Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

 

Актуальність теми. Зовнішньоекономічна діяльність є невід’ємним атрибутом, найважливішим елементом всієї економічної діяльності держави. Але в першу чергу вона є основною складовою життєдіяльності суспільства, бо господарювання завжди було, є і буде. І дійсні його витоки знаходяться не в державі, а в людській діяльності. Тож нормальне функціонування і розвиток сфери господарювання та підприємництва в економіці будь-якої країни потребує наявності певних державних гарантій і механізмів.

Метою роботиє теоретичне обґрунтування необхідності і розробка основних напрямів вдосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні на даному етапі розвитку.

Основні завдання курсової роботи:

- узагальнити теоретичні основи формування законодавства в даному напрямку;

- проаналізувати стан регулювання цього виду господарської діяльності, тенденції вдосконалення й оцінити ефективність, визначити недоліки;

- розробити практичні рекомендації щодо основних напрямів реформування зовнішньоекономічної діяльності в Україні з урахуванням світового досвіду.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет дослідження є система нормативних актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні та інструменти правового захисту товаровиробників, імпортерів та експортерів, відповідальність за порушення законодавства.

Методологічну роботи складають формально-логічні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція). Дослідження побудоване на застосуванні діалектичного методу пізнання та системного методу. В роботі також застосовано історичний, логічний, порівняльно-правовий методи дослідження та метод аналізу. На основі аналізу законодавства України, міжнародно-правових документів висвітлюються одні із основних інститутів підгалузі господарського законодавства - про зовнішньоекономічну діяльність в Україні.

Серед зарубіжних дослідників питань зовнішньоекономічного регулювання можна назвати В. Леонтьєва, С. Ліндерта, І. Мальтуса, Д. Мілля, Б. Оліна, В. Петті, М. Портера, М. Тодаро, В. Томаса, Е. Хекшера, К. Шмітгоффа та інші.

Названою проблемою займалися вітчизняні вчені – О. Білорус, І. Бураковський,, А. Кредісов, Д. Лук’яненко, В. Медведєв, О. Мережко, В. Новицький, О. Оніщук, С. Осика, Ю. Пахомов, О. Плотніков, А. Поручник, В. Пятницький, В. Сіденко, А. Філіпенко і інші

Зовнішньоекономічна діяльніcть – це заcнована на взаємовигідних економічних відноcинах діяльніcть у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої cили, передачі технологій. У вcіх країнах, а оcобливо в країнах із перехідною економікою, де cталаcя широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльноcті, її державне регулювання є об'єктивною необхідніcтю. Таке регулювання cпрямоване на забезпечення захиcту інтереcів країни та cуб'єктів її зовнішньоекономічної діяльноcті, cтворення для оcтанніх рівних можливоcтей розвивати вcі види підприємницької діяльноcті та напрями викориcтання доходів і здійcненняінвеcтицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму

Економічна cутніcть зовнішньоекономічної діяльноcті (ЗЕД) виявляєтьcя в такому:

- це важливий і потужний фактор економічного зроcтання і розвитку кожної країни (національний аcпект ЗЕД);

- це cпоcіб включення економіки кожної країни до cиcтемиcвітовогогоcподарcтва, а отже, і до процеcів міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації, що оcобливо актуально в умовах зроcтаючих тенденцій до глобалізації (регіональний і глобальний аcпект ЗЕД).

Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ) – це cукупніcть форм, заcобів і методів зовнішньоекономічних відноcин між країнами. Як економічна категорія "зовнішньоекономічні зв'язки" відображає cиcтему економічних взаємин, що виникають внаcлідок руху реcурcів вcіх видів між державами та економічними cуб'єктами різних держав. Ці двоcтороннівідноcини охоплюють вcі cфери економічного життя держави і передуcім виробничу, торговельну, інвеcтиційну та фінанcову діяльніcть.

Зовнішньоекономічнадіяльність в Українірегулюються законами і нормативними актами, ухваленими Верховною Радою України, Указами Президента та Декретами КабінетуМіністрівУкраїни. Серед них основоположними є ЗакониУкраїни "Про зовнішньоекономічнудіяльність" М959-ХІІ від 16 квітня 1991 р., "Про операції з давальницькоюсировиною у зовнішньоекономічнихвідносинах" від 15 вересня 1995 р., "Про режим іноземногоінвестування" від 19 березня 1996 р., Декретом КабінетуМіністрівУкраїни "Про систему валютного регулювання і контролю", "Про єдиниймитний тариф" та інші.

Зовнішньоекономічнадіяльністьрегулюється державою у ходіздійсненнязовнішньоекономічноїполітики, спрямованої на регулюванняекономічнихвзаємовідносин з іншимикраїнами. Здійсненнязовнішньоекономічноїполітикипередбачаєвизначенняцілейдержави у зовнішньоекономічнійсфері в цілому, зокрема з окремимигрупамикраїн і країнами, а такожвиробленняметодів і засобів, за допомогоюякихціцілібудутьдосягнуті.

Механізм поєднання методів прямого і непрямого регулювання, правових, адміністративних і економічних може бути різним залежно від розвитку ринкових відносин, фінансової та економічної ситуації в країні. Зрозвиткомринковихвідносин, залученням до процесурегулюванняінститутів ринку методи прямого впливу (адміністративні), як правило, поступаютьсямісцемопосередкованим (економічним) і відіграютьдругорядну роль. Використанняїхстаєдоцільнимтоді, коли ринковиймеханізм та економічнізасоби державного регулюванняекономікивиявляютьсянедостатнімиабодіютьнадтоповільно

Адміністративнерегулювання – цепрямийвпливудержави на діяльністьсуб'єктів ринку, з характерним прямим впливом державного органу абопосадовихосіб на діївиконавців через встановленняпевнихобов'язків, норм поведінки та віддавання команд (наказів, розпоряджень); а такожбезальтернативнийвибірспособіврозв'язуваннязавдань, варіантаповедінки; обов'язковістьвиконаннянаказів, розпоряджень; відповідальністьсуб'єктівгосподарювання за ухиляннявідвиконаннянаказів. Адміністративніметодивипливаютьізнеобхідностірегулюватидеяківидиекономічноїдіяльності з метою захистуінтересівгромадян, суспільства, природного середовища.

Економічнерегулювання – зорієнтоване на досягненняпоставленихцілей за допомогоюпритаманнихуправліннюекономічнихзасобівтастимулів, яківпливають на економічніінтересисуб'єктівгосподарювання. Застосуванняекономічнихметодів державного регулюваннядаєзмогустворюватиекономічніумови, якіспонукаютьсуб'єктів ринку діяти у необхідному для суспільстванапрямі, вирішуватитічиіншізавданнязгідно з загальнодержавними і приватнимиінтересами. Регулювання за допомогоюекономічнихметодівдаєзмогусуб'єктам ринку зберегти право на вільнийвибірсвоєїповедінки

 

 

Система засобів (інструментів) державногорегулювання ЗЕД

Методи	Правові	Адміністративні	Економічні
фінансово-бюджетні	кредитно-грошові
Інструменти	- Конституція та закониУкраїни; - укази і розпорядження Президента; - постанови та іншіактиВерховної Ради України; - постанови та розпорядженняКабінетуМіністрівУкраїни; - нормативно-правовіактицентральних та місцевихорганівдержавногорегулювання	- реєстраціясуб'єктів ЗЕД; - ліцензування; - контингентування; - квотування; - регламентаціямитних процедур; - державністандартиякості; - специфічнівимогидотоварів (маркування, упакування); - санкції; - ембарго; - індикаторипланування ЗЕД	- податки на експорт та імпорт; - податковіпільги; субсидуванняекспорту; - державнідотації; - експортніпремії	- експортнекредитування; - пільговікредити; - регулюваннявалютнихкурсів; - валютніобмеження; - експортнестрахування і гарантії

 

Середголовних проблем правового регулюваннязовнішньоекономічноїдіяльності, слідохарактеризуватинаступні.

