. warchlę, warchlak «тс», можливо, походить від нвн. Fer­kel «порося» або свн. verhelin, двн. farhilï(n) «тс», що за походженням є демінутивами до двн. far(a)h «свиня», спорідненого з гр. πόρκος, лат. porcus «тс», лит. parlas «порося», пел. *porsę, укр. порося; Брюкнер заперечує думку про запозичення польського слова з ні­мецької мови, вважаючи його прасло­в'янським і зіставляючи з лит. vefsis «теля, віл», прус, werstian «теля», лат. verres «вепр», дінд. vrsah «бик», vrsnih «чоловічий», ав. varsni- «баран».— Ше-лудько 25; Brückner 602; Kluge—Mitzka 193.

[вархола] «сварка, лайка» Ж, [вар-хольня] «тс.» Ж, [верхола] «тс; неприєм­на справа» Ж, [вархолити] «підбурю­вати, дражнити, лаяти» Ж, [верхолити] «тс.» Ж, ст. вархола (вархолъ) «колотня,

варцаб

варяг

 

звада, спір, суперечка» (1641), вархол-никъ «схильний до вархолу» (1607); — бр. Івархал] «шум, содом»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. war­choł «баламут; (ст.) колотнеча, сварка, чвари» походить від [warch] «гнів», яке зіставляється з слн. vrséti «шуміти, шелестіти» і, менш переконливо, з укр. ворох. — Тимч. 189; ЭСБМ II 68; Ri-chhardt ПО; Brückner 601.— Пор. ворох.

[варцаб] «лутка, підвіконня, одві­рок», [варцаба] «лутка; валки згрома­дженого сіна Ж», [варцабниця] «шашеч­ниця» Ж, ст. варцабы «шашки» (XVI ст.), варцабница (1642); — бр. [варцабы] «шашки», [арцабы] «тс»; — запозичення з польської мови; п. warcaby «шашки» походить від ч. vrhcäby «камінці, кості для гри», складного слова, пов'язаного з свн. wurfzabel, перша частина якого wurf «кидок» (від werfen «кидати», спо­рідненого з лит. verpti «прясти»), пере­кладена на чеську мову основою vrh «тс», спорідненою з укр. вергати «ки­дати», друга zabel «шашечниця», двн. zabal «тс», походить від лат. tabula «дошка, картина, карта».— Шелудько 25; Тимч. 190; Brückner 601; Kopaliń-ski 1033; Machek ESJĆ 700; Miki. EW 383.— Див. ще вергати, табель.

[варцюх] «макогін» Я; — запозичено з польської мови, очевидно, усним шля­хом; п. [wiercioch] «тс.» зазнало при цьому впливу з боку п. [warcieć] «верті­ти», [warciuskiî' «дуже швидкий», фоне­тичних варіантів до wierciec, wiercić, від яких воно походить.— Див. ще вер­тіти.

[варчати] «нявкати» ВеУг, ст. вар-чати «гарчати, виражати злість»; — дієслово звуконаслідувального харак­теру, мабуть, польського походження; п. warczeć «гарчати, бурчати» споріднене з укр. воркати. — Тимч. 190; Фасмер І 356.— Див. ще воркати.

[варш], зменш. [варшал{оч)ок] (у ви­разі варта дати, — очевидно, із значен­ням «збудити»: «Заснула кухарочка, тре­ба їй варшалочка, треба їй варша дати, щоб дала вечеряти»); — неясне; мож­ливо, походить від лтс. vars «мідь» (тут у значенні «мідна монета»), яке могло

проникнути у вираз пинхви (тим(н)фи) дати «збудити сплячого, вдуваючи в ніс дим від підпаленої вати», замінивши в ньому близьке за значенням слово пинхва (тим(н)фа) «польська монета вар­тістю в півзлотого (15 грошів)»; може бути пов'язане і з маршалок (у значенні «наречений»).

