Основні напрямки розвитку НТР та їх соціально-екологічний зміст

Вплив нових відкриттів в науці та техніці (які були покликані докорінно змінити на краще життя широких мас населення і досить швидко почали давати результати) виявився настільки суттєвим, що в сукупності вони отримали назву, яка стала означенням нового етапу в розвитку людської цивілізації - науково-технічна революція. НТР - це корінне перетворення науки і техніки, їх зв'язків та соціальних функцій і ролей, що веде до загального перевороту в структурі та динаміці про­дуктивних сил суспільства; цей переворот означає одночасну зміну ролі людини як у системі продуктивних сил на основі комплексного технологічного використання науки як безпо­середньої продуктивної сили.

Виділяють основні напрямки в НТР:

1. Розвиток ядерної і термоядерної енергетики - повинно забезпечити нове, практично невичерпне джерело енергії, яке замінить вичерпні запаси нафти, газу, кам'яного вугілля і т.п.

2. Створення та широке застосування мікроелектронікита електронно-обчислювальної техніки - механізація певних «рутинних» процесів людської мисленєвої діяльності, різке прискорення процесів накопичення та обробки інформації.

3. Комплексна автоматизація виробництва - перекладення функції обслуговування машин з людини на інші машини, звільнення робітника від ролі придатка верстата.

4. Розвиток глобальної системи телекомунікацій - пере­творення планети на єдиний інформаційний простір,

5. Розвиток генної інженерії та біотехнологій - можливість задавати наперед визначені властивості рослинам і тваринам, що використовуються в сільськогосподарському виробництві і забезпечення харчової бази людства без розширення застосування хімічних продуктів. Екологічний зміст сучасної науково-технічної революції проявляється в тому, що в ході її розгортання виникають необхідні наукові та технічні передумови забезпечення нового характеру ставлення до природи: можливість переходу вироб­ництва на замкнеш цикли, перехід до безмашинного вироб­ництва, можливість ефективнішого використання енергії аж до створення автотрофних систем, створення замкнених циклів водоспоживання, непорушення природних циклів колообігу речовини та енергії і т. ін. Одним з головних наслідків НТР є якісна зміна основних продуктивних сил людства.

В процесі розгортання НТР відбувається зміна не лише процесів виробництва, а й вироб­ничих відносин, взаємовідносини людини з засобами праці і разом з тим взаємовідносин між людьми та їх ставлення до оточуючого природного середовища.

Початок науково-технічної революції пов'язують з сере­диною сорокових років XX ст. Його ототожнюють з першою вдалою спробою звільнити ядерну енергію і створенням перших ЕОМ

Головними аспектами науково-технічного прогресу є створення і вдосконалення засобів праці, розширення сукуп­ності предметів праці, розвиток технології та енергетичної бази виробництва, вдосконалення механізмів управління вироб­ництвом та організації суспільної праці. Часто найважливішою рисою науково-технічної революції називають перетворення науки в безпосередню виробничу силу внаслідок її включення в процеси виробництва, скорочення тер­мінів між народженням нового відкриття в науці і його втіленням в продуктах промислового виробництва. Характерні риси НТР:

1). Якісне перетворення всіх елементів продуктивних сил - предметів праці, знарядь виробництва, самого працівника, він перестає бути «обслуговувачем» машини.

2). Зміна характеру та змісту праці, наростання творчої складової в трудових операціях, перекладання основного тягаря виконавської праці «на плечі» машин.

3). Виникнення передумов ліквідації протилежності між розумовою та фізичною, управлінською та виконавською працею, соціального розподілу діяльності, вихід людини поза власне виробництво, з «царства необхідності» в «царство свободи».

4). Відкриття принципово нових джерел енергії, створення нових матеріалів з наперед визначеними властивостями.

5). Наростання ролі міждисциплінарних досліджень, поступова ліквідація «ізоляції» галузей наукового знання.

6). Значне підвищення ролі інформаційної діяльності, засобів масової інформації та комунікації.

З точки зору вирішення проблеми кризового стану у взаємовідносинах суспільства та природи найважливішою рисою НТР - вперше у їх взаємодії досягнута гранична, з точки зору охоплення, опосередкованість усіх природних факторів виробництва і тим самим відкриваються можливості для подальшого розвитку суспіль­ства та його відносин з оточуючим природним середовищем як свідомо регульованого та контрольованого процесу.

До основних сторін сучасної науково-технічної революції можна віднести: 1) наукову - систематичне прогнозування та комплексне використання нових фундаментальних відкриттів у природо­знавстві та суспільних науках;2) технічну - застосування принципово нових джерел енергії, нових матеріалів, комплексно-автоматизованих систем виробництва, а, також систем одержання, передачі та обробки інформації;3) соціальну - зміна ставлення людини до природи в процесі подальшого пізнання її основних закономірностей розвитку і нового технологічного оволодіння оточуючим природним середовищем.

