Статичне урівноваження ротора

Зазвичай статичне балансування достатнє для роторів дископодібної форми, маса яких розміщена приблизно в одній площині. Це допустимо для роторів, у яких відношення довжини ℓ до діаметру менше 0,20...0,25. Наприклад, для фланців котушок текстильних машин = 0,1. Для схеми ротора, що зображена на Рис.4.3, умова статичної врівноваженості у векторній формі має вигляд

або

(4.1)

де D₁, D₂, D₃, - дисбаланси неврівноважених мас;

D_Iк,- дисбаланс маси що коректує m_zк, що встановлюється в площині I.

Величина і розташування маси m_zк противаги, що коректує, визначаються графічним методом в наступній послідовності.

I. Знаходимо величини дисбалансів неврівноважених мас:

2. Згідно векторного рівняння рівноваги (4.1) будуємо багатокутник дисбалансів (Рис.4,4) в масштабі μ₀, гмм/мм, і в ньому вимірюємо замикаючий вектор D_Iк, що зображує в масштабі, добуток маси m_zк противаги, що коректує, на його радіус r_zк

3. Задавшись масою m_zк що коректує, противаги з числа наявних в наборі тягарців (10, 20, 30...,60 г), визначимо радіус r_zк установки цієї маси. Масу тягарців виберемо такою, щоб радіус противаги вийшов рівним r_zк = 40...90 мм.

4. Напрям радіусу r_zк розраховуємо по куту α_1к між прийнятим при побудові позитивним напрямом горизонталі і знайденим напрямом дисбалансу маси, що коректує.

Для розв'язання завдання урівноваження аналітичним способом векторне рівняння (5.1) проектуємо на координатні осі О₁ху|, тобто запишемо рівняння рівноваги дисбалансів в

проекціях на координатні осі

(4.2)

З рівнянь (4.2) отримаємо

звідки

(4.3)

Кут α_1к, що визначає положення радіус-вектора r_1К маси

противаги, що коректує

(4.4)