[варюга] «западина, глибока яма» ВеНЗн; — неясне; можливо, наслідок контамінації слц. varâk «казан для ва­ріння» (похідне від varit'_t«Bapйти»), вжи­того у значенні «глибока яма» (пор. як семантичні паралелі р. [котёл] «запа­дина, глибока яма», нвн. Kessel «казан; улоговина», порт, caldeira «казан; бух­та», рум. gavân «дерев'яна миска» — укр. [ґаван] «улоговина»), і яруга; мож­ливо також, що компонент -юга слід розглядати як аугментативний су­фікс.

варяг «представник давньосканді­навської етнічної групи; [міцний чоло­вік; півскирти сіна ЯІ»; — р. варяг, бр. вараг, др. варягъ, п. Wareg; — запо­зичено в давньоруську мову з давньо­скандінавської; дісл. vseringr (vâringr) «норманн на службі у грецького імпе­ратора» походить від var «віра, заклад, обітниця, обіцянка», спорідненого з дангл. waer «угода, обіцянка, віра, вір­ність, дружба», двн. wara «довірливість, милосердя», псл. vera, укр. βίρα; мало переконлива гіпотеза про те, що варяг є варіантом назви франків, який виник у середовищі аварів, стосувався спо­чатку германців взагалі і був засвоєний слов'янами від аварів (Шахматов Древн. судьбы 47); позбавлені підстав також спроби відмовитись від скандінавської етимології і пов'язати слово із слов'ян­ським вара «присяга, клятва» (Черных Филол. науки 1958/1, 29), яке саме є, можливо, германізмом (Трубачев КСИС 25, 94—95), або вивести цю назву від гіпотетичного грецького слова *βάραγ-γοι <*βαράναγοι «рознощики вантажів, товарів», тобто купці (Steffen RS1 32/1, З—11).—Шанский ЭСРЯ І 3, 21—22; Фасмер—Трубачев І- 276; Преобр. І 66—67; Stender-Petersen ZfSlPh 4, 50; APhScand. 6, 26; Schwarz ZfSlPh 2, 105, 117; 5, 133; Vries AEW 671—672; Falk—

вас

василіск

 

Torp II 1403; Jóhannesson 153—154; Klein 1601, 1704.—Див. ще віра.

вас (род. в. мн.); — р. бр. болг. м. вас, др. васъ п. вл. нл. was, ч. слц. vas, схв. вас, слн. vas, стел, васк; — псл. \asb пов'язане з vy «ви»; — споріднене з прус, wans, дінд. vah, ав. va, лат. vös; іє. uös-s-.— Фасмер І 276, 366; Преобр. Г 102—103; Brückner 63; Ho­łub—Kop. 426; Skok III 584; Walde— Hofm.11836; Pokorny 514.— Див. ще ви.

[васагі «чумацький віз; ящик на возі, віз із ящиком Me, Mo», [васага] «тс.» Mo, [васач] «віз, навантажений сіллю» Ж, ст. васажок (XVIII ст.); — п. wasąg, fasąg, wasung «верхня частина воза (без коліс)», ч. розм. fasunëk «тс»; — очевидно, досить давнє запо­зичення з польської мови (про давність запозичення — не пізніше XV—XVI ст.— свідчить передача п. ą україн­ським а, що вказує на вимову ą як а носового, характерну для старополь-ської мови); польські форми походять від свн. fazzunge «бочка, облямівка» (пор. нвн. Fassung «оправа, облямівка»), пов'язаного з дієсловом fazzen (нвн. fassen) «охопити; вставляти в оправу» та з іменником faz «сховище; посудина; скриня» (двн. va з «посудина», нвн. Faß «бочка»), спорідненими з дісл. fat «по­судина», англ. vat «бочка; ночви», мож­ливо, також з лит. puodas «горщик»; малоймовірним є припущення (Karło­wicz S W I 724) про походження п. fa­sąg від фр. façon «опорядження, оздоба; фасон» через усне німецьке посеред­ництво.— Онышкевич Исслед. п. яз. 239; Тимч. 190; Шелудько 25; Bruckner 603; Matzenauer 364; Kluge—Mitzka 185; Klein 1693.— Пор. фаска, фасувати.

