Пневмоторакс (Pneumothorax)

Лекція №4. 2 години

ХВОРОБИ В ДІЛЯНЦІ ГРУДНОЇ СТІНКИ ТА ПОПЕРЕКУ. РАНИ ГРУДНОЇ СТІНКИ (Vulnera thoracalis)

Зустрічаються у всіх видів свійських тварин. Розрізняють непроникні, коли рановий канал не виходить за межі парієтальної плеври, і проникні у плевральну порожнину.

Етіологія. Причини різноманітні: випадкові ушкодження гострими предметами, удари рогом чи підкованим копитом, кусані чи вогнепальні пошкодження, травми автотранспортом.

Клінічні ознаки. Непроникні рани інколи супроводжуються си­льною кровотечею при ушкодженні міжреберної, зовнішньої грудної або підлопаткової артерій. А при ушкодженні передлопаткового, променевого, серединного чи ліктьового нервів спостерігається додатково порушення функції кінцівки. Рани в підлопатковій ділянці супроводжуються утворенням підшкірної емфіземи внаслідок засмоктування повітря. За наявності в рані сторонніх тіл згодом утворюється нориця, з якої тривалий час виділяється гнійний ексудат.

При огляді грудної стінки, ділянки лопатки та підгрудка знаходять найрізноманітніші рани різної глибини.

При проникних ранах плевральна порожнина тимчасово з'єднується через рановий канал із зовнішнім середовищем. Переважно вони бувають сліпими, коли є тільки вхідний отвір; рідше зустрічаються рани наскрізