Психологічні моделі основних типів навчання, діючих у сучасній освіті

Навчання — це специфічний вид діяльності, що його здійснює педагог, організатор педагогічного процесу, з метою передати учням у педагогічно опрацьованій формі дозовану частку пев­ної науково-практичної інформації.

У процесі аналізу особливостей історичних типів організації навчання можна виділити чоти­ри сталі елементи навчального процесу: 1-повідомляння (передавання) знань; 2-засвоювання їх; 3-відтворювання засвоєного; 4- застосовування знань на практиці.

Як об'єкт теоретичного аналізу існує чотири основні ти­пи навчального процесу: інформаційно-повідомляючий ( інформаційне повідомлення ), пояснювально-ілюстративний (у вигляді пояснення, доведення ), проблемно-евристичний або дослідницький (вчитель підводить учня до необхідності зас­воєння навчальної інформації через постановку перед ним проблеми, розв'язання якої потребує засвоєння учнем нових знань), та проектний ((через організацію середовища і дидиктичні засоби)(впровадження в пед. практику пов'язано з іменами М. Монтессорі і О. Паркгерст)).

Діяльності навчання та учіння складаються з певних дій. їхня своєрідність залежить від того становища, яке займає учень у полі педагогічного впливу педагога. Це, в свою чер­гу, зумовлює й ті функції, які за ним розуміються. У педа­гогічному процесі такі функції:1-пасивного сприймання й засвоювання інформації, що подається іззовні; 2-активного самостійного пошуку, знаходження та вико­ристання інформації; 3-організованого іззовні активного пошуку, знаходження й використання інформації. Кожну з цих функцій можна покласти в основу трьох мо­делей навчання.

Модель І типу — традиційне навчання: „Учень — об'єкт формуючих Впливів педагога". В основі навчання - повідомляння всієї інформації й вимог до певних нав­чальних дій. Концепцією навчання тут є навчання як викла­дання. Характер навчання визначається подаванням готових знань і вмінь. При цьому використовуються такі методи, як повідомляння, роз'яснювання, показ і викладання. Відпо­відно дії учіння зводяться до наслідування, дослівного й смислового відтворювання й повторювання, тренування за готовими зразками.

Модель ІІ типу — Вільне навчання: „Суб'єкт, який формується під Впливом Власних інтересів і цілей". Цю модель навчального процесу виділяє Л. Б. Ітельсон. В основі такого навчання — самостійний пошук і вибір уч­нем інформації та дій, які відповідають його потребам і цінностям. Характер навчання означується тут як природне самонаучіння. Методи навчання, які забезпечують реалі­зацію такої концепції, — це організація пізнавально-розви-вального педагогічного середовища, пробудження інтересу й цікавості учнів. Вони реалізують навчальну діяльність через такі види активності, як самостійний вибір запитань і зав­дань, пошук необхідної інформації й загальних принципів розв'язування пізнавальних проблем, усвідомлювання їх і творче вирішення. Спроби теоретично розробити таку модель зробили Ж.-Ж. Руссо, М. Монтессорі (в зошиті або 18пит.) і К. Д. Ушинського.

Модель ІІІ типу - проблемне навчання:„Учень як об'єкт педагогічних впливів та суб'єкт пізнавальної діяльності".Під проблемним навчанням у психології розуміється метод навчання, що базується на здобуванні учнями нових знань через розв'язування теоретичних і практичних проблем. В цій моделі педагог так організовує зовнішні джерела поведінки учня у вигляді вимог і приписів, що вони формують певні необхідні цінності й інтереси школяра, а останні визна­чають активний добір та використання учнем необхідної нав­чальної інформації. Метода­ми навчання, якими оперує викладач, є постановка проблем і завдань, обговорювання їх, дискусії, сумісне планування. Учень оволодіває навчаль­ними діями розв'язування завдань (стратегією спроб і поми­лок, експериментуванням, здатністю висувати й перевіряти гіпотези), діями оцінки результату й контролю навчальної діяльності, вибору й застосування понять. Таке навчання базується на самостійному пошуку й відкриванні учнями певних істин у ході розв'язування проб­лемних ситуацій, які організовує педагог.

18. Порів. характ. традиц. та вільн. навч. через характ-ку основ. комп.Модель І типу — традиційне навчання: „Учень — об'єкт формуючих Впливів педагога". В основі навчання - повідомляння всієї інформації й вимог до певних нав­чальних дій. Концепцією навчання тут є навчання як викла­дання. Характер навчання визначається подаванням готових знань і вмінь. При цьому використовуються такі методи, як повідомляння, роз'яснювання, показ і викладання. Відпо­відно дії учіння зводяться до наслідування, дослівного й смислового відтворювання й повторювання, тренування за готовими зразками.Як основні принципи організації нав­чання Я. А. Коменський виділяв:1-Природовідповідність змісту навчання. Навчати дитину не абстрактно, а безпосередньо вивчати самі речі. +наочність.2-Пр. обгрунтованості навчальної інформації вима­гає від педагога підкріплювати кожну навчальну тезу аргументами розуму. 3-Пр-п ґрунтовності навчання полягає в тому, що навчання не можна довести до фунд-сті без частих і особливо майстерно поставлених повторень і вправ. Сучасний варіант ефективної модернізації традиц. сист. навчання розробив Л. В. Занков. Надійною основою свідомого й міцного засвоєння знань буде лише той навчально-вихов­ний процес, який стане ефективним джерелом загального розвитку учнів. 5 пр-пів:1-Побудова навчання на високому рівні складності, при строгому дотриманні міри складності. Лише таке навчання створює умови для напруженої розумової праці.2-Різке підвищення питомої ваги пізнавальної сторони навчання, зокрема, теоретичного знання. 3-Швидкий темп навчання. 4-Формувати усвідомленість учнями процесу учіння, роз­вивати їхню рефлексію в навчальній діяльності через аналіз ходу розв'язування задачі, можливих помилок на цьому шля­ху.5-Вести цілеспрямовану й систематичну роботу над загальним розвитком усіх учнів (і слабких) у режимі додаткових індивід. занять. Модель ІІ типу — Вільне навчання: „Суб'єкт, який формується під Впливом Власних інтересів і цілей". Цю модель навчального процесу виділяє Л. Б. Ітельсон. В основі такого навчання — самостійний пошук і вибір уч­нем інформації та дій, які відповідають його потребам і цінностям. Характер навчання означується тут як природне самонаучіння. Методи навчання, які забезпечують реалі­зацію такої концепції, — це організація пізнавально-розви-вального педагогічного середовища, пробудження інтересу й цікавості учнів. Вони реалізують навчальну діяльність через такі види активності, як самостійний вибір запитань і зав­дань, пошук необхідної інформації й загальних принципів розв'язування пізнавальних проблем, усвідомлювання їх і творче вирішення. Спроби теоретично розробити таку модель зробили Ж.-Ж. Руссо, М. Монтессорі і К. Д. Ушинського. Усі їх об'єднує ідея ви­ховання дійсно вільної особистості, здатної до самостійної творчої діяльності.Метод наукового спостереження й свободи психологічно обгрунтувала видатний італійський педагог і теоретик пси-холого-педагогічної науки Марія Монтессорі. Вона поклала його в основу відо­мої системи масової дошкільної і початкової освіти дітей. 1принцип-свободи дитини в її самодовільних без­посередніх проявах. Цей принцип є життєздатним тільки при тому, що свобода дитини повинна бути обмеженою лише інтересами спільноти, а формою такого обмеження має виступати те, що ми нази­ваємо вихованістю-2принцип. Необхідно стримувати в дитині лише те, що може скривдити іншу людину або зашкодити їй. Усе інше повинно завжди поважатись вихователем-викладачем. 3принцип-активної дисципліни, який приписує вчителю не стримувати довільних рухів дити­ни й не нав'язувати їй чужої волі.Отже, ще один базовий принцип такої системи навчання свідчить, що свобода неможлива без розвитку самостійності учнів. Якщо дитина чогось не робить, то вона, очевидно, не знає, як це робити. Завдання педагога:1-Організація педагогічного середовища. 2-Запровадження виховної гімнастики у вигляді спортив­них ігор та трудових дій+музичне виховання.3-Розробка самонавчаючого (автодидактичного) матеріа­лу — таких навчальних знарядь, маніпулюючи якими дитина самостійно розвиває свої сенсомоторні коорди­нації. Сучасним варіантом реалізації другої моделі навчання виступає ідея цілісного підходу в освіті. Основна ідея такого підходу полягає в зосереджуванні уваги педагога на цілісній особистості учня, яка передбачає не лише піклу­вання про розвиток його інтелекту й почуття громадської відповідальності, а й становлення духовності молодої люди­ни через актуалізацію її емоційних,

