Поняття, функції та структура банківської системи України

ЛЕКЦІЯ. ТЕМА №2

ПРАВОВІДНОСИНИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

 

                        План лекції:

Поняття, функції та структура банківської системи України

Правовий статус та місце в банківські системі Національного банку України

Правове положення та місце в банківські системі України

Комерційних банків

Поняття, функції та структура банківської системи України

В основі вивчення дисципліни «Банківське право» лежить банківська система України.

Банківська система є елементом економічного базису сус­пільства, що розвивається за законами ринкової економіки.

Банківська система є складовою частиною кредитної системи держави.

Банківська система — це розгалужена сукупність банків, банківських інститутів,

Отже, у загальному вигляді під банків­ською системою розуміється сукупність різних видів банків, фінансово-кредитних установ та банківських інститутів, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму на чолі з централь­ним банком і йому підпорядковуються, за допомогою яких здійснюється мобілі­зація коштів і надаються різноманітні послуги щодо прийому вкладів і надання кредитів.

 

Банківська система являє собою законодавчо окреслену, чітко с труктуровану сукупність фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю.

Специфіка банківської системи проявляєть­ся в її функціях, а саме:

а)  функціястворення грошей і регулювання грошової маси, яка полягав в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, відповідно до попиту на гроші;

б) трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики;

в) стабілізаційна функція, тобто функція забезпечення сталості бан­ківської діяльності та грошового ринку,   оскільки банки працюють в умовах по­стійної чи підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність, сучасна банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону, тобто має два рівні.

 

На першому виступає головний, центральний банк країни Національний банк України та його організаційна структура, на другому рівні — комер­ційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер ді­яльності з відповідною мережею установ (філії, відділення).

Сучасна банківська система України — це сфера різноманітних послуг: від традиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касо-них операцій, що визначають основу банківської справи, до найнові­ших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, що вико­ристовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст та ін.).

Зміст діяльності банківської системи України розкривається в її головних завданнях до яких належать:

•   стабілізація та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через  стримування темпів інфляції що має сприяти збалансуванню інтересів як державних, так і не­державних суб'єктів національної економіки;

• здійснення кількісного контролю за динамікою грошової ма­си, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового про­дукту (ВВП);

• підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Національним банком України;

• стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;

• зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств;

• стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків шляхом збільшення обсягів довгострокового кредитування;

• подальше скорочення питомої ваги готівки в обігу.

                                             

 Втім, глибока світова фінансова криза виявилася надзвичайно руйнівною для України у тому числі тому, що реальна ситуація в банківській системі країни напередодні характеризувалася наступними вадами:

 

• відсутність  ефективної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяльність у відповідних сферах, що дається знаки у неврегульованості багатьох юридичних аспектів діяльності банків, небанківських фінан­сових установ у чинному законодавстві, зокрема системи страхування депозитів, організації процедур санірування, реструктуризації та банк­рутства банків;

• концентрація зусиль банків на отриманні спекулятивного прибутку і недостатня увага до кредитування реального сектору економіки;

• слабкий банківський нагляд з боку НБУ за функціонуванням банківської системи, недостатній захист інтересів вкладників, акціонерів і пайовиків;

• нехтування керівництвом банків питаннями освоєння перспективних банківських технологій, можливістю впроваджувати банківський менедж­мент і маркетинг.

Додатково: На розвиток банківської системи України негативно впливають і інші фактори. недостатній рівень ка­піталізації, низькі темпи приватизації; розпорошення банківського капіталу, повільне формування страхових фондів вкладів населен­ня, низьку якість активів, відсутність достатніх обсягів резервів на покриття банківських ризиків, обмеженість довгострокових кредит­них ресурсів, недовіра вкладників до банків, повільний розвиток малих підприємств і податковий тягар.

