Основні ліній психічного розвитку людини в умовах шкільного навчання

Навчання — це специфічний вид діяльності, що його здійснює педагог, організатор педагогічного процесу, з метою передати учням у педагогічно опрацьованій формі дозовану частку пев­ної науково-практичної інформаціїПсихічний розвиток дитини як її цілісний особистісний розвиток здійснюється одночасно по трьох лініях:

1-особистісна сфера (розвиток соціальної поведінки, спрямованості, ціннісних орієнтацій, самосвідомості);

2-психологічна структура та зміст діяльності (виникнення й розвиток цілей, мотивів діяльності й розвиток їхнього співвідношення, освоювання способів і засобів діяльності);

3-пізнавальна сфера (становлення інтелекту, розвиток ме­ханізмів пізнавання).

Таким способом людський індивід розвивається відпо­відно як особистість, суб'єкт діяльності та суб'єкт пізнавання.

У ході організованого навчально-виховного процесу змі­нюються різні аспекти психічного устрою дитини: відбу­вається накопичування знань і уявлень учня, удосконалю­вання та зміна його способів і вмінь виконувати різно­манітні дії, формуються нові установки й цінності, мотиви й інтереси, загальні якості особистості.

3 основні напрями прогресивних змін:

1-розвиток знань і способів активності в ході навчання;

2-розвиток психологічних механізмів застосування засво­єних способів дій, таких узагальнених прийо­мів розумової діяльності, як абстрагування, порівнювання, узагальнювання, аналіз, синтез і перенос.;

3-розвиток загальних якостей особистості (особистісної спрямованості, психологічної структури діяльності, свідомості й мислення).

В останньому випадку розвиток особистісної спрямова­ності полягає у формуванні провідного типу спрямованості особистості учня (на навчання, на пізнавання або на взаємовідносини з навколишніми). На моделі формування навчальної діяльності вперше в онтогенезі відбувається ста­новлення цілісної, завершеної психологічної структури діяльності як такої з її мотиваційним, орієнтовно-ор­ганізаційним, виконавським і рефлексивно-оцінковим ком­понентами. Розвиток механізмів свідомості й мислення йде по шляху від установлення асоціативних зв'язків (зима — холодна, ялинка — зелена) як провідного механізму функціонування свідомості першокласника через конкрет­ний зв'язок (блискучий, твердий, корисний — метал) у початковій школі та к онфубулятивний, притаманний учням середніх класів (якщо сніг нагріти, то він потече) до цілісно­го зв'язку на основі сутнісних ознак, який як механізм свідо­мості й мислення старшокласників є верхівкою розвитку.

Оптимальними педагогічними умовами розвитку зазна­чених психологічних феноменів є умови розвивального нав­чання. Основними педагогічними умовами психічного роз­витку в межах такого навчання є такі положення:

1-нові дії та способи дій подаються на основі навчальної задачі; новий зміст спеціально виділяється для дитини й моделюється в теоретично-узагальненій формі;

2-засвоювання йде в узагальненій абстрактній формі;

3-формування спрямованості дитини відбувається через виділення специфіки діяльності, через оцінку її особис­тості у зв'язку з виконанням діяльності. Психолого-педагогічними домінантами такої системи навчання виступають:

• теоретичне мислення як наслідок засвоєння теоретич­них знань і вмінь;

• творчість як ядро особистості;

• активна особистість, яка себе створює;• рефлексія;

• навчальна діяльність, що має складну будову.

Лише за умов поєднання їх можна сподіватися на пози­тивні результати такого навчання.