МЕТА
ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 25
ТЕМА: «Україна в 70-80-ті роки»
Дати студентам уявлення про стан економіки, суспільно-політичного життя і культури УРСР у 70-80-х роках і роль В.Щербицького як керівника України; розвивати в учнів уміння зіставляти різноманітні свідчення, виробляючи власний погляд на події.
ХІД РОБОТИ
Згідно з попередніми описами.
З інтерв'ю Петра Шелеста часописові «Київ» (1982 р.)
[Про діяльність В.Щербицького на посаді Голови Ради Міністрів УРСР І
«Хрущов питає Підгорного: «Що це за грубіян працює у тебе головою уряду? Як він розмовляє з людьми? Як поводиться? Покараємо... Хто він за професією?» Підгорний відповідає: «Інженер-технолог». Хрущов: «От і поставте його директором підприємства - хай трохи обімнеться, навчиться працювати...
[Про обрання В.Щербицького Головою Уряду УРСР удруге/
Приїжджаю до Москви - мене ще до засідання Політбюро ЦК КПРС шукає Брежнєв:
-...А чому б не встановити справедливості, порушеної Хрущовим?
- Якої справедливості?
|
|
- Не повернути б на посаду Володимира Васильовича Щербицького.
- А з якого дива? Чи є важливі міркування, аби повертати його?
- Може, й так, але тут, у Москві, ми обговорили це питання...
- Як це ви обговорили - ви ж доручили дібрати людину у Політбюро ЦК КПУ? А то вийде - «ви обговорили», а працювати нам. Ми детально продумали, прискіпливо обговорили і прийняли важливе рішення...
...Потім зайшов до Підгорного... Підгорний захвилювався чомусь: «Він і зі мною розмовляв, переконував, висував докази, але я категорично проти, категорично! Бо це абсолютно не підходяща кандидатура - ти з ним пропадеш, я з Щербицьким працював два роки і знаю, що кажу - ніяких нервів не вистачить. 1 не та це людина взагалі». - «То я так само сказав, Миколо Вікторовичу!»
Приїхав я додому - почалася друга атака. Дзвонить секретар ЦК КПРС Шелепін: «Петре Юхимовичу, тут у нас в Політбюро виношується непогана ідея - призначити Головою Ради Міністрів України Щербицького. Молодий - сорок сім років, енергійний, має великий досвід. Як ви?»
...Знову подорожую до Москви, ще раз буду обстоювати, а дорогою міркую: отакі в нас республіканські права... Прибуваю вранці в ЦК, до Леоніда Ілліча: «Ти як хочеш, але ми тут усе ж таки довго радилися і будемо вносити пропозицію щодо Щербицького...»
А потім прийшов 1971 рік, і на XXIV з'їзді КПРС обирають до складу Політбюро ЦК КПРС і першим секретарем ЦК КПУ, і Головою Ради Міністрів УРСР, а такого ж ніколи не було на Україні... і тоді вже мені стало майже все зрозуміло - всі плани Брежнєва. Почалася «операція підсидки»20.
З розповіді Івана Кураса (директора Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПУ) публіцистові Д. Табачнику (1991 р.)
|
|
«Вибори пройшли за установленим сценарієм. З пропозицією обрати Володимира Васильовича виступив головуючий - другий секретар ЦК І.К.Лутак, який звернув увагу присутніх на «великий досвід талановитого організатора, його більшовицьку принциповість та партійну наполегливість...
Сьогодні вже гранично ясно одне: хоча масштаби посади і особи (В.Щербицького, - К.Б.) в цілому були адекватними, загальна оцінка не може бути однозначною. З одного боку, особиста енергія, наполегливість, працездатність і цілеспрямованість внесли свіжий струмінь у діяльність ЦК Компартії України, обкомів партії, місцевих партійних комітетів, радянських господарських і громадських організацій. Наслідком цього був подальший розвиток економіки, соціальної сфери і культурного будівництва. Разом з тим кількісні показники зростання були досягнуті переважно за рахунок екстенсивних факторів. Тому в міру їх вичерпання почалося невпинне падіння ефективності суспільного виробництва, дедалі негативніше позначився механізм гальмування, виявилися ознаки застою у всіх сферах. Вчасного ж критичного аналізу, вміння запобігти цьому, побачити причини загрозливих тенденцій, що зримо вимальовувалися ще на рубежі 60-80 років, явно бракувало і центру, і республікам. Україна також не була винятком.
