Льодовикові і кріогенні форми

Практична робота

зі спецкурсу «Геоморфологія і геологія України»

доповідь на тему «Морфоскульптура Українських Карпат»

(частина 2)

 

 

Виконав: студент групи ГГ-41 з/в М. С. Сторчак

 

 

Перевірив: професор, к. геогр. н. О. О. Жемеров

 

Харків

МОРФОСКУЛЬПТУРА

Обвальні форми рельєфу

Обвальні форми рельєфу зустрічаються значно рідше і спостерігаються в долинах Лозини, Бистриці Надвірнянської, в гірській частині долини Тиси.

У місцях розвитку на поверхні глинистих сланців, що легко піддаються вивітрюванню, спостерігаються процеси площинного змиву, соліфлюкції. Делювіально-соліфлюкційні і обвальні схили відслонені в межах Центральної синклінальної зони, де широко розвинена могутня товща глинистих сланців олігоценового віку.

Обвальні формирозвинені на схилах гірських долин передкарпатської піднесеної рівнини (Покуття, Серето-Прутське межиріччя, схили Покутсько-Буковинських Карпат, Ломницько-Бистрицьке межиріччя) і в Солотвинському, Ясиньському, Іршавськомунизькогір’ях.

Розвиток обвалів обумовлений структурно-літологічною зональністю. Їх виникнення визначається виходами на поверхню могутніх товщ олігоценових і міоценових піщано-глинистих порід, неглибоким заляганням підземних вод, постійним підрізанням схилів сучасними водотоками.

Рис.1. Фліш в Українських Карпатах.

Часто сильно дислокований слабо ритмічний фліш з переважанням глинистих сланців буває перекритий делювіальними відкладами, що також сприяє утвореннюобвальних форм рельєфу

У районах розвитку обвалів основні зусилля повинні бути направлені на заходи щодо перерозподілу стоку на схилах. Ці схили закріплені чагарниками трав'янистої рослинності і мають дрібно-бугристу поверхню. Місцями на них починають розвиватися сучасні обвали. Але частіше за все сучасні обвали розташовані у верхів'ях балок з постійним водотоком, а також в нижній частині крутих схилів. Обвальні форми виникають також в зоні активних тектонічних переміщень.

Рис. 2. Селеві потоки.

 

На формування селів в Карпатах великий вплив створюють структурно-геологічні і геоморфологічні умови. Найбільш селеактивними є флішові Карпати. Селеві явища типу водокамяних і грязекамяних потоків почастішали в Карпатах в останні десятиріччя у зв'язку з площадковими вирубками лісів. Селі спостерігаються в басейнах річок Косівки, Шопурки, Тересви, Лозини, БистриціНадворнянської і у верхів'ях Чорної Тиси, а також в бассейнахЧеремоша, Серета, Дністра, Пістинки, Боржави, Вужа, в передгір'ях Вулканічного хребта.

Частіше за все селі виникають під час літніх злив. Вони руйнують дороги, мости, житлові будинки і різні споруди, уламковий матеріал заносить земельні угіддя навіть на низьких терасах. Серед природних чинників, що сприяють виникненню селевих явищ, велике значення мають інтенсивне ерозійне розчленування басейнів гірських річок, наявність крутих схилів, що в свою чергу сприяють посиленню поверхневого стоку, слабка денудаційна стійкість флішових товщ при їх великій тектонічній тріщинуватості, значна потужність рихлого матеріалу на схилах і широке розповсюдження територій, позбавлених рослинності. Кам'яні осипи і розсипи також є важливим джерелом живлення селевих потоків. Вирубка лісів на крутих схилах і знищення чагарників ялівцю в субальпійській зоні зумовило збільшення площинного змиву, обвально-осипових і обвальних форм рельєфу, які сприяють живленню селенебезпечних потоків. Сніжна лавина відбувається в районах Чорногори і Свидовця. Вони виникають в результаті зриву зі схилів хребтів «сніжних карнизів».

Широкого поширення в Карпатах набули вітровали і вітроломи, які сприяють переміщенню делювіального покриву, посилюють площинний змив, лінійну ерозію і селеві явища.

Рис. 3. Вітровали.

Частіше за все вітроломи відбуваються у верхів'ях Чорної Тиси і Бистриці Надвірнянської, де низькогірні хребти складені олігоценовим слаборитмічним флішем, перекритим рихлим зволоженим делювієм. Оскільки на схилах переважає грубообломковий матеріал, коренева система дерев слабо закріплена, що сприяє прояву вітроломів.

 

Льодовикові і кріогенні форми

Льодовикові і кріогенні форми зустрічаються на самих високих гірських масивах Внутрішніх Карпат: Чорногорах, Свідовці, Раховських горах, Полонинських хребтах. Краще всього вони виражені на Свидовці, де представлені карами, цирками, нівальними нішами, а також могутніми моренними і водно-льодовиковими утвореннями. Середня висота гребеневої лінії Свидовця складає 1735 м і кари майже суцільною смугою оздоблюють східні, північно-східні і північні схили хребта. Вони додають цій частині хребта альпійський вигляд, ускладнюють його рельєф. Схили карів круті, обривисті, висота їх 100 м і більш, ширина 100—150 м. Зустрічаються на Свидовці і нівальні ніші.

Рис. 4. Масив Свидовець.

На північно-східних схилах Чорногори, у верхів'ях Лозини і Чорного Черемоша, збереглися двох'ярусні кари, подекуди трогові долини. Тут кари мають ширину 150—300 м, рідше 500 м і більш. Схили їх круті, днища вироблені мореною і перекриті післяльодовиковими конусами осипів.

Акумулятивно-льодовикові утворення представлені двома різновидами. На схилах поширенівивітрені моренні утворення, що складаються з великої кількості дрібного суглинного матеріалу з включенням глиб різних розмірів. Другий різновид морен, майже не вивітрений, розташовується безпосередньо на дні карів.

У трогових долинах і в гирлах карів спостерігаються морфологічно добре виражені кінцеві, бічні, серединні і стадіальні морени. Вони мають вид валів різного напряму і висоту 10—15 м (до 25 м).

Рис. 5. Великі Кізли, моренні відклади.

 

Морени складені крупними глибами із слабоокатанних пісковиків з невеликою домішкою дрібнообламкового матеріалу. Останнє карпатське гірсько-долинне зледеніння може бути зіставлено з валдайским материковим зледенінням.