19. Теорії навчання, побудовані за принципом психологічної моделі третього типу. Проаналізуйте потенціал цієї моделі освіти на прикладі однієї з відомих Вам теорій. Модель третього типу - проблемне навчання:„Учень як об'єкт педагогічних впливів та суб'єкт пізнавальної діяльності". В цій моделі педагог так організовує зовнішні джерела поведінки учня у вигляді вимог і приписів, що вони формують певні необхідні цінності й інтереси школяра, а останні визна­чають активний добір та використання учнем необхідної нав­чальної інформації. Характер навчального процесу тут перед­бачає наявність спрямованої пізнавальної активності учня. Йому відповідає концепція навчання як управління. Метода­ми навчання, якими оперує викладач, є постановка проблем і завдань, обговорювання їх, дискусії, сумісне планування. Учень за таких умов оволодіває навчаль­ними діями розв'язування завдань (стратегією спроб і поми­лок, експериментуванням, здатністю висувати й перевіряти гіпотези), діями оцінки результату й контролю навчальної діяльності, вибору й застосування понять.Прикладами психологічного осмислення й теоретичної розробки цієї моделі можуть виступати багато сучасних концепцій (теорія розвивального навчання В. В. Давидова, теорія пое­тапного формування розумових дій П. Я. Гальперіна, теорія проблемного навчання А. М. Матюшкіна, програмоване навчання Н. Ф. Тализіної й ін.). На прикладі теорії Матюшкіної.

Під проблемним навчанням у психології розуміється метод навчання, що базується на здобуванні учнями нових знань через розв'язування теоретичних і практичних проблем.

Таке навчання базується на самостійному пошуку й відкриванні учнями певних істин у ході розв'язування проб­лемних ситуацій, які організовує педагог. Суть: педагог створює проблемну ситуацію, тобто ставить перед учнями проблему, пізнавальну задачу, й учні самостійно або з безпосередньою участю вчителя досліджу­ють шляхи розв'язання її. На певному етапі розв'язування вчитель вводить в навчальний процес інформацію, яка підлягає плановому засвоєнню учнями. Вона, як правило, й слугує ключем до вирішення проблеми. Проблемне навчання включає чотири етапи розв'язування завдання:

1 етап-передбачає усвідомлення учнями загальної проблемної ситуації. На цьому етапі учні використову­ють усі відомі їм способи розв'язування аналогічних зав­дань і переконуються, що вони не відповідають конкрет­ним вимогам проблемного завдання.

2етап-проблемного навчання передбачає виник­нення проблемної ситуації на основі аналізу умов зав­дання й чіткого усвідомлення, що його неможливо розв'язати наявними стандартними засобами. Так фор­мується конкретна проблема.

3етап-це реалізація нового принципу через вису­нення, зміну й перевірку гіпотез щодо шляхів розв'язання проблемної ситуації з урахуванням нової інформації.

4етап-організації проблемного навчання пе­редбачає створення педагогічних умов для перевірки правильності одержаного вирішення проблеми.

Описаний алгоритм діяльності учнів за умов проблемно­го навчання принципово не відрізняється від роботи інтелек­ту людини при науковому дослідженні. Ці процеси розгорта­ються за аналогією з трьома фазами мисленнєвого акту, який виникає у проблемній ситуації і включає усвідомлення проб­леми, розв'язання її й кінцевий умовивід. Проблемне навчання являє собою, по суті, дослід­ницький тип навчання.

Як приклад створення проблемних ситуацій на певних рівнях проблемного викладання В. А. Крутецький викорис­товує добре всім відому теорему Піфагора. За традиційних умов навчання учитель, як відомо, повністю формулює й до­водить її учням, пояснюючи новий матеріал у курсі геометрії. На першо­му рівні проблемного навчання перед учнями можна поста­вити завдання самостійно довести правильність твердження. На другому — доцільно зап­ропонувати знайти, яке відношення існує між гіпотенузою та катетами прямокутного трикутника. А на третьому дослідити якості прямокутного трикутника. У ході такого процесу учні самі доходять висновку про доцільність досліджувати співвідношення сторін.