Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату Скоропадського

У ніч на 15 листопада 1918р., як тільки-но Скоропадський оголосив про ліквідацію самостійності Української держави та її федерацію з Росією, у Києві та інших містах з’явилися відозви, що закликали народ до повстання проти гетьмана-зрадника. Ініціатором цього руху виступила Директорія - нелегальне урядове формування створене 13 листопада на таємних зборах опозиційного Українського Національного Союзу. Вже 16 листопада виступом січових стрільців у Білій Церкві розпочалось збройне повстання. Січовики визволили з міської в’язниці політв’язнів і розстріляли кількох ненависних урядовців у ночі зайняли Фастів, важливий залізничний вузол, куди прибула з Вінниці Директорія. Для протидії триста «заколотникам» гетьман надіслав 3000 вишколених бійців під командування генерала Святополка Мирського, артбатарею і бронепоїзд. У ранці 18 листопада на околиці залізничної станції Мотовилівка, за 30 км від Києва, розгорівся завзятий бій. Надвечір гетьманці відступили і з кривавого побоїща до Києва, залишивши понад 600 убитих. Після програного бою значна частина гетьманців перейшла на бік Директорії. Повстанці об’єднались в Осадчий корпус під командуванням полковника Євгена Коновальця і, підійшовши під Київ, почали його облогу. У цей час командир 2 полку запорізької дивізії Болбочан теж перейшов на бік Директорії і захопив Харків. За його прикладом інші полки цієї дивізії зайняли Полтаву. Владу Директорії визнала також Сірожупанна дивізія на Чернігівщині. 2 грудня петлюрівці увійшли в Одесу. На цей час Директорія уже мала 100-тисячну армію. Добре обдумавши трагізм ситуації, 14 грудня 1918р. гетьман зрікся влади, передав її своєму уряду, а той своєю чергою передав повноваження Директорії.

Боротьба ЗУНР проти польської агресії

I листопада 1918 р. - початок україно-польського протистоян­ня, яке призвело до війни.

II листопада 1918 р. — захоплення польськими військами Пе­ремишля.

Січень 1919 р. — переформування УГА в регулярну армію; польсько- українські переговори за посередництвом Англії.

лютий 1919 р. -місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартельмі, що мала розв'язати питання про перемир'я з Польщею. Місія вимагала негайно припинити воєнні дії й установити демаркаційну лінію між Галичиною та Польщею від Кам'янки-Струмилової до Дрогоби­ча та Турки так, що Львів і Дрогобицький район (нафта) залишалися за Польщею. Уряд ЗУНР відхилив цю пропозицію.

Квітень 1919 р. - надання Польщі Францією військової допомо­ги (прибуття до Східної Галичини з Франції 70 тис. солдатів на чолі н генералом Ю. Галлером).

Травень 1919 р. - початок наступу польської армії по всьому фронту; підтримка польського наступу Румунією, що захопила час­ти ну галицького Підкарпаття; невдала спроба УГА зупинити наступ поляків на Золотій Липі; відступ українських військ до річки Збруч.

Червень 1919 р. - Чортківська офензива - наступальна опера­ція, в ході якої 25 тис. українських вояків примусили відступити по всій лінії фронту стотисячну польську армію; виснаження армії У ГА безперервними боями протягом трьох тижнів.

25 червня 1919 р. -визнання представниками Антанти на Па­ризькій конференції права Польщі на окупацію Східної Галичини.

28 червня 1919 р. — початок контрнаступу польських військ,

Липень 1919 р. — окупація поляками Східної Галичини; відступ УГА до річки Збруч.