І хоча тут за участю В.В.Щербицького вживалися енергійні заходи щодо забезпечення виконання державних планів, запобігання негативним процесам, проте вони йшли у руслі старого економічного механізму і системи управління з їх надмірною централізацією, регламентацією і не могли дати належного ефекту. Почалося падіння темпів економічного росту, фондовіддачі, продуктивності праці(особливо у сільському господарстві), національного доходу в цілому. Так, за період з 1961 по 1985 роки майже удвічі знизилась рентабельність підприємств. Економіка стала практично несприйнятливою для нововведень, запровадження досягнень науки і технічного прогресу».
Із спогадів Віталія Врублевського (помічника В.Щербицького) (1992 р.)
«Я вважав і вважаю, що Володимир Васильович був людиною неординарною, видатною особистістю, наділеною талантом впливати на людей. Окрім того, що він був людиною красивою зовні - високий, ставний, з фотогенічним обличчям, сивою чуприною, він був ще людиною висококультурною, красивою внутрішньо. Динамічний, енергійний, скромний у побуті, ніколи не зловживав владою в особистих намірах. Одне слово, був обдарований від природи, і коли він пішов, то, відверто кажучи, нікого було поставити замість нього.
...Мабуть, усі забули, але перше, що він зробив на посту Першого секретаря - відмінив магазин для начальства в апараті ЦК. Був там, знаєте, такий буфет, де можна було, починаючи із завідуючого сектором, купити ікру, імпортні сигарети і таке інше. До речі, він також не пішов жити в особняк, який займав П.Ю.Шелест. Це з його ініціативи садибу, де жили до нього секретарі, було віддано під Республіканський дитячий центр...
[Про русифікацію]
Якось, пам'ятаю, Олесь Гончар передав мені листи від громадян, занепокоєних цим процесом. І коли я показав їх Щербицькому, то його дуже схвилювало. «Це дійсно ненормально, - сказав він, - коли людина хоче, щоб її дитина навчалась в українській школі, а школи немає». І одразу ж дав розпорядження взяти у міністра довідку про випадки адміністративної ліквідації українських шкіл всупереч волі батьків. Та прямих таких фактів не було. Але ж цей процес не був таким простим.
...Володимир Васильович був людиною свого часу, продуктом системи. Це була людина, для якої партійне рішення було понад усе. Як Біблія для християнина. І я добре пам'ятаю, він завжди підкреслював, що на з'їзді партії прийнято установку про те, що йде процес злиття націй. Цей процес не можна форсувати, але і не слід ставити йому перепони.
|
|
...У його матері до останніх днів життя (а вона пережила свого сина і померла у 95 років) у скромній однокімнатній квартирі на стіні висів портрет Шевченка, прикрашений рушником. Повірте, це було від душі, а не про людське око. Та й сам Володимир Васильович прекрасно знав Шевченка, любив українську літературу.
...Він був ініціатором українізації вузів. Навіть хотів перевести викладання на українську мову. Але наштовхнувся на шалену протидію. І, в першу чергу, знаєте від кого? Від... викладачів, які просто не знали достатньо української мови...
Пам'ятаю, він сказав: «Якщо Драча поважають люди, вважають, що він справжній поет, то потрібно й віддати йому належне. Бо премія ця за літературну працю, за літературний талант. А що його погляди не співпадають з офіційними - то зовсім інше».
...Одного разу ортодоксально настроєні особи доповіли Щербицькому, що на одному з... свят зал встав, коли виконували «Заповіт». А це, мовляв, не що інше, як прояв націоналізму. Той, спокійно вислухавши, відповів: «Ну то й що. Люди просто дуже поважають свого улюбленого 186поета. І не будемо з цього робити ніяких політичних висновків».
[Про репресії]
...Перша хвиля масових арештів відбулася в січні 1972 року ще при Шелесті. 1 організатором їх була Москва. Бо, як тільки на Україні почалося пожвавлення національної ідеї, там зрозуміли - не буде України в Союзі, якщо попустити. А відтак і Союзу та й їхній владі - кінець.
А що стосується Володимира Васильовича, то він, наскільки мені відомо, ніколи не був ініціатором репресивних заходів. Я не знаю жодного випадку, щоб він до когось особисто мав претензії, тим більше з наміром посадити.
(Про П.Шелеста]
...Хоча я не схильний вважати, що Шелеста зняли за спробу національного відродження (швидше центр налякала сама особа Петра Юхимовича - людини вольової, яка могла проявити непокору), слід усе ж таки визнати, що останній був національно свідоміший, ніж Щербицький. Мабуть тому, що був людиною селянського походження. І деякі прояви національної ідеї досить серйозно стурбували Москву.
|
|
І Про «Собор» О.Гончара]
...Сказав, що читав «Собор», але так і не зрозумів, навіщо його так шельмують. Тоді Володимир Васильович сказав: «Я теж вважаю, що вся ця критика надумана. Давай ми ось як зробимо: включимо його (О.Гончара - К.Б.) до складу урядової делегації на Генеральну Асамблею ООН...
