2018-01-21
277
Практичні Завдання.
Зробіть логічний аналіз наступного судження. Виконайте операції обернення, перетворення та протиставлення предикату.
1. Особи, які не досягли повноліття, не можуть бути представниками сторін у суді.
2. Право регулює суспільні відносини.
3. Ніхто із суддів не має права утримуватися від голосування.
4. Більшість юристів мають вищу освіту.
5. Деякі договори – відплатні.
6. Будь-який договір – угода.
7. Провина не злочин.
8. Деякі фіксовані прибутки отримані завдяки акціям.
9. Всі рекламації є скаргами на дефекти продукції.
10. Навмисно незаконний арешт карається позбавленням волі.
11. Будь-який суд має знайти істину у справі.
12. Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного.
13. Доказ, отриманий з порушенням закону, не має юридичної сили;
14. Всі громадяни мають право на самозахист.
15. Особа, що здійснила злочин у п'яному стані, не звільняється від кримінальної відповідальності.
16. Комп’ютеризація в індустріальних країнах породжує нові злочини.
|
|
|
17. Деякі фіксовані прибутки отримані завдяки акціям.
18. Виконавчі документи, за якими закінчився термін давнини, судом в провадження не приймаються
19. Незаконна угода є недійсна.
20. Присуд – вид судового рішення.
21. Деякі соціальні норми є правовими.
22. Експерт не є свідком.
23. Деякі свідки дали хибні свідчення.
24. Жоден вирок суду не повинен бути необґрунтованим.
25. Арешт полягає в утриманні особи в умовах суворої ізоляції.
26. Невиправдана ніяка підтримка тероризму.
27. Податки є обов'язковими виплатами приватних осіб, підприємств і організацій в державний чи місцевий бюджети.
28. Жоден водій в нетверезому стані не повинен сідати за кермо автомобіля.
29. Деякі злочини не є навмисними.
30. Особа, що здійснила хуліганський вчинок, підлягає кримінальній відповідальності;
31. Деякі суб’єкти правовідносин не мають громадянства.
Теоретичний матеріал.
Судження (висловлювання) – це форма мислення, в якій дещо стверджується або заперечується про предмет, про певні зв’язки і відношення між предметами і явищами.
До складу судження входять три обов’язкові елементи.
Оскільки в судженні дещо стверджується або заперечується про щось, то в ньому виділяють дві основні частини: те, що говориться, й те, про що говориться. Поняття про предмет судження називається суб’єктом (позначається великою латинською літерою S), а нова інформація, що повідомляється про суб’єкт – предикатом судження (позначається великою латинською літерою Р).
Предмет судження (S) може бути або дійсно існуючим, або таким, котрий мислиться існуючим. Суб’єкт судження не просто вказує на предмет, він є думка, у змісті суб’єкта ще не розкрита, про відому частину ознак предмета.
|
|
|
На предикат судження завжди падає логічний наголос. Перевірити, чи вірно зрозуміле речення, чи дійсно саме таке судження виражено у ньому, можна за допомогою находження головного смислового запитання до цього речення. Питання, що здається за змістом найбільш доречним, містить в собі суб’єкт судження, а те, про запитується і що з’являється у відповіді, - предикат.
Третьою частиною судження (крім суб’єкта та предиката) – логічна зв’язка. Логічна зв’язка – це думка про відношення між предметом та його ознаками (вона показує чи належать ознаки певному предмету чи ні) і у мові виражається словами „є” або „не є”.
Суб’єкт (S) та предикат (Р) називаються термінами судження. S та Р – це логічні змінні, зв’язка – логічна стала.
Об’єднана класифікація атрибутивних висловлювань за якістю та кількістю. Улогіці вироблено систему позначень, за допомогою яких якість та кількість будь-якого судження виражається однією літерою.
