Ущільнення гідропристроїв

Призначення ущільнень полягає в тому, щоб перешкоджати витоку рідини, що знаходиться під деяким надлишковим тиском, через зазор у стику двох нерухомих чи рухающихся одна щодо іншої твердих поверхонь деталей.

Ущільнення повинні забезпечувати гарну герметичність, мати можливо більш низький коефіцієнт тертя, мати сумісність з робочою рідиною, бути зручними для монтажу і демонтажу і забезпечувати можливість регулювання в процесі зносу.

По характері взаємного розташування поверхонь ущільнення, що ущільнюються, можна розділити на дві основні групи:

1) для нерухомих з’єднань;

2) для рухливих з’єднань.

Остання група у свою чергу розділяється на дві підгрупи: ущільнення обертових деталей, ущільнення поступально переміщююшихся деталей.

Ущільнюючі засоби можуть ущільнювати стик між деталями, що роз’єднують порожнину з надлишковим тиском від зовнішнього середовища (ущільнення зовнішніх з’єднань), і між деталями, що роз’єднують одну від іншої порожнини, котрі знаходяться під різним тиском (ущільнення внутрішніх з’єднань). Ущільнення можуть бути одноступінчатими і багатоступінчастими. У першому випадку порожнина високого тиску відокремлюється від атмосфери одним ущільненням, у другому випадку – рядком послідовних ущільнень. При цьому витоки відводяться з проміжних порожнин.

Методи ущільнень можна підрозділити на кілька груп:

- ущільнення за допомогою приробляння деталей (наприклад, конічний клапан і сідло);

- ущільнення шляхом деформації зовнішньою силою поверхонь, що ущільнюються, (наприклад, кульове з’єднання ніпель-штуцер) чи деформації після попереднього охолодження деталей (наприклад, установка охолоджених пробок у гідроапарати);

- заповненням нерівностей прокладками, деформуючимися зовнішньою силою (наприклад, прокладки між фланцями окремих трубопроводів);

- виготовленням і заповненням спеціального посадкового місця (гнізда) деталлю, що ущільнює.

Як матеріали для ущільнень застосовують різні види гуми, гумовотканинний матеріал, шкіру, картон, пресшпан прокладочний чи азбестовий, фібру, пароніт, пресовану пробку, поліхлорвініловий пластик, фторопласт, м’які матеріали в мідній чи латунній оболонці, метали (алюміній, сталь, відпалену мідь і ін.), набивочний матеріал – прядиво, азбест, бавовняний папір. Для герметизації нерухомих ущільнень застосовують герметизируючі замазки і фарби. Для поступально рухающихся елементів (поршень, плунжер, шток, циліндр) застосовують, в основному, маслостійкую гуму і гумотканину. Ущільнюючими деталями поступально рухающихся елементів (рис. 49)є манжети:  - образні (а), шевронні (б), чашкові (в), прямокутного перетину (г),  - образні, чи тороідальні (д).