Методичні вказівки до виконання роботи

Для створення виразного динамічного образу людської фігури в одязі дуже важливо вірне розуміння утворення складок та вміння їх зображувати на фігурі. Складність малювання одягненої фігури зв’язана з наявністю численних складок на одязі.

Природа складок, залежно від властивостей і якостей тканин (шерсті, сукна, шовку, шкіри та ін.), а також сил, які мають вплив на їх утворення, має свої характерні особливості в зломах форми. Так, наприклад, щільна лляна тканина дає більш глибокі і різки зломи на формах, ніж шовкова, у якої складки відрізняються м’якістю згинів. Товсті ж драпірування (сукно, войлок та ін.) дають великі складки.

Класифікуючи складки за ознакою дії сил та інших причин їх утворення, можна привести три основних види складок:

прямі – складки, які мають вигляд циліндричних поверхонь, які утворені силою на тяжіння по долевій ниті або рівномірним провисанням;

діагональні – складки, що утворені силою на тяжіння тканини по діагоналі та, як правило, паралельні;

радіальні – складки, що йдуть від точки тяжіння по конічній поверхні.

Крім трьох основних є ще так звана «гармоніка» - ромбовидні складки одягу, які часто зустрічаються на вузлах згину форм у ліктьовому, колінному і тазостегновому суглобі.

Основні характерні складки утворюються на вузлових ділянках форми в області плечового поясу, тазостегнового суглобу, в ліктьовому й колінному суглобі, під сідницями, на спині, при визначеному русі, на передньої поверхні грудей та живота, в області зап’ястка кісті та стопи. Крім цих основних складок на одязі людини є численні складки. При малюванні одягу на фігурі слід пам’ятати, що не треба відображати в малюнку всі другорядні складки, а необхідно підкреслити лише основні характерні на згинах форми й складки, які підкреслюють ті або інші рухи фігури.

Малювання драперій зі складками має велике значення для спеціаліста, тому що навчає відчувати та розуміти їх закономірність в моделі спідниці, підводить до малювання одягу, де складки зумовлені ідеєю фасону і пластикою тіла.

Складки, утворені шерстяними, бавовняними тканинами, оксамитом та ін. дуже різняться між собою. Одна тканина утворює складки, які падають униз, друга тканина стовбурчиться, третя – укладається у м’які складки та довго тримає форму.

Тканина висить – її складки утворюють конічні та циліндричні форми, тканина лежить на предметі – приймає форму цього предмету.

При малюванні тканини спочатку установлюють основні пропорції усієї ваги тканини, потім тонкими лініями намічують крупні складки, після цього – другорядні складки, легко заштриховуючи усі темні місця.

Мал. 8.1

Порядок малювання постановки (мал. 8.1)

1. Закомпонуйте композицію на аркуші. Знайдіть ширину і висоту композиції, це найперша й головна робота для вашого окоміру.

2. Знайдіть місце на аркуші основним об'ємам і площинам, які приймають участь в композиції. Окомір працює на повну силу. Ураховуйте те, що тут можуть бути і елементи перспективи.

3. Предметна площина не повинна "завалюватися", фігура або драпірування лежить на ній, а не плаває в повітрі. Важливе відчуття правильної передачі "конструкції" натюрморту.

4. Злами форм, кути, перетинання ліній і площин, ближні грані - виділіть, і чим вони до вас знаходяться ближче, тим будуть передаватися активніше. Намітьте тіні. Тіні мають своє місце, свою конструкцію, тому що прямим образом залежать від того предмета, що їх "відбиває" або "відкидає" і від того предмета, на який тіні лягають.

5. Розділіть тіні та світло. Наложить тон на всі тіні і півтіні, які приймають участь Мал. 8.2.

у композиції. Робіть тіні активніше, поступово знаходячи співвідношення сили цих тіней між собою.

6. Роботу потрібно вести відразу "по всіх фронтах". Як розсіювати свій зір, відразу сприймаючи дотиком всю роботу, так і вести малюнок не по деталях, а малювати, зачіпаючи і предметну площину, і предмети натюрморту, і драпірування... Так малюнок вийде цільним і так вірніше передавати світлотіньові відносини.

Яким штрихом виконується робота.

Штрих універсальний. Його можна використовувати для "виліплювання" форми й він дає можливість розтягти час для пошуку тональних відносин у композиції. Самий оптимальний варіант для початківця.

Для нього не потрібно використовувати олівці декількох ступенів м'якості.

А от він використовується для заповнення ділянки потрібного ступеня тоном на важливих невеликих ділянках і більших другорядних. Досягається це накладенням одного шару штриха на іншій під різним кутом.

Помітьте: у кожному з випадків цей штрих дозволяє моделювати форму. І всі його штрихи по можливості повинні бути паралельні, якщо це дуги, то відстані між ними по можливості однакові. Дуже красиво, якщо при перегляді ближче самого штрихування видні її шари, видно, як один шар штриха накладається на другий.

Щоб домогтися потрібного тону, можна цього досягти або різним натисканням олівця на папір, або накладенням декількох шарів штрихування.

Оформлення роботи

Робота виконується на аркуші паперу для форматом А4 210х294 мм простим олівцем.

ЛАБОРАТОРНА робота № 9(1)

Тема: Зображення натюрморту з геометричних гіпсових тіл

Мета: - навчитись аналізувати пропорції геометричних тіл,

- вміти виконувати послідовну побудову зображення геометричних тіл;

- вміти виконувати тонову проробку з нанесенням штрихів для вияву форми тіл та їх розташування відносно один до одного.

Кількість годин: 4

Прилади: олівець та гумка

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кириченко М.А., Кириченко І.М. Основи образотворчої грамоти: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. І допов. – К.: Вища шк.., 2002. – 190с.