Загальностверджувальне – це судження, в якому стверджується ознака за множиною, класом предметів. Таке судження, яке є загальним за кількістю та стверджувальним за кількістю. Воно позначається великою латинською літерою А (перша голосна літера латинського словаaffirmo – «стверджую») і має структуру: Всі S є Р. Наприклад, „Усі злочини повинні бути розслідувані”. Зміст цього судження полягає в тому, що клас предметів „злочин” повністю включається в клас предметів „має бути розслідуваним”.
Мал.1 Мал.2
“Всі студенти-юристи вивчають “Київ – столиця України”
формальну логіку”
Частквостверджувальне – судження, в якому ознака стверджується за частиною множини (класу) предметів. Таке судження за кількістю часткове, а за якістю – стверджувальне. Позначається воно літерою І (друга голосна літера латинського словаaffirmo – «стверджую»). Формула частквостверджувальногосудження: Деякі S є Р. Наприклад, „Більшість податківців – юристи з вищою освіти”. Зміст цього судження полягає в тому, що частина обсягу поняття „податківці” включається в обсяг поняття „юристи з вищою освіти”.
|
Загальнозаперечне - є судження, в якому ознака заперечується за множиною, класом предметів, тобто за кількістю це судження загальне, а за якістю – заперечне. Позначається великою літерою Е (перша голосна латинського слова nego – „заперечую”). Таке судження має структуру: Всі S не є Р. Наприклад, „Жоден закон не повинен суперечити моральним нормам”. Зміст цього судження полягає в тому, що обсяг поняття „закон” повністю виключається із обсягу поняття „суперечить моральним нормам”.
| 
| ||
Частковозаперечне – це судження, в якому ознака заперечується за частиною множини (класу) предметів, тобто це судження є частковим за кількістю і заперечним за якістю. Таке судження має структуру: Деякі S не є Р. Позначається великою літерою О (друга голосна латинського слова nego – „заперечую”). Наприклад, „Більшість громадян України не порушують податкове законодавство”. Зміст цього судження полягає в тому, що якась частина обсягу поняття „громадяни України” виключається із обсягу поняття „порушують податкове законодавство”.
|
Подібним чином визначаються одиничні стверджувальні та одиничні заперечні судження. Оскільки в суб’єкті кожного із таких висловлювань мова йде про весь клас предметів (але цей клас складається із одного предмета), то їх правомірно зараховувати відповідно до загальностверджувальних та загальнозаперечних суджень.
Логічні операції над судженнями:
1) Перетворення – переробка судження в судження, протилежне по якості з предикатом, який протирічить предикату вихідного судження. А перетворюється в Е 
; Е в А 
;
|
|
|
І в О 
; О в І 
.
2) Обернення – перетворення судження в результаті якого суб’єкт вихідного судження стає предикатом, а предикат – S висновку. Підкоряється правилу: термін, не розподілений в засновку, не може бути розподілений в висновку. Простим чи чистим є обернення без зміни кількості судження – це обернення судження, в яких обидва терміни розподілені чи нерозподілені. Якщо ж вихідного судження нерозподілений, то він залишиться таким в висновку, де він стане S, тому його обсяг обмежиться. Це обернення з обмеженням.
А обертається в І, тобто з обмеженням (S+) – (P-) à (S-) – (P-). 
І в І 
Е в Е 
Частковоствердне виділяючи судження (Р+) перетворюється в загально ствердне 
О – не підлягає оберненню.
Приклад розв’язання завдання.
Судження: “Деякі злочини не мають корисливих мотивів”
S – злочини
P – те, що має корисливі мотиви
Зв’язка – заперечна.
Судження – частково-заперечне O(SP): “Деякі злочини не є такими, що мають корисливі мотиви”
Схема:
|
1) Операція обернення не виконується.
2) Операція перетворення:
|
O (S P) → I (S P)
“Деякі злочини не є такими, що мають корисливі мотиви, отже, деякі злочини є такими, що не мають корисливих мотивів”
3) Операція протиставлення предикату:
|
O (S P) → I (P S)
“Деякі злочини не є такими, що мають корисливі мотиви, отже, деяке з того, що не має корисливих мотивів, є злочинами”.
