Завдань контрольної роботи

Теоретичні запитання контрольної роботи виконуються згідно з варіантом за номером залікової книжки. Теоретичний матеріал, який застосовується при виконанні теоретичної частини контрольної роботи, можна знайти у джерелах, наведених наприкінці даних методичних вказівок у розширеному списку літератури. Обсяг відповіді на кожне запитання повинен бути не менше 10 друкованих сторінок на форматі А-4.

 

Практичні завдання виконуються після теоретичних. Практичні завдання охоплюють такі теми, як економічна ефективність впровадження інновацій і беззбитковість інноваційних проектів.

 

Рішення щодо втілення певного інноваційного проекту в життя приймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти в проекти і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту.

Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

При прийнятті рішень з реалізації інноваційного проекту слід враховувати вартість капіталу, залученого з різних джерел на різних стадіях життєвого циклу інноваційного проекту, та очікуваний прибуток від реалізації інноваційної продукції.

Перше практичне завдання передбачає розрахунок чистої теперішньої вартості інноваційного проекту (NPV) і дисконтованого періоду окупності інвестицій (T).

Чиста теперішня вартість ЧТВ (інтегральний ефект) - це різниця результатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, як правило, початкового року, тобто з урахуванням їх дисконтування:

 

,

 

де - сума грошових потоків за проектом;

r- дисконтна ставка, %

 - начальна сума інвестицій у проект.

Внутрішня норма рентабельності (IRR) – це така процентна ставка фінансування інноваційного проекту, при якій результати дорівнюють витратам

 

Фінансовий профіль проекту з наростаючим підсумком будується з урахуванням підсумку грошових потоків попередніх періодів (рис. 1). Складений таким чином фінансовий профіль дозволяє проілюструвати строк окупності проекту, величину його чистої теперішньої вартості, яка відображає доцільність прийняття проектного рішення.

 

Рисунок 1 - Фінансовий профіль проекту при різних значеннях норми дисконту

Дисконтований строк окупності проекту:

 

.

 

Отже, якщо вказані показники свідчать про економічну вигідність проекту в межах його життєвого циклу при прогнозних рівнях попиту і цін на продукцію, то рішення про інвестування може бути позитивним.

 

Друге завдання практичної частини контрольної роботи передбачає розрахунок точки беззбитковості інвестиційного проекту.

Визначення критичного обсягу виробництва, тобто точки беззбитковості, визначає, при якому обсязі виробництва і реалізації продукції та в який момент часу підприємство окупить витрати на впровадження інновацій у виробництво. Точка беззбитковості показує той момент часу, з якого підприємство почне одержувати прибуток від впроваджених інновацій. Розрахунок точки беззбитковості проводиться за допомогою порівняння витрат підприємства, ціни на продукцію та обсягу реалізації.

Усі витрати підприємства за ступенем впливу обсягів виробництва поділяються на постійні та змінні. Постійні витрати - це ті витрати, абсолютна величина яких із збільшенням чи зменшенням (тобто зміною) обсягів виробництва істотно не змінюється. До постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва. Змінні витрати – це ті витрати, абсолютна величина яких змінюється згідно зміни обсягів виробництва. До змінних належать витрати на сировину та матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, паливо та енергію, оплату праці основних робітників, відрахування на соціальні заходи а також інші витрати.

Обсяг реалізації розраховується множенням обсягу виробництва на ціну одиниці продукції.

Точку беззбитковості знаходять двома методами: розрахунковим та графічним.

Розрахунковим методом точку беззбитковості розраховують за допомогою формули

 

Т б = В пост / (Ц од – В зм ),

 

де В пост – постійні витрати на весь обсяг виробництва;

Ц од – ціна одиниці продукції;

В зм – змінні витрати на одиницю продукції.

 

Результат отримують у натуральних одиницях – тобто визначається кількість продукції, при реалізації якої витрати дорівнюють доходам і проект стає прибутковим, та у вартісному виразі, тобто визначають обсяг реалізації, при якому витрати дорівнюють доходам.

Графічним методом точку беззбитковості визначають за допомогою нанесення на одну систему координат чотирьох ліній: лінії виручки, лінії постійних витрат, змінних витрат та с сукупних витрат. Точка беззбитковості знаходиться на перетині лінії виручки та лінії сукупних витрат.

На графічному прикладі, наведеному нижче (рис. 2), на одному полі координат побудовані чотири лінії: паралельно горизонтальній осі координат проходить лінія постійних витрат. З однієї вихідної точки з нею виходить лінія сукупних витрат, а з нулю – лінія постійних витрат, лінія виручки виходить теж з нульової точки координат. На перетині лінії сукупних витрат і лінії виручки знаходиться точка беззбитковості. Нижче неї знаходиться зона збитків, а вище – зона прибутковості. Координати точки беззбитковості показують: по горизонтальній осі координат – критичний обсяг у натуральному виразі, а по вертикальній осі координат – критичний обсяг у вартісному виразі (тобто обсяг реалізації, при якому досягається точка беззбитковості).

