Активи пенсійної каси повинні інвестуватись виключно в інтересах учасників каси. Основні правила інвестування включають вимоги щодо диверсифікації, співвідношення активів і пасивів, уникнення непотрібної конкуренції. Загальна вимога: інвестування можна здійснювати тільки на регульованих ринках (фондовий ринок, комп'ютерні системи торгівлі цінними паперами), встановлюються окремі обмеження щодо емітентів та іноземного інвестування.
Встановлений перелік дозволених видів інвестицій. Постанова уряду формує групи інвестиційних елементів, надає максимальні обмеження у вигляді загального розміру інвестованих коштів для кожної групи, встановлює правила для оцінки активів і розрахунку надходжень від інвестицій. Наприкінці 1998 року інвестиційний портфель обов'язкових пенсійних кас в Угорщині виглядав так:
• державні цінні папери 79%
• внески на банківських рахунках і готівка 11%
• акції 8%
• облігації 2%
• разом 100%
Тобто інвестиційний портфель є досить консервативним, оскільки, з одного боку, існують законодавчі вимоги щодо мінімальних гарантій прибутковості активів, а з іншого — нерозвинений фондовий ринок
та все ще високий інвестиційний ризик в Угорщині.
|
|
Угорська пенсійна система має низку багатосторонніх, головним чином побічних гарантій, які стосуються правового регулювання питань управління активами пенсійних кас, умов фінансових операцій та суворого державного нагляду. Гарантія мінімального розміру надходжень є внутрішнім механізмом накопичення і розподілу у випадку зміни надходжень від інвестиційної діяльності. З боку уряду гарантії щодо інвестиційної діяльності не надаються. Уряд надає гарантії тільки щодо передбачених зобов'язань гарантійного фонду. Очікуваний середній розмір надходжень визначається за еталонним індексом, а також існують очікуваний максимальний і мінімальний розмір надходжень.
Гарантійний фонд — це попередньо створений фонд, до якого пенсійні каси сплачують 0,3–0,5 відсотки із внесків учасників фонду. Він також задовольняє претензії учасника фонду у випадку шахрайства чи некваліфікованих дій керуючих активами.
Що ж до гарантії пенсійних виплат, то мінімальний розмір пенсії для 2-го рівня встановлений тільки для тих, хто перебуватиме у системі щонайменше 15 років. Мінімальна пенсія у такому випадку становить 25 відсотків від солідарної пенсії 1-го рівня учасника фонду.
З 1998-го активи всіх приватних пенсійних кас (як обов'язкових та добровільних) стрімко зростали: з 63,4 мільярдів форинтів у 1 кварталі до 131 мільярда форинтів (приблизно 560 мільйонів доларів США) наприкінці 2002 року, тобто удвічі.
|
|
Нагляд за діяльністю пенсійних кас. Іще до того, як в Угорщині з'явилися перші пенсійні каси добровільного 3-го рівня, уряд створив у 1993 році орган державного нагляду за діяльністю пенсійних кас. Ним є Державний орган нагляду за пенсійними касами — самостійний адміністративний орган, підпорядкований Міністерству фінансів, так само, як і орган Державного страхового нагляду, але відрізняється від нього за банківською діяльністю та ринком капіталу, який підпорядкований безпосередньо уряду. Орган нагляду за пенсійними касами єдиний як для кас 2-го обов'язкового, так і 3-го добровільного рівнів.
На утримання органу нагляду каси сплачують 0,2 відсотки відрахування з внесків учасників пенсійних кас.
Структура органу нагляду складається з відділів: юридичного і ліцензування; інспекторського і обліку; нагляду за інвестиціями; системи виплат та актуарного; координаційного і кадрового; інформаційного і архівного.
До пенсійних кас обов'язкового рівня застосовується двоступеневий порядок ліцензування, а саме: ліцензія на заснування і ліцензія на здійснення діяльності у повному обсязі, а також упродовж півроку вона повинна виконати всі вимоги для їх отримання.
Правові норми до обліку та звітності суворі і передбачають квартальну, річну та актуарну (у випадку страхової діяльності) звітність пенсійних кас.
Каси зобов'язані надавати інформацію для широкого оприлюднення:
• дата початку роботи каси;
• імена і посади службових осіб фонду;
• балансовий звіт фонду;
• кількість учасників фонду;
• надходження від внесків та інших джерел;
• розподіл надходжень між резервними коштами;
• розмір прибутків, які надає каса;
• управлінські витрати каси;
• результати, отримані від інвестиційної діяльності;
• найменування довірителів фонду;
• штрафи, накладені органом нагляду;
• регрес Гарантійного фонду;
• усі інші основні показники, які забезпечують можливість порівняння з роботою інших фондів.
Існують також вимоги щодо правил оприлюднення інформації. Зокрема пенсійні каси повинні публікувати спрощений варіант своїх річних звітів, які пройшли аудит. Каси оприлюднюють свої прибутки або збитки від інвестиційної діяльності і показники ефективності здійснених витрат. Результати інвестиційної діяльності вимірюються на основі надходжень з урахуванням ринкової оцінки активів. Каси зобов'язані регулярно інформувати учасників про свою роботу та фінансовий стан, а також стан їх рахунків. Щонайменше щороку кожен учасник каси отримує звіт про свій особистий рахунок.
Брошури, буклети і об'яви, які готує каса, не повинні містити перекручених даних та інформації. Будь-який опис результатів роботи каси повинен включати обачні і професійно обґрунтовані оцінки, особливо коли це стосується очікуваних прибутків. Якщо йдеться про минулі результати діяльності каси, тільки дані і факти, вказані в законодавчому акті, можуть бути оприлюдненні. Під час презентації результатів діяльності каси, зміни в офіційному індексі споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період також повинні бути вказані.
Потенційні недоліки угорської пенсійної системи:
• відсутність централізованої автоматизованої системи ведення персоніфікованого обліку внесків і заробітку всіх працівників не сприяє зміцненню фінансової стабільності системи соціального страхування та має деякі негативні сторони;
• запровадження обов'язкової накопичувальної системи за рахунок зменшення надходжень коштів до системи соціального страхування спричинює великий дефіцит державних фінансів, що при невмілому регулюванні може спричинити інфляцію та інші негативні наслідки;
|
|
• гарантування мінімальної ставки інвестиційного доходу спричиняє зростання адміністративних витрат і не дає жодних переваг учасникам у виборі пенсійних кас;
• скорочення адміністративних витрат у накопичувальній системі тісно пов'язані з правовим регулюванням переходу людей з однієї пенсійної каси в іншу, що створює можливість відкритих пенсійних кас.
Література
1. Bodie, Z. and Merton, R., «International pension swaps», Working Paper no. 02-01, Boston University School of Management, Boston (2002).
2. Lindeman, D., Rutkowski, M. and Sluchynskyy, O. «The evolution of pension systems in Eastern Europe and Central Asia: opportunities, constraints, dilemmas and emerging practices», World Bank, Washington, D.C. 2000.
3. Palacios, R. and Rocha, R. «The Hungarian pension system in transition», Pension Reform Primer series, Social Protection Discussion Paper no. 9805, World Bank, Washington, D.C.1998.