(Про відносини з Москвою/
Якось на з'їзді у Москві я не встиг пройти у партер до початку засідання і вирішив піти на балкон, де сиділи високопоставлені московські чиновники. А саме виступав Щербицький. Чую, у мене ззаду зашепотіли. І чийсь приглушений голос: «Ты не слышал, он сказал о старшем брате? Сказал о старшем брате или нет?» Тобто існував певний набір штампів. І погоріти можна було навіть на «старшем брате». Не сказав - значить, це неспроста, значить, тут пахне націоналізмом.
...А взагалі він до Брежнєва ставився добре, і коли той помер, то по-справжньому засмученим серед членів політбюро був Володимир Щербицький...
[Про захоплення/
Якщо про захоплення, то по-справжньому любив Щербицький футбол. Ходив на стадіон, постійно цікавився станом команди, допомагав футболістам у вирішенні побутових проблем. І навіть адміністратора від ЦК було виділено, який постійно опікувався командою.
[Про Чорнобиль]
...Чорнобиль - його особиста трагедія. Я думаю, і він це розумів, що міг стати національним героєм, якби в той час зайняв позицію, незалежну від центру. Але піднятись до цього він просто не міг. Бо був породженням свого часу, системи, з лещат якої рідко кому вдавалось вирватись.
[Про останні дні]
...Якось пішли чутки про те, що Щербицький буцімто вивіз сім'ю до Швейцарії, захопив якісь величезні багатства, що у нього там відкрито рахунок тощо... Володимир Васильович не залишив сім'ї ні дач, ні лімузинів. Двадцять тисяч на поточному рахунку та побита машина Валерія - ото і все багатство Щербицького ».
Зі спогадів Бориса Єльцина (секретаря ЦККПРС) (1989 р.)
«Щербицький, перший секретар ЦК Компартії України. Перебування цієї особи в складі Політбюро певною мірою демонструє нерішучість і половинчастість дій Горбачова. Я майже на сто відсотків впевнений, що в той час, коли читач знайомиться з цією книгою, Щербицького вже усунуто. Але зараз, у серпні 1989 року, він сидить на своєму місці. Горбачов боїться його чіпати, як свого часу він не хотів вирішувати питання про Алієва».
Зі свідчення Голови Держкомгідромету СРСР Ю. Ізраеля (20 липня 1990р.)
«Ось тут ми зробили добірку матеріалів наших управлінь - українського і білоруського, кому, куди і коли і які листи були написані. Ось український, будь ласка.. Отут є «справа», в якій написано, кому який лист пішов...
26 квітня 1986 р.... до ЦК Компартії України В.В.Щербицькому, секретарю ЦК КП України Качуру...
У документах, які їм надсилалися, зазначалося, що 30 квітня 1986 року рівні радіації в Києві різко зросли. Відомо, що, наприклад, на проспекті Науки вони становили 2,2 мілірентгена за годину - максимально, 1,4 - мінімально. До вечора вони зменшились, 1 травня - 0,61, 2 травня -0,85, 7 травня - 0,7 і т.д. Далі вже зменшується, тобто 30 числа різке зростання рівня радіації саме о 13.00.
Цю інформацію ми передавали і до Центрального Комітету Комуністичної Партії України, і до Ради Міністрів України. І наша інформація була відома керівникам... Щербицькому направляли і Шевченко... ряду секретарів ЦК»24.
З виступу Ю. Ізраеля на слуханнях комітету Верховної Ради СРСР (19 жовтня 1989 р.)
«7 травня відбулось засідання Політбюро ЦК КП України, на яке запросили як експерта мене, Ільїна, академіка, і ще одного представника Інституту біофізики, прізвище якого я уточню потім, зараз не пам'ятаю. Спочатку усно запитали нашу думку саме про евакуацію міста Києва, оскільки вже до цього числа частина населення стихійно почала виїжджати з Києва. Не тільки діти, а й дорослі почали виїжджати. Каси були переповнені. І я не знаю, очевидно, під впливом цих причин на засіданні Політбюро ЦК Компартії України це питання розглядалось. Вони запитали думку - мою та Ільїна. Я сказав, що можу подати (і подав) дані про рівень радіоактивних забруднень. Разом з Ільїним ми оцінили дозові навантаження порівняно з тими критеріями, які були встановлені для евакуації. На цій підставі ми як експерти сказали, що підстав для евакуації населення з міста Києва при таких рівнях радіації немає. Тут же ми, коли Щербицький сказав: «Напишіть це», сиділи і кілька годин писали. Ми розуміли, що виконуємо відповідальну роль експертів, ми зробили це, ми написали, Щербицький поклав цей документ у сейф, замкнув його... «Добре», - сказали вони. Отже, вони вирішили, що з рішенням двох експертів, хоч би яким воно не було, вони згодні. Рішення про евакуацію міста прийнято не було. Я розумію, якщо керівники вважають недостатнім або сумнівним рішення, вони б могли залучити експертів будь-якої іншої або ж цієї спеціальності, з того ж таки Києва, з тієї ж України (чого вони, до речі, не залучили, я не розумію і досі). Тим часом вони прийняли таке рішення».
