III. Вивчення новогоматеріалу

1. Світовегосподарство

Різнобічні міжнародні зв’язки об’єднують країнисвіту втіснусистему—світовеспівтовариство,аїхнаціональніекономіки—усвітовегосподарство.

Завдання.

Пригадайтезкурсусоціально-економічноїгеографії,щотаке світове господарство, та назвіть передумови його формування.

Світове господарство — історично складена сукупність національних господарств усіх країн світу, пов’язаних між собою всесвітніми економічними зв’язками, в основі яких лежить міжнародний поділпраці.

Регулюють світове господарство заходами національної та міждержавноїекономічноїполітики.Умежахсвітовогогосподарстваекономікаокремихкраїнстаєвсебільшвідкритоюйорієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Нинісвітовегосподарствоохоплюєпонад200національних господарств,десяткивпливовихміжнароднихорганізацій,тисячі великих транснаціональнихкорпорацій.

Характерні риси сучасного світового господарства:

Ø розвитокміжнародногопереміщенняфакторіввиробництва, передусім у формах ввезення-вивезення капіталу, робочої сили йтехнологій;

Ø зростання на цій основі міжнародних форм виробництвана підприємствах,розташованихукількохкраїнах,насамперед у межах транснаціональних корпорацій(ТНК);

Ø економічна політика держав у підтримці міжнародногоруху товарівіфакторіввиробництванадвостороннійібагатостороннійосновах;

Ø виникненняекономікивідкритоготипувмежахбагатьохдержавіміждержавнихоб’єднань.

Організуючою основою світового господарства є міжнародний поділ праці — вища форма суспільного поділу праці, щовиражається в спеціалізації окремих країн на виробництві певнихвидів продукції, послуг і подальшому обмініними.

ІнтернаціоналізаціявиробництвапіддієюНТР(научно-технічної реврлюції)створюєтаку ситуацію,коликраїнамуженевигідномативиключновсе«своєвиробництво».Інтегруючисьусвітовегосподарство,країнипрагнуть знайтитазнаходятьтамсвоюнішу.

Спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукціїйпослугпередбачаєїхвиробництвоврозмірах,якінабагато перевищують власні потреби країни-виробника. Так формуютьсягалузіміжнародноїспеціалізації,тобтотакі,якіорієнтовані на експорт продукції й у першу чергу визначають «обличчя»країни в міжнародному розподіліпраці.

Інтернаціоналізація - процес розвитку економічних зв’язків між національними господарствами, коли економіка однієї країни виступає частиною світового господарського процесу, який поглиблюється на основі міжнародного поділу праці, виробничої та науково-технічної спеціалізації і кооперації.

 Інтеграція - це форма інтернаціоналізації господарського життя, об’єктивний процес переплетіння національних господарств і проведення скоординованої економічної політики на національному та міжнародному рівнях в різних формах: вільної торгівлі, митних союзів, загальних ринків, економічних союзів, валютно-економічних і політичних союзів.

Повна інтеграція передбачає узгодження та проведення спільної валютної, фіскальної, кредитної політики, утворення органів наднаціональної влади тощо.

Автаркія - в економічному відношенні — політика економічної та господарчої відокремленості певної країни або групи країн, закрита, економічно самодостатня і ізольована від решти світу.

Економічна інтеграція - це більше, ніж просте об’єднання національних економік. В результаті глибоких структурних перетворень в економіці країн, що інтегруються, повинно виникнути оптимально збалансоване в територіально-економічному і соціальному сенсі господарство, в якому виробництво здійснюється з мінімальними затратами і максимальним прибутком, найвищою продуктивністю праці. Мова йде про якісно новий результат - синергетичний ефект (гр. synergos - той, що діє разом), за якого інтегроване ціле повинно являти собою якісно новий, більш досконалий господарський механізм. Структурні перетворення дають можливість за рахунок інтеграції ресурсів розширювати виробництво, усувати нерівномірність розвитку, підвищувати суспільний добробут в інтегрованих країнах.

 

Отже, інтеграція супроводжується взаємним переплетінням процесів економічного зростання і на національному рівні, що призводить до формування єдиного господарського організму. Однак, слід зазначити, що в реальному житті одночасно діють дві тенденції - до інтеграції та до дезінтеграції. Крім того, в силу ряду причин різні елементи інтеграції в різних країнах отримують неоднаковий розвиток.

У зв’язку з цим можна виділити такі типи інтеграції:

Ø жорстка - зумовлена обставинами зовнішнього характеру (одні країни є отримувачами вигод, інші - донорами);

Ø випадкова - утворюється і припиняється швидко і стихійно;

Ø гнучка - кожна країна є одночасно і донором, і отримувачем вигод.

Найбільший розмах інтеграційні процеси отримали після другої світової війни, що знайшло свій прояв в утворенні великої кількості міжнародних економічних організацій, об’єднань, союзів (які вже частково згадувалися у попередній главі), що виникли й розвиваються на різних континентах, а також міжнародних фінансово-кредитних інститутів (Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) тощо), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Світова організація торгівлі тощо.

Найбільшого розмаху ці процеси набули в Західній Європі. Ще з перших післявоєнних років функціонував митний, а потім і економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу (Бенілюкс), у 1951 році було створено Європейське об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Нарешті, 25 березня 1957 року у Римі 6 західноєвропейських країн (Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди, Франція і ФРН) уклали договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), яке назвали "Спільним ринком". У лютому 1994 року ЄЕС трансформувався у Європейський Союз (ЄС), а сьогодні число країн, що входять до нього, зросло до 28 (станом на 21 квітня 2016 року).