На процес функціонування банківської системи Україні впливають та­кож: нечітка, ризикована кредитна політика, нестача кваліфікованих банківських кадрів, значні витрати (зокрема, на рекламу, інфра­структуру, персонал та ін.), нераціональна територіальна структура банківської системи, недоліки у фінансуванні зовнішньо-експортних операцій, низький рівень банківського менеджменту, якість банків­ського нагляду, економічний стан галузей промисловості.

Тому, оскільки на сьогодні банківська система України є ключовою частиною фі­нансової системи країни, важливим елементом господарського механіз­му, в умовах фінансової кризи вона повинна вирішувати не тільки свої внут­рішні проблеми, але й сприяти виходу з кризи та реформуванню економіки країни в ціло­му.  

2. Правовий статус та місце в банківські системі Національного банку України

В системі центральних органів виконавчої влади України особ­ливе місце займає Національний банк України.

  Правове положення НБУ визначається Конституцією України (ст. ст. 99, 100), Законом України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України», а також іншими нормативними актами.

 

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи ор­ганізації якого визначаються чинним законодавством.

Національний банк України, як банк державний, разом із філіями становить перший рівень банківської системи України і є свого роду «банком банків», який виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання Державного бюджету країни.

 

 

Національний банк України є емісійним центром держави, якому нале­жить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни.

 Національний банк України проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабільності націо­нальної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки.

ДОДАТКОВО: Із січня 1994 р. Національний банк України запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресив­них комп'ютерних технологій, до якої нині залучена вся банків­ська система України. Очолює цю систему Центральна розрахун­кова палата в місті Києві, а на місцях діють регіональні розрахун­кові палати, які об'єднуються в загальнодержавну мережу розра­хункових палат України. Ця система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, що забезпечують обмін електрон­ними документами, їх перевірку, аналіз, захист від несанкціоно­ваного втручання.

 

Національний банк України забезпечує управління золотовалютними ре­зервами держави, є єдиним зберігачем державного золотовалютного запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, інших коштовностей, що належать державі.

Національний банк України з метою безпеки і фінан­сової стабільності координує діяльність банківської системи в ціло­му, здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяль­ністю банків, проводить ліцензування банківської діяльності та опе­рацій у передбачених законом випадках.

Національний банк України приймає на зберігання Дер­жавного бюджету України та позабюджетних фондів, виконує опе­рації з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ни­ми.

 

  Національний банк України підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, як­що вона не суперечить забезпеченню стабільності національної гро­шової одиниці. НБУ забороняється надавати прямі кредити як у на­ціональній, такі і в іноземній валюті на фінансування витрат Держа­ного бюджету України.

Відповідно до ст. 93 Конституції України Національний банк України   має право законодавчої ініціативи, тобто право безпосередньо­го внесення до Верховної Ради України законопроектів з питань грошово-кредитної політики.

Національний банк України представ­ляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачено на рівні центральних банків, має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна.

Національний банк України   має економічну самостійність, функціонує як економічно самостійний орган, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвер­дженого кошторису, а у визначених чинним законодавством випадках — також за рахунок Державного бюджету України.

Національ­ний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права загальнодержавної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відпо­відають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, ко­ли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

У виконання функцій і повноважень Ра­ди Національного банку чи Правління НБУ не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб інакше, як в межах, ви­значених Законом України «Про Національний банк України».

Національний банкУкраїни може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також свої представництва за кордоном.

Національний банк України, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

 

Джерелом формування майна Національного банку України є статутний фонд на момент створення банку, а також доходи, одержані від бан­ківської діяльності.

Статутний фонд НБУ  створю­вався за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов'язань.

Статутний капітал НБУ є загальнодер­жавною власністю і його розмір становить 10 млн. гривень. (Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Націо­нального банку. Джерелами формування статутного капіталу Націо­нального банку є доходи його кошторису, а при необхідності — Державний бюджет України).