Дані про темпи соціально-економічного розвитку України в 70—80-ті роки в %
1966-1970 | 1971-1975 | 1976-1980 | 1981-1985 | |
Приріст валового суспільного продукту | 6,7 | 5,6 | 3,4 | 3,5 |
Приріст реального доходу на душу населення | 5,8 | 3,8 | 3,2 | 2,7 |
Приріст валової продукції промисловості | 8,4 | 7,2 | 3,9 | 3,5 |
Приріст валової продукції сільського господарства | 3,2 | 3,0 | 1,6 | 0,5 |
Дані про ступінь розораності земель на 1986 рік (у %)
Україна | СРСР | США | |
Розораність території | Немає даних | ||
Розораність сільськогосподарських угідь |
Дані про динаміку приросту населення України (у тис.чол.)
Роки | Усе населення | У тому числі | |||
українці | росіяни | євреї | інші | ||
1959-1969 | -63 | ||||
1970-1978 | -143 | ||||
1979-1988 | -147 |
Відомості про темпи русифікації України (у %)
Поч.60-х рр. | Сер.80-х рр. | |
Журналів, що видавалися українською мовою | 46% | 19% |
Книжок, що видавалися українською мовою | 60% | 24% |
Шкіл з українською мовою навчання | 62% | 50,5% |
Кількість українців, що вважали українську мову рідною | 93,4% | 89,1% |
Політичні репресії в Україні в 70-80-х роках
Листопад 1974 р. - вимушене каяття І.Дзюби (заява в «Літературній Україні»).
Лютий 1977 р. - арешт членів Української Гельсинської групи М.Руденка й О.Тихого (засуджені на 7 років ув'язнення і 5 років заслання).
Квітень 1977 р. - арешт членів Української Гельсинської групи М.Матусевича й М.Мариновича (засуджені на 7 років ув'язнення і 5 років таборів).
Вересень 1977 р. - арешт поета Г.Снєгірьова (помер у спецлікарні).
Грудень 1977р. - другий арешт Л.Лук'яненка (засуджений на 10 років ув'язнення і 5 років таборів).
Травень 1979р. – загадкове вбивство композитора В.Івасюка.
Березень-жовтень 1979 р. - арештиукраїнських діячів О.Бердника, Ю.Бадзя, П. і В.Січків, Ю.Литвина, М.Горбаля, В.Сі рільцева та інших; посилення репресій проти кримських татар.
Червень 1980 р. - арешт члена-засновника Української Гельсінської групи О.Меш
1981 р. - арешти українських політичних діячів С.Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької.
1984 р. - померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко. Вересень 1985 р. - у таборі помер поет Василь Стус.
Завдання А. Зіставте інформацію з мемуарних джерел із наведеними документами та статистичними даними. Визначіть, наскільки об'єктивною є інформація мемуарних джерел. Поясніть чому. Враховуючи особливості цих джерел, спробуйте дати характеристику В.Щербицькому як політичному діячеві. Як ви вважаєте, наскільки об'єктивною може бути така характеристика?
Завдання Б, В. Ознайомтеся з пропонованими напрямами дослідження діяльності В.Щербицького:
1. Захист інтересів України на союзному рівні.
2. Ставлення до русифікації.
3. Ставлення до порушень прав людини.
4. Сприяння економічному розвиткові.
5. Екологічні проблеми.
6. Керівництво культурою.
7. Особисті якості й стиль керівництва. Виберіть з цього переліку два напрями. Проаналізуйте джерела і визначить стан справ і міру відповідальності за нього партійного й державного керівництва УРСР в особі В. Щербиицького. Як соціально-економічні проблеми України початку 90-х років пов'язані з характером і методами державного керівництва країною в 70-80-х роках?
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ
Зміст цієї роботи охоплює яскраві й цікаві факти, які дають можливість зробити широке узагальнення про часи так званого «застою». Тому й форма підбиття підсумків має бути так само яскравою, спонукати до активного мислення й глибокого емоційного сприймання інформації, а саме: диспут, конференція, дискусія, діалог, кінофестиваль (про цю форму див. розділ «Структура, зміст і методика проведення лабораторно-практичних робіт», а також наші публікації).