21. Соціально-екологічний зміст НТР

На початку XX ст. В.І.Вернадський, проаналізувавши масштаби впливу людської діяльності на оточуюче природне середовище, прийшов до висновку, що за своєю сукупною виробничою силою людство стало співмірним з потужністю геологічних процесів, що відбуваються на нашій планеті. Різке зростання сукупної виробничої сили людства, яке зафіксував учений, було наслідком переходу суспільства до індустріальної стадії розвитку, масового застосування машин і породило віру у всемогутність людської цивілізації та необмеженість її зростання.

Вплив нових відкриттів в науці та техніці (які були покликані докорінно змінити на краще життя широких мас населення і досить швидко почали давати результати) виявився настільки суттєвим, що в сукупності вони отримали назву, яка стала означенням нового етапу в розвитку людської цивілізації - науково-технічна революція.

НТР - це корінне перетворення науки і техніки, їх зв'язків та соціальних функцій і ролей, що веде до загального перевороту в структурі та динаміці про­дуктивних сил суспільства; цей переворот означає одночасну зміну ролі людини як у системі продуктивних сил на основі комплексного технологічного використання науки як безпо­середньої продуктивної сили. Екологічний зміст сучасної науково-технічної революції проявляється в тому, що в ході її розгортання виникають необхідні наукові та технічні передумови забезпечення нового характеру ставлення до природи: можливість переходу вироб­ництва на замкнеш цикли, перехід до безмашинного вироб­ництва, можливість ефективнішого використання енергії аж до створення автотрофних систем, створення замкнених циклів водоспоживання, непорушення природних циклів колообігу речовини та енергії і т. ін

Головними аспектами науково-технічного прогресу є створення і вдосконалення засобів праці, розширення сукуп­ності предметів праці, розвиток технології та енергетичної бази виробництва, вдосконалення механізмів управління вироб­ництвом та організації суспільної праці.

Часто найважливішою рисою науково-технічної революції називають перетворення науки в безпосередню виробничу силу внаслідок її включення в процеси виробництва, скорочення тер­мінів між народженням нового відкриття в науці і його втіленням в продуктах промислового виробництва.

Виділяють основні напрямки в НТР:

1. Розвиток ядерної і термоядерної енергетики - повинно забезпечити нове, практично невичерпне джерело енергії, яке замінить вичерпні запаси нафти, газу, кам'яного вугілля і т.п.

2. Створення та широке застосування мікроелектронікита електронно-обчислювальної техніки - механізація певних «рутинних» процесів людської мисленєвої діяльності, різке прискорення процесів накопичення та обробки інформації.

3. Комплексна автоматизація виробництва - перекладення функції обслуговування машин з людини на інші машини, звільнення робітника від ролі придатка верстата.

4. Розвиток глобальної системи телекомунікацій - пере­творення планети на єдиний інформаційний простір,

5. Розвиток генної інженерії та біотехнологій - можливість задавати наперед визначені властивості рослинам і тваринам, що використовуються в сільськогосподарському виробництві і забезпечення харчової бази людства без розширення застосування хімічних продуктів.

22. Поняття технологія

Ключовим питанням для вирішення проблеми ліквідації сучасної екологічної кризи є подолання частковості, обме­женості, односторонності індустріального способу організації людської діяльності - індустріальної технології.

Термін технологія (наука про техніку) був введений в широкий науковий обіг 1772 р. І.Бекманом, початок же систематичної розробки науки технології поклали роботи Р.Реомюра і С.Шоу, що побачили світ в І-й пол. XVIII ст.

Необхідність виникнення такої галузі наукового знання була зумовлена промисловою революцією, що почалась у найбільш економічно розвинутих країнах тогочасного світу, потребою наукового аналізу проблеми технічного і організації технічних систем. Техніка (в перекладі з грецької - мистецтво, вміння) - це система штучних органів діяльності суспільства, що розвивається в історичному процесі опредмечування в природ­ному матеріалі трудових функцій, навиків, досвіду шляхом пізнання та використання сил природи.

Письменник-фантаст та футуролог С.Лем зазначав, що технології - це обумовлені станом знань та суспільною ефективністю способи досягнення цілей, що поставлені суспільством, підкреслюючи їх організуючу роль щодо діяльності.

К.Маркс акцентував увагу на тому, що технологія виявляє активне ставлення людини до природи, безпосередній процес виробництва її життя, а, разом з тим, і її сутнісних умов життя та духовних уявлень, що виникають з них.

Тарасенко відзначав, що «з міст технології полягає в тому, що вона як певна форма суспільної практики є своєрідним предметним способом самоствердження людини в світі природи і соціальної дійсності, специфічним засобом перетворення природи на основі праці та пізнання і, одночасно, розгортанням в цьому процесі людських здатностей і дарувань».

Технологія формується в процесі людської природо-перетворюючої діяльності, вона є одночасно і продуктом людської діяльності, і її передумовою. В найбільш вузькому розумінні вона є знанням про те «як» організувати дії, щоб найкращим чином досягти поставленої мети. Задача техно­логічних знань взагалі полягає у визначенні найбільш ефек­тивних шляхів та засобів досягнення будь-яких цілей діяльності.