Доходи НБУ утворюються за рахунок отримання відсоткових доходів за розміщення депозитів та вкладень, надання кредитів, опе­рацій з банками та клієнтами, операцій з цінними паперами, прода­жу валюти інших держав та проведення інших операцій.

Основним показником госпрозрахункової діяльності Націо­нального банку є прибуток, хоч одержання прибутку не є метою його діяльності.

Національний банк за підсумками року в разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердже­ними на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України наступного (після звітного) року позитивну різ­ницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України наступного року.

Національний банк України відповідно до ст. 72 Закону України «Про Національний банк України» сплачує податки згідно законів України з питань оподаткування.

Одночасно слід відмітити, що Національний банк України в своїй діяльності має деякі обмеження.

Зокрема, йому забороня­ється:

- бути акціонером або учасником банків та інших підпри­ємств, установ і здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ;

- займатися торгівельною, виробничою, страховою та іншими видами діяльності, що не відповідають функціям На­ціонального банку.

Отже, Національний банк України має подвійну правову природу. З одного боку, НБУ має широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною політикою держави (ст. ст. 24 — 25 Закону України «Про Національний банк України»), а з іншого, — виступає економічно самостій­ним органом, є юридичною особою (ст. 4 зазначеного закону), має право укладати цивільно-правові договори з комерційними банками і державою і як учасник цивільних відносин несе ци­вільну відповідальність.

Особливість правового статусу, завдання і функції Національ­ного банку України визначають характер взаємовідносин НБУ з Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України.

З одного боку, вищі органи держави й Національний банк з метою забезпе­чення розвитку ринкової економіки в державі мають будувати свої взає­мовідносини на засадах всебічного співробітництва,

однак, з другого, ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» пе­редбачає, що Національний банк, будучи економічно самостійним, здійснює свої функції та повноваження незалежно від виконавчо-розпорядчих органів держави і не відповідає за політику уряду.

  Одночасно чинне законодавство передбачає, що НБУ підзвіт­ний як Президенту України, так і Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

 

Додатково: Взаємовідносини Національного банку з Президентом Украї­ни означають, що Національний банк двічі на рік надає Прези­денту України інформацію про стан грошово-кредитного ринку та про діяльність Національного банку в державі.

Президент України вносить пропозиції до Верховної Ради України щодо кан­дидатури Голови Національного банку України, призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України шляхом прийняття відповідного Указу.

Голова НБУ одноосібно несе відповідальність перед Президентом України за діяльність Національного банку.

Взаємовідносини НБУ з Верховною Радою України виявляють­ся в різноманітних проявах, зокрема:

а) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Націо­нального банку Верховною Радою України за поданням Прези­дента України;

б) призначення та звільнення Верховною Радою України полови­ни складу Ради Національного банку шляхом прийняття відпо­відної постанови;

в) затвердження розміру статутного капіталу та кошторису Націо­нального банку та звітування про виконання кошторису; Г) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;

г) подання Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі, звіту НБУ про свою роботу, балансу своєї діяльності та зведеного балансу банківсь­кої системи держави;

д) подання на розгляд Верховній Раді України щорічно розробле­них Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх реалізацією;

е) нормотворча діяльність Верховної Ради України з питань вста­новлення виключно законами України засад створення і функ­ціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестицій­ного ринків. У свою чергу, НБУ, здійснюючи право законодав­чої ініціативи, має право вносити на розгляд Верховної Ради України проекти законів стосовно грошово-кредитної політики, функціонування банківської системи та ін.

 

Важливе значення для нормального й ефективного функціонування На ціонального банку України має,

з одного боку, чітке розмежуван­ня повноважень між урядом і Національним банком,

  а з іншого — тісний взаємозв'язок та взаємодія з Кабінетом Міністрів України.

Додатково: Національний банк та Кабінет Міністрів України

- проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розроб­ки і здійснення загальнодержавної економічної і соціальної програ­ми,

- підтримують економічну політику уряду, якщо вона не супере­чить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.