 

Важливе місце у системі світогосподарських зв’язків  належить транснаціональним корпораціям (ТНК), тобто окремим великим фірмам, що беруть участь у міжнародному поділі праці, зосереджують у своїх руках виробництво і збут продукції на світовому ринку, компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах (Siemens, IBM, Nokia, Toyota, Hyundai, Ford, Opel та ін.)

Завдання.

Наведіть приклади галузей міжнародної спеціалізації для різних країн світу. Спробуйте пояснити, якими чинниками обумовлена така спеціалізація.

2. Групи країн, що формують світове господарство

Сучасне світове господарство має складну структуру: різнорівневузаступенемрозвитку,багатополюснузапросторовою організацією, асиметричну — завдяки нерівноправності відносин.

                Завдання.

Пригадайте, що таке типологія країн; із якою метоювизначають певні групи та типи країн світу; які критерії поділу вико- ристовують.

Економічнапотужністьдержави,ефективністьвикористання її потенціалу, рівень розвитку науки й техніки та життя населення — головні критерії, які визначають місце країн у світі. Залежно від рівня економічного розвитку виділяють розвинені,середньорозвинені країни та ті, що розвиваються. Після розпаду соціалістичноїсистеминачолізСРСРвиокремлюютьщеоднугрупу країн — постсоціалістичних.

Економічнорозвиненікраїнизмагаютьсязасфериекономічноготаполітичноговпливу; країни, щорозвиваються, ведутьборотьбузасталеіснування, апостсоціалістичнікраїниперехідноїекономікипереживаютьнепростуйчасомболіснуперебудовусвогогосподарстваназасадахринку.

 

За структурою господарства розрізняють країни:

Ø аграрні,

Ø аграрно-індустріальні,

Ø індустріально-аграрні,

Ø індустріальні та постіндустріальні.

За ступенемінтеграції країнусвітовегосподарство виділяють:

Ø інтегровані,

Ø слабоінтегрованікраїни.

Завдання.

Назвіть регіони, які характеризуються найвищим рівнем економічногорозвитку.

Однієюзважливихзакономірностейсучасногосвітовогогосподарства є формування поліцентричної системи його територІальної структури.

У сучасному світовому господарстві виділяють три головні економічні осередки:

Ø Європейський (на чолі з Німеччиною),

Ø Американський (із провідною роллю США),

Ø  Азіатсько-Тихоокеанський (із провідною роллю Японії та посиленням китайськоїекономіки).

 

Особливістюсвітовогогосподарстваєйогоцілісність,щозабезпечуєтьсямеханізмомміжнароднихвідносин,підтримуєтьсядіяльністю потужних транснаціональних корпорацій та міжнароднихорганізацій.

Завдання.

Назвіть найбільш відомі міжнародні економічні організації.

Провідна роль у системі економічних організацій належить Економічній і Соціальній Раді, яку вважають одним з основних органівООН.Вонаєцентральнимфорумомдляобговоренняміжнародних економічних, науково-технічних, соціальних проблем глобальногомасштабу.У1964р.буластворенаКонференціяООН ізторгівлітарозвитку(ЮНКТАД),основноюфункцієюякоїєзаохоченняміжнароднихекономічнихзв’язків,сприяннякоординації міжнародноїторгівлі,організаціяпереговорівізметоюукладення багатосторонніхторговельнихугодтощо.

Востаннєдесятиріччязначнорозшириласясферадіяльності Світової організації торгівлі (СОТ) (WorldTradeOrganization, WTO), яка на сьогодні виходить далеко за межі власнеторговель- нихвідносин—цепровіднаміжнароднаекономічнаорганізація, членамиякоївжеє157 країн (станом на 24 серпня 2012 року),начасткуякихприпадаєблизько 96%обсягівсвітовоїторгівлі.СОТєпотужноютавпливовоюміж- народноюструктурою,здатноювиконуватифункціїміжнародного економічного регулювання. Членство в СОТ стало на сьогодні практичнообов’язковоюумовоюдлябудь-якоїкраїни,щопрагне інтегруватися у світовегосподарство.

Із метою сприяння розвитку міжнародних економічних відносин створено регіональні об’єднання.

ВЕЛИКІ ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННЯ РЕГІОНІВ СВІТУ

 

Регіон	Економічне інтеграційне угруповання
європа	європейський Союз (єС)
	європейська асоціація вільної торгівлі (єАВТ)
Азія	Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)
	Асоціація регіонального співробітництва країн Південної Азії (СААР)
	Рада співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ)
Північна Америка	Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА)
латинська Америка	латиноамериканська економічна система (лАЕС)
	латиноамериканська асоціація інтеграції (лААІ)
	центральноамериканський спільний ринок (цАСР)
	Карибський спільний ринок (КАРІКОМ)
	Співдружність Андських країн (КАН)
	Спільний ринок країн Південного конусу (МЕРКОСУР)
Африка	Економічне співтовариство країн Західної Африки (ЕКОВАС)
	Західноафриканський економічний і валютний союз (УЕМОА)
	Економічне співтовариство центральноафриканських країн (ЕККАС)
	Економічне й валютне співтовариство центральної Африки (КЕМАК)
	Спільний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА)
	Співтовариство розвитку Півдня Африки (САДК)
	Економічне співтовариство країн Великих Озер (СЕПгл)
	Союз країн басейну річки Мано (МРУ)