васал; — р. вассал, бр. болг. васал, п. wasal, ч. vasal, слц. vazal, м. вазал, схв. возил, слн. vazâl;—запозичення з французької мови; фр. vassal походить від слат. vassallus, пов'язаного з vas-sus «слуга»; останнє є словом кельт­ського (галльського) походження, пор. гал. (Dago-)uassus (особове ім'я), а та­кож дбрет. uuas, брет. gewaz «слуга», кімр. корн. gwas «юнак, слуга», ірл. foss «слуга», що зводяться до іє. *иро-

stho- (пор. споріднене дінд. -upa-stha-nam «опіка, служба»), перший компо­нент якого *иро- (>пкельт. *wo->гaл. wa-) відповідає дінд. upa «понад», гр. ύπό «під», гот. іир «вгору», нвн. auf «на», другий stho- (>пкельт. *tsos> >гал. -ssus) відповідає дінд. stha- «сто­яти», лат. sto «стою», псл. stati (stoję), укр. стати.— СІС 120; Шанский ЭСРЯ І 3, 23; Преобр. І 67; Bruckner 639; БЕР І 122; Dauzat 741; Klein 1693; Льюис—Педерсен 26, 53.— Див. ще стати.— Пор. валет.

[васець! «мокрий лишай на крижах або спині коня» Я, [васца] «тс.» Я; — р. [воеца] «лишай на руках, що викли­кає сверблячку; лишай біля хвоста коня; хвороба очей у птахів», болг. въеца «прищ, бородавка; трава, якою лікують сверблячку на ногах», въеца «свербляча слизиста пухлина на руці або нозі; жіночий статевий орган; [(бот.) очиток, Sedum L.]», въшца «тс»; — очевидно, псл. *osbca або *VbSbca, похідне від sbeati; в основі значення лежить ознака вогкості; форма васець могла виникнути пізніше за аналогією до мокрець та ін.; а замість о в давнішому *восца з'яви­лося, очевидно, внаслідок деетимологі­зації, поєднаної з первісною ненаголо­шеністю о; а у васець перенесено з піз­нішої форми васца (<*восца). — Фасмер І 357; БЕР І 215.— Див. ще сцяти.

[василйстник] (бот.) «рутвиця, Tha· lictrum L.» Я, Mak; — p. василйстник «тс»; — неясне; можливо, походить від назви міфічної істоти василіск і вказує на певні чудодійні властивості, які при­писуються народною традицією цій рос­лині; пор. [м'ята чортова, падучник, вередовець] «тс.» Мак; пор. також [ва-силиса-трава] «тс.» Мак, що може бути як результатом переоформлення назви василйстник, так і вихідною формою для даної назви.

василіск (міф. і зоол.), ст. василискь (XVII ст.), базилишокъ (XVII ст.); — р. болг. василиск, бр. васіліск, др. васи­лискь, п. bazyliszek, ч. baziliśek, [baza-lićek], слц. baziliśok, вл. bazilisk, нл. bazylisk, схв. базилис{а)к, слн. bazi­lisk, стел, вйсидискъ; — через давньо-

Василь

васильок

 

руську й старослов'янську мови запо­зичено з грецької; гр. βασιλίσκος (на­зва ящірки), похідне від βασιλεύς «цар», пояснюється тим, що тварина має на голові білу пляму у вигляді корони; пояснюється також уподібненням дра­кона до царя з огляду на приписувану йому силу (Шанский ЭСРЯ І 3, 22); форма базилишокъ, мабуть, запозичена з польської мови; західнослов'янські форми з початковим Ь- походять від слат. basiliscus, джерелом якого є гр. βασιλίσκος.— Тимч. 50, 190; Фасмер І 277; Срезн. І 231; Machek ESJĆ 49; Hołub—Lyer 95; Skok I 222.—Див. ще Василь.

Василь, Василько, Баско, Васюк, Ва-сюта, Вася, Васько, Васьо, жін. Васи-лина, Василиса Ж, [Васйлія Я, Василега Я], Василя ДзАтл II 270], ст. Василій (1388), Василь (1436); — р. Василий, бр. Васіль, Васілій, др. Василий, Василко, Василь, п. Bazyli, ч. Bazili, слц. Bazil, болг. Василий, Васйл, слн. Vasilij, стел. Василии, Кдсилк; — через церковно­слов'янську мову запозичено в давньо­руську з грецької; гр. Βασίλειος утво­рене на основі прикметника βασίλει­ο? «царський», пов'язаного з іменни­ком βασιλεύς «цар», який з'явився в грецькій мові з часів перських війн і мав спочатку значення «перський цар; князь, правитель»; жіночі форми похо­дять від грецьких власних імен Βασίλισ­σα, Βασίλιννα букв, «княгиня, цариця», похідних від попереднього; походження грецького слова досі залишається не-з'ясованим; намагання довести його індоєвропейське походження чи знайти малоазійські або інші джерела не мали успіху.— Беринда 191; Фасмер І 277; Frisk І 222—223.— Пор. Базйлій.

[василь] (бот.) «конюшина гірська, Trifolium montanum L.» Mak; — не зов­сім ясне; можливо, результат видозміни іншої народної назви даної рослини [в'язель, в'язиль, в'язіль] під впливом широко вживаних у ботанічній народ­ній номенклатурі васильок, васильки; пор. однак [івасик] «Trifolium monta­num L.; Trifolium pratense L.», [Іван головатий] «Trifolium ochroleucum L.», [Іванова голова] «Trifolium medium L.».

[василька] «деревина на діжки» Я; — п. [wasiłek] «дубова дошка на клепку, клепка», [wasiłka], ст. wasiełka «тс»; — неясне.

[васильки] «волосся (на скронях» Я; — неясне; можливо, іронічна назва, що виникла в результаті контамінації висулька «бурулька» і васильки (назва квітів), у народній традиції популярної прикраси, слова, широко вживаного як порівняння; не виключено також, що в основі лежить висок або безпосередньо висіти, які зазнали семантичної й фор­мальної видозміни.

васильок (бот.) «васильки, Ocimum basilicum L.; [волошка, Centaurea L. Mak; щириця волотиста, Amaranthus paniculatus L.; щир червоний, Amaran­thus speciosus L. Mak; щебрушка по­льова, м'ята польова, материнка, Саіа-mintha Acinos Bth. Mak; золототисяч­ник, Erythraea Centaurium Pers. Mak; очанка, Euphrasia officinalis L. Mak; жабрій, Galeopsis ladanum L. Mak; братки, Viola tricolor L. Mak]», васильки «Ocimum basilicum L.; [волошка Mak, Пі; синяк звичайний, Echium vulgare L. Mak; журавельник, герань лучна, Geranium pratense L. Mak; горлянка, Ajuga genevensis L. Mak; щириця; щир червоний; суховершки, Brunella (Pru­nella) vulgaris L. Mak; плакун, Lyth-rum L. Mak; шавлія, Salvia L. Mak; чистець, Stachys palustris L. Mak; ді-бровник, Teucrium chamaedrys L. Mak]»; [василек] «волошка; горлянка; Calamin-tha Clinopodium Bth.; дзвоники, Cam­panula sibirica L.; шавлія поникла, Sal­via nutans L.» Mak, [василек (собачий)] «волошка Mak; герань маленька, Gera­nium pusillumL.», [василки] «гісоп, Hys-sopus officinalis L.» Mak, ваейлечок «ва­сильки», ваейлечки «тс; [братки Мак]», василечки (польові) «Calamintha Clino­podium Bth.» Mak, [васильк] «васильки», [василька Б і, василько, васильник Мак] «тс», [васильчик] «тс; волошка» Mak, [василечек] «волошка» Mak, [василочек-трава] «тс.» Мак, [васильец] «волошка» ЕЗб 30, [васильочий] Ж, ст. васильокъ (XVIII ст.); — р. василёк «волошка», бр. васілек «тс», п. bazylia «васильок», bazylik, bazylijka, bazylika «тс», ч.