 

 

 

Рисунок 2

 

У третьому практичному завданні треба визначити річний економічний ефекту від впровадження технічних заходів у виробництво.

Ефективність заходів – це відношення результатів до витрачених ресурсів. Головна ознака ефективності – це досягнення кінцевої мети – результатів виробничої діяльності з найменшими витратами.

Оскільки значна частина інновацій носить поліпшувальний характер, при визначенні економічного ефекту від їх впровадження порівнюють прибуток від цих заходів та витрачені на них кошти (капіталовкладення). Впровадження таких заходів сприяє зниженню виробничих витрат (тобто збільшенню прибутковості). Розрахунок економічної ефективності здійснюють за сукупністю показників річної економічної ефективності.

Річний економічний ефект визначається приведенням капітальних витрат до поточних протягом розрахункового періоду (року). При розрахунку річного економічного ефекту від впровадження заходів порівнюють величину додаткових капіталовкладень і економію собівартості продукції за рахунок впроваджених заходів:

 

Е р = [ (С1+ К1 х Ен) – (С2 – К2 х Ен) ] х В пр,

 

де С1 і С2 – собівартість продукції до і після впровадження заходів з втілення нововведень;

К1 і К2 - питомі капіталовкладення, потрібні на втілення інновацій, відповідно до і після втілення нововведень;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності, що показує рівень віддачі від капіталовкладень (як правило, в цілому по народному господарству для промислового устаткування дорівнює 0,15);

В пр – річна кількість продукції, яку заплановано виготовити при впроваджених нововведеннях.

Величина економічного ефекту може бути більше 0, в разі, коли економія собівартості порівняно з додатковими капіталовкладеннями буде більше; = 0, в разі, коли економія собівартості буде дорівнювати додатковим капіталовкладенням; і буде менше 0 (тобто ефекту не буде), в разі, коли додаткові капіталовкладення будуть більшими, ніж економія собівартості.

Ще одним важливим показником є строк (термін) окупності капіталовкладень, тобто той проміжок часу, за який вкладені інвестиції в впровадження інновацій будуть окуплені. Строк окупності капіталовкладень визначається за формулою

Ток = ,

 

де – К1 і К2 - питомі  вкладення до і після впровадження інновацій;

С1 і С2 – відповідно собівартість одиниці продукції до і після впровадження інновацій.

Формули, наведені вище, використовують також для порівняльного розрахунку альтернативних варіантів, коли з кількох можливих варіантів капітальних вкладень обирають варіант з найбільшою величиною економічного ефекту та кращим (тобто найкоротшим) строком (терміном) окупності капітальних вкладень в інноваційний проект. Методика визначення порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень заснована на порівнянні витрат по варіантах. Однак недоліком цієї методики є те, що критерієм для кращого варіанту є приведені витрати, а не прибуток, що найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки. Крім того, дана методика не може бути використана при обґрунтуванні капітальних вкладень, що направляються на поліпшення якості продукції, тому що поліпшення якості продукції на підприємстві, як правило, веде до збільшення витрат виробництва продукції. Використання показника приведених витрат не дозволяє обирати кращий варіант, якщо кінцеві результати непорівнянні.

Відповіді на практичні завдання не повинні обмежуватися тільки розрахунками. Результати мають бути обґрунтовані і проаналізовані, їм слід дати розгорнуте пояснення, а в разі, якщо результати не досить задовільні, треба запропонувати конкретні практичні заходи щодо збільшення економічного ефекту, наближенні строку окупності та точки беззбитковості.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. - СПб.: Питер, 2000.

2. Виноградський М.Д., Виноградська A.M., Шканов О.М. Менеджмент в організації. Навчальний посібник.- К.: Кондор, 2002.

3. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент. Учебное пособие. - К: МАУП, 2000.

4. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д.Ильенкова, Л.М.Гохберг, С.Ю.Ягудин и др.; Под ред. проф. С.Д.Ильенковой. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.

5. Інвестиційний менеджмент /Гриньова В.М., Колода В.О., Лепейко Т.І., Великий Ю.М./ Під заг.редакцією д.е.н., проф. Гриньової В.М. - Харків:ВД ”Інжек”,2004.

6. Інноваційна стратегія українських реформ /А.С.Гальчинський, В.П.Семиноженко.- К.:ЗнанняУкраїни, 2002.

7. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. - К: Видавничий центр “Академія”, 2005.

8. Організація та управління інноваційною діяльністю. Підручник / За ред. проф. Перерви П.Г., проф. Меховича С.А., проф. Погорєлова М.І. та інші, всього 20 осіб. Харків: НТУ «ХПІ», 2008.

9. Павленко І.А., Гончарова Н.П., Швиданенко Г.О. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002.

10. Сухоруков А.І. Економіка та організація інноваційної діяльності. - К.: ІММБ,2001.