1. аналітичний (намагання людини вирізняти й аналізувати насамперед деталі, подробиці);
2. синтетичний (схильність до узагальненого відображення явищ і визначення суті того, що відбувається);
3. аналітико-синтетичний (намагання зрозуміти основну сутність явища і фактичне її підтвердження);
4. емоційний (схильність людини скоріше до висловлювання свого ставлення, власних переживань, спричинених певними явищами, ніж до визначення їх сутності або властивостей). Таке сприймання є плутаним, неорганізованим.
У повсякденній діяльності людині слід неодмінно зважати на індивідуальні особливості сприймання інших осіб. У професійній діяльності це дозволить сформувати і вдосконалити власні перцептивні дії, розвинути спостережливість, а також сформувати уміння якомога об'єктивніше відображати навколишній світ.