МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра світової історії нового і новітнього часу
Методичні рекомендації та завдання з курсу
«Сучасна історіографія»
для студентів гуманітарного факультету зі спеціальності “Історія”
ЛЬВІВ 2012
Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи з вивчення курсу «Сучасна історіографія»для студентів гуманітарного факультету / укл. доктор історичних наук, доцент Вадим Валентинович Ададуров. Львів: Гуманітарний факультет Українського Католицького Університету, 2012. 23 с.
Рецензенти:
Олексій Сухий
доктор історичних наук,
професор кафедри новітньої історії України
Львівського національного університету ім. І. Франка
Олександр Зайцев
кандидат історичних наук
доцент кафедри нової і новітньої історії України
Українського Католицького Університету
Рекомендовано до друку на засіданні кафедри Світової історії нового і новітнього часу гуманітарного факультету Українського Католицького Університету
|
|
(протокол № 5 від 16 січня 2012 р.)
© Ададуров Вадим, 2012
© Український католицький університет, 2012
ЗМІСТ
I. Вступ...........................................................................................................................................4
ІІ. Структура навчальної дисципліни…………………………………………………………..6
IIІ. Зміст дисципліни.....................................................................................................................8
1. Тематика і зміст лекційного курсу...............................................................................8
2. Тематика і методичні рекомендації до семінарських занять……………………...14
3. Тематика і методичні рекомендації стосовно самостійної роботи.........................17
IV. Перелік питань для самоконтролю......................................................................................19
V. Тематика письмових робіт………………………………………………………………….20
VІ. Перелік питань до підсумкового іспиту..............................................................................20
VІІ. Методи навчання та контролю……………………………………………………………21
VIIІ. Розподіл балів, що присвоюються студентам ………………………………………….21
IX. Критерії оцінювання знань ………………………………………………………………..21
X. Навчально-методичне забезпечення дисципліни………………………………………....22
XІ. Інформаційні ресурси………………………………………………………………………23
I. ВСТУП
Розвиток наукових знань протягом двох останніх століть справив могутній і ще не до кінця осмислений вплив на становище всього людства. Результати досліджень науковців слугують сьогодні чи не головною рушійною силою масштабного процесу самопізнання людини у всіх проявах її життєдіяльності. В міру поглиблення цього процесу, спостерігається перманентне ускладнення форм, методів та напрямків самих наукових досліджень. Це твердження у рівній мірі стосується як точних, так і гуманітарних дисциплін, які, заледве встигнувши заявити на повний голос про своє існування, одразу ж розпочали вдосконалювати і відшліфовувати свій дослідницький інструментарій, постійне оновлення якого стало запорукою і доказом їхньої претензії на те, щоб пізнати людину як соціальну істоту. Не підлягає сумніву, що чим більше ускладнюється мереживо суспільних відносин і чим швидшим стає темп життя людини, тим складнішими мають бути способи наукового пояснення феномену людства. Відтак сьогодні прості пояснення вже більше нікого не влаштовують. Складність, багатошаровість і багатовимірність стали немов дороговказом сучасних наук про суспільство.
|
|
Протягом XX ст. історії належало особливе місце серед комплексу гуманітарних дисциплін. З одного боку, історія, попри сформульоване ще в середині XIX ст. Л. фон Ранке гасло розповідати про минуле так, як це відбувалося насправді, так і не могла до кінця позбутися ярлика дисципліни, яка має чимало спільного з вигадкою, з іншого ж, - вона зробила неймовірне зусилля, щоб надати максимально можливої правдоподібності своїм оповідям про те, чого насправді вже немає і повернути до реальності сьогодення неможливо. Не дивно, що лідером у цьому процесі були ті регіони земної кулі, де науково-технічний поступ був найбільш динамічним, а саме Західна Європа і Північна Америка. Тут за якихось півтораста років змінилося щонайменше три парадигми (канони, стандартні взірці) реконструкції минулого. У другій половині XIX ст. на зміну вільному літературному стилю Просвітництва та Романтизму приходить перший онауковлений згідно з взірцем точних дисциплін теоретичний архетип, який оголошує неспростовним доказом своєї істинності факт, а його джерелом історичний документ. У першій половині XX ст. паралельно і, водночас як заперечення попереднього етапу, здобуває популярність концепція факту й джерела, заснована на інтердисциплінарному підході, як черговому крокові до сцієнтизації. Нарешті, кінець XX ст. окреслює нову дослідницьку площину, в якій є місце і двом попереднім канонам, і поверненню до скепсису щодо можливості повного онауковлення історичного знання (постмодернізм). Зміщення головних центрів точного наукового знання у Азію ставить також під загрозу репутацію старих центрів гуманітарного знання.
