Оформлення списку використаної літератури

Наприкінці дипломної роботи наводиться список використаних джерел. До цього списку включаються публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Всі джерела вказуються мовою видання. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані наводяться у виданнях.

Під час складання списку використаних джерел необхідно дотримуватися національного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова “та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C. 32-39.

Приклад оформлення літератури наведено у додатку Д.

Оформлення додатків

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки.

З правого боку рядка малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” (без знака №) і велика літера, що позначає додаток. Наприклад: «Додаток Б». Додатки позначаються великими літерами української абетки, за винятком Ґ, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки.

Текст кожного додатка, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. Якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому куті зазначається «Продовження додатку...».

Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на її титульному аркуші під назвою роботи друкують великими буквами слово “ДОДАТКИ”.

 

Оформлення графічної частини

Залежно від теми графічний матеріал може поділятись:

* креслення загального вигляду об’єкта проектування;

* конструктивні креслення;

* графіки та схеми, які розкривають технологію виготовлення або створення запроектованого об’єкта;

* демонстраційні креслення та плакати, які містять техніко-економічні порівняння варіантів проектних рішень.

Якщо графічна частина містить технічні креслення, то вони повинні бути виконані відповідно до чинної системи стандартів. Вибраний для конструктивного розроблення об’єкт чи окремий його елемент повинен бути зображений у закінченому вигляді.

Кожен аркуш графічної частини повинен мати свою назву, незважаючи на те що саме наведено на ньому (таблиці, рисунки чи інші графічні елементи, які в більшості випадків мають свій заголовок). Шрифт друку графічного матеріалу повинен бути чітким, чорного кольору. Допускається виділення жирним шрифтом деяких елементів як наголошення на їхній важливості.

 

ДЕЯКІ ПОРАДИ СТУДЕНТАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