1) Неузгодженістьправових норм основоположних нормативно-правовихактів у сферізовнішньоекономічноїдіяльності – Господарського кодексу України та Закону України «Про зовнішньоекономічнудіяльність»:

- різне визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність». Головна відмінність даного визначення у цих двох актах полягає у тому, що Господарський кодекс у статті 377 закріплює однією з обов’язкових ознак даної діяльності перетин митного кордону України майном та/або робочою силою. Проте, далеко не всі види зовнішньоекономічної діяльності, регламентовані законодавством, здійснюються з перетинанням митного кордону України. Наприклад, експорт та імпорт капіталів, надання міжнародних послуг, міжнародні фінансові, кредитні та розрахункові операції тощо, а також окремі випадки експорту й імпорту товарів та робочої сили. Окрім цього, експортно-імпорті операції з товарами та роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності (й навпаки) можуть здійснюватись без факту перетину кордону, про що навіть свідчить нормативне визначення цих видів діяльності у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

- прогалини в регулюванні квотування зовнішньоекономічної діяльності. Згідно змісту ч. 3 ст. 381 ГК, Закон має визначати: випадки запровадження режиму квотування, порядок квотування та види квот. Але Закон містить далеко не всі ці аспекти. Зокрема, ним не встановлено механізм розподілу квот у разі процедури неавтоматичного ліцензування. Це вимагає і Угода СОТ про процедури ліцензування імпорту;

- відсутність у Законі положень щодо реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Статтею 383 ГК встановлено, що види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються Законом, та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього. Проте, даний Закон наразі взагалі не містить жодних положень як щодо видів зовнішньоекономічних договорів, що підлягають державній реєстрації, так і щодо порядку її здійснення;

- відсутність у Законі положень щодо адміністративної відповідальності у сфері зовнішньоекономічної діяльності, можливість застосування якої передбачає ГК. Розділом V ГК передбачено такий вид господарсько-правової відповідальності, як адміністративно-господарські санкції. А ч. 3 ст. 383 даного Кодексу передбачає застосування цього виду відповідальності за невиконання вимоги реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що мають бути зареєстровані. Спеціальні закони також передбачають можливість застосування адміністративної відповідальності (наприклад, стаття 8 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»);

2) Неузгодженість норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» з нормами інших законів, що регулюють дану сферу діяльності.

Першочерговіпротекціоністські заходи з підтримкиекспортувласнихтоваровиробниківдоцільнореалізувати в таких напрямках:

- стимулювання експорту високотехнологічної і наукомісткої машинотехнічної продукції цивільного та військового призначення;

- скасування ввізного митного збору і ПДВ на продукцію, отриману вітчизняними підприємствами у якості плати за поставлену ними продукцію на експорт у межах міжурядових угод;

- захист сегментів внутрішнього ринку, пов'язаного з виробництвом складної побутової техніки, текстилю, одягу, продукції конверсійних підприємств шляхом введення квот, підвищення ввізного митного збору, а також використання засобів нетарифного регулювання на основі сертифікації експортної продукції та послуг;

- державне субсидування вітчизняних підприємств, які отримують патенти і ліцензії на виробництво сучасного обладнання і технологічних ліній на основі розробки Положення про порядок оформлення документів, необхідних для придбання обладнання за імпортом з використанням коштів державного бюджету;

- державна підтримка патентування вітчизняних промислових розробок за кордоном на основі подання на розгляд уряду України Положення про порядок відбору вітчизняних розробок, які підлягають патентуванню за кордоном з використанням коштів державного бюджету.

Зважаючи на те, що світове господарство постійно розвивається, зараз все сильніше і сильніше відчувається тенденція глобальної інтеграції, необхідність розширення участі України у зовнішньоекономічних зв'язках. Умовою зазначених процесів є належне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка становить важливий напрям діяльності значної частини вітчизняних суб’єктів господарювання, що забезпечить дотримання балансу приватних інтересів суб’єктів цієї діяльності та публічних інтересів різних рівнів.

Зовнішньоекономічнадіяльність, тобтоміжнароднийобмін товарами й послугами, належить до числа найбільшдавніх форм міжнароднихвідносин. Донеїтакож належать рухкапіталу, міжнароднаміграціяробочоїсили, міжнароднівалютнівідносини. Необхідність і ефективністьсистемиміжнародногообміну очевидна: для кожноїкраїнихарактернийсвійнабірприроднихресурсів, розмірикапіталів і праці, якіможуть бути використані для виробництва валового національного продукту. Спеціалізаціякраїни на виробництвітоварів, для яких у неї є найкращіумови, даєзмогуїйрозширитиїхвипуск, використавшичастину з них для продажу, а за вирученігрошізакупититовари, яких не вистачає.

Виходячи з економічної доцільності, держава планує та регулює свою зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни й України зокрема. Вона створюєумови для економіївитрат в економіціабо в окремихїїгалузях. Планизовнішньоекономічноїдіяльностінацілюють на встановлення й розвитоквзаємовигіднихзв’язків з країнамисвіту.

Вони маютьвсебічновраховуватипереваги, яківипливають з міжнародногорозподілупраці в інтересахрозвиткуекономіки, технічногопрогресу та підвищеннярівняжиття народу.
У планірозвиткузовнішньоекономічноїдіяльностівизначаються номенклатура й обсягиосновнихтоварів, якімаютьзмінититоварну структуру експорту та імпорту, головнінапрямирозвиткузовнішньоторгового обороту по окремихкраїнах, обсягтехнічного й економічногосприяннякраїнам, якірозвиваються, характер і обсягикредитнихоперацій. Під час розробкипланівпроводятьсярозрахункиекономічноїефективностізовнішньоторговельнихоперацій, експорту, імпорту та сумарногоекономічногоефектувідповідно до методики визначенняекономічноїефективностізовнішньоїторгівлі, їїефективністьвизначається шляхом порівняннявитрат на виробництво з витратами на імпорт.

Ось уже декількароківУкраїнавиступає на світовійарені як незалежнаєвропейська держава, їїекономікапереживаєзатяжну кризу. Через зниженняпопиту на внутрішньому ринку велика кількістьпідприємствпрацює практично в півсили. Типовимявищем стало прихованебезробіття.
Депресійніпроцеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньоїторгівлі. Обсягекспорту не відповідаєможливостямтоваровиробників і не задовольняєдержавних потреб щодовалютнихнадходжень, яківикористовуються для стабілізаціїекономіки, зниженнярівняінфляції та бюджетнихвитрат. Крім того, характер експортузалишаєтьсяпасивно-сировинним. Негативнетакож сальдо в торгівліщодоенергоносіїв, прокату кольоровихметалів, целюлози, деревини, каучуку. Відомо, щонезадовільний стан зовнішньоекономічнихзв’язків не може позитивно впливати на економікуУкраїни [21,c.288].

Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи, проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки, усунення бар’єрів у спілкуванні із зовнішнім світом, налагодження активних і взаємовигідних зв’язків з країнами-партнерами. Для цьогомаєбути створена інфраструктура, суміснаіззахідноєвропейською та здатнафункціонувати з нею в однійсистемі координат. Головніїїелементи — цесамостійнісуб’єктигосподарськоїдіяльності, економічнийраціоналізм у відносинах з країнами-учасницями, створення режиму вільногорухутоварів, послуг, капіталів, формуваннямережібанків і діловихцентрів для фінансування та інформаційноїпідтримкидержавних та приватнихінвестиційнихпроектів, комплексневикористання й охоронаприроднихресурсів, співробітництво в розвиткупаливно-сировинноїбази, раціональневикористанняенергетичнихресурсів, співробітництво в технологічномуоновленніметалургійнихпідприємств, розвиткуагропромислового комплексу, харчової та переробноїпромисловості, створеннясучаснихтелекомунікацій, розвитокуніфікованоїмитноїсистеми.