На цьому переломному рубежі існує унікальна нагода осмислення і підсумування шляху, що його історична наука здолала протягом півтораста попередніх років, можливість оцінити головні досягнення і труднощі, побачити перспективи і сліпі завулки розвитку історіографії. Термін історіографія представляє собою багаторівневе поняття, яке використовується у сучасній науці у кількох значеннях. У цьому курсі йдеться про історіографію як історію теоретичних підходів і практичних методів у реконструкції минулого, яка включає в себе знання про суспільні умови функціонування і розвитку знань про минуле, створення і діяльність науково-дослідних, освітніх та інших установ освітнього профілю, підготовку кадрів істориків, інтердисциплінарні зв’язки та низку інших складових. Адже неможливо у повній мірі опанувати фах історика, не маючи уяви про стан сучасної історичної науки, її здобутки та проблеми.
Окрім теоретичного значення, цей короткий курс історії виникнення сучасного погляду на минуле має й непересічне практичне значення, бо знайомить майбутніх фахівців з теоретичними моделями, інтерпретаційними схемами, методологічним інструментарієм, а також головними напрямками сучасних історичних досліджень, які студенти зможуть застосувати у своїй науковій діяльності.
|
|
Навчальний курс Сучасна історіографія логічно і тематично пов'язаний з такими нормативними курсами як Світова історія нового часу, Світова історія новітнього часу, Філософія історії, Історія України, Історіографія історії України й окремими спецкурсами.
Курс Сучасна історіографія побудований згідно з класичною моделлю аудиторної роботи, яка передбачає суміщення лекційних і семінарських занять. Останні поглиблюють і закріплюють знання, отримані студентами під час лекцій, формуючи під керівництвом викладача навички роботи з теоретичними та практичними дослідженнями, розвиваючи здатність до самостійної підготовки та праці у складі ширшої групи. Контроль знань поділяється на поточний, проміжний і підсумковий. Поточний вид контролю здійснюється під час семінарських занять у формі доповідей студентів й їхньої участі у дискусії, підготовки та прилюдного захисту реферативних робіт. Для проміжного контролю передбачено проведення комплексної контрольної роботи після завершення першого тематичного модуля. Підсумковий контроль знань здійснюється у формі усного іспиту наприкінці семестру.
Навчальний курс Сучасна історіографія розрахований на 108 год., з них 24 години лекційних і 8 годин семінарських занять. 76 годин відводяться для самостійної роботи студента – відповідно на студента лягає значне навантаження при самостійній роботі. Самостійне опрацювання ключових досліджень і текстів науково-теоретичного характеру сприятиме творчому осмисленню запропонованого увазі студентів лекційного матеріалу.
Метою комплексу рекомендацій та завдань для самостійної роботи з курсу Сучасна історіографія є сприяння у здобутті студентами концептуальних і фактичних знань стосовно актуального стану та перспектив розвитку історичних досліджень.
Завдання цих рекомендацій є наступними:
1. Формування у студентів чіткої уяви про курс, його структуру, джерельну базу.
|
|
2. Акцентування уваги студента на головних проблемах та напрямках сучасної історіографічної ситуації.
3. Висвітлення впливу сучасних історіографічних процесів на певні ділянки історичних досліджень в Україні.
4. Точне окреслення необхідних самостійних дій студента для формування передбачуваних згаданим курсом фахових компетенцій.
Студент, який прослухав курс Сучасна історіографія,
повинен знати:
- зміст поняття історіографія, термінологію, пов’язану з теоретичним осмисленням процесу історіописання (парадигма, інтердисциплінарність, епістемологія, факт, модель, гіпотеза, експлікативна схема, метанаратив тощо), основні якісні та кількісні характеристики історіографічного процесу.
- соціальний контекст продукування історичних знань у Європі та Північній Америці в другій половині XIX – на початку XXI ст.
- головні теоретичні принципи історіописання, найприкметніші історичні школи й їхніх головних представників, зміст найважливіших для розвитку історичної науки праць.
- найважливіші напрямки сучасних історичних досліджень.
- методологічний інструментарій різноманітних шкіл і напрямків.
повинен вміти:
- аналізувати теоретичні та практичні праці історичного характеру, коментувати, порівнювати, синтезувати їхню інформацію.
- розуміти закономірності формування історичних знань на різних етапах їхнього розвитку.
- вміти застосовувати на практиці методологічний інструментарій різних напрямків історичних досліджень.
З метою ефективної організації самостійної роботи студентів, їхній увазі пропонуються методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи, які містять як загальні рекомендації, так і конкретні плани семінарських занять, завдання для самоконтролю, теми рефератів, питання на підсумковий іспит, а також критерії оцінювання знань студента. Для самостійної роботи студентові також рекомендується відповідна монографічна і періодична література.
II. СТРУКТУРА ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ і НАВЧАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ДИСЦИПЛІНИ
Таблиця 1
Назва навчального елемента | Компетенції (прогнозовані результати навчання) | Кількість годин, відведених на: | ||||
лекції | семінарські | практичні | лабораторні | самостійна робота | ||
Змістовий модуль I. Теоретико-методологічна спадщина XX ст. | ||||||
Лекція: Тема 1.Вступ до сучасної історіографії | Знати: головні риси та визначальні фактори формування сучасних історичних знань Вміти: пов’язувати стан і розвиток історіографії з соціальними процесами | 2 | ||||
Лекція: Тема 2.Типологія інтерактивного спілкування дослідника та джерела | Знати: головні підходи до прочитання істориком джерельного тексту Вміти: послуговуватись різними методами діалогу з історичними джерелами | 2 | ||||
Лекція: Тема 3. Історичне моделювання | Знати:головні види та основоположні принципи сучасного історичного моделювання Вміти: створювати історичні моделі різних типів складності | 2 | ||||
Лекція: Тема 4. Компаративізм | Знати: основоположні принципи порівняльного методу Вміти: застосовувати порівняльний метод | 2 | ||||
Лекція: Тема 5. Оптика історичного дослідження | Знати:особливостіпідходів великого, середнього і малого масштабів, їхні слабкі та сильні сторони Вміти: застосовувати підходи різного соціального масштабу на практиці | 2 | ||||
Семінар: Тема 6.Стан і перспективи розвитку мікроісторичних досліджень в Україні | Знати: особливості розвитку мікроісторичного жанру в Україні Вміти:застосовувати на практиці методологічний мікроісторії | 2 | ||||
Лекція: Тема 7. Міждисциплінарність | Знати:причини, особливості та наслідкисинтезу історії з іншими соціальними дисциплінами Вміти: застосовувати елементи інтердисциплінарного аналізу | 2 | ||||
Семінар: Тема 8. Приклади міждисциплінарного підходу в сучасній французькій історіографії | Знати: головні принципи та напрямки синтезу історії з іншими науковими дисциплінами Вміти:застосовувати на практиці елементи міждисциплінарного підходу | 2 | ||||
Семінар: Тема 9. Практичне заняття з міждисциплінарної історії: Історична демографія | Знати:головні принципи та напрямки історичної імагології Вміти: застосовувати на практиці елементи ментально-картографічного підходу | 2 | 6 | |||
Змістовий модуль П. Головні напрямки й об’єкти сучасних історичних досліджень | ||||||
Лекція: Тема 10.Влада та політична культура | Знати: тенденції та характерні риси дослідження влади та політичної культури в сучасній історіографії Вміти:використовувати елементи історії політичної культури у своїх наукових дослідженнях. | 2 | ||||
Самостійне вивчення: Тема 11. Історія міжстатевих відносин | Знати:особливостідослідження історії сексу Вміти: звертатися до епістемологічного підходу М. Фуко | 14 | ||||
Лекція: Тема 12. Родина та дитинство | Знати: тенденції та характерні риси дослідження родинного життя і вікових груп у сучасній історіографії Вміти:використовувати елементи історії сімейного життя у своїх наукових дослідженнях | 2 | ||||
Самостійне вивчення: Тема 13. Історія жінок | Знати:характерні риси гендерного підходу в історичній науці Вміти: застосовувати на практиці елементи гендерного підходу | 14 | ||||
Лекція: Тема 14. Соціальний статус і група | Знати: тенденції та характерні риси дослідження соціальних груп та ієрархії в сучасній історіографії Вміти:використовувати елементи історії соціальних груп у своїх наукових дослідженнях | 2 | ||||
Лекція: Тема 15. Ментальності, ідеї, дискурсивні практики | Знати: тенденції та характерні риси дослідження психічних процесів у сучасній історіографії Вміти:використовувати елементи ментальної й інтелектуальної історії у своїх наукових дослідженнях | 2 | ||||
Семінар: Тема 16. Дослідження образу Чужого в історичній імагології | Знати:головні принципи та напрямки історичної імагології Вміти: застосовувати на практиці елементи ментально-картографічного підходу | 2 | ||||
Лекція: Тема 17. Обмін і споживання | Знати:тенденції та характерні риси соціолого-економічного підходу в сучасній історіографії Вміти: суміщати елементи соціологічних й економічних студій у своїх наукових дослідженнях | 2 | ||||
Лекція: Тема 18. Постколоніальні студії | Знати: тенденції та характерні риси постколоніального погляду на історію Вміти: використовувати елементи, що характерні для постколоніального мультидисциплінарного підходу, у своїх наукових дослідженнях | 2 | ||||
Самостійне вивчення: Тема 19. Міф як об’єкт вивчення з боку істориків | Знати: особливостідослідження історичної міфології Вміти: застосовувати на практиці сучасні підходи щодо дослідження міфологічного знання в історіографії та суспільно-політичному дискурсі | 14 | ||||
Самостійне вивчення: Тема 20. Дослідження історичної пам’яті | Знати: особливостідослідження колективної пам’яті Вміти:застосовувати на практиці сучасні підходи щодо дослідження механізмів і об’єктів колективної пам’яті | 14 | ||||
Самостійне вивчення: Тема 21. Повсякденність | Знати: головні принципи та напрямки дослідження історії повсякденного життя Вміти:застосовувати на практиці елементи дослідження механізмів і об’єктів повсякденності | 14 | ||||
Всього годин: 108 | 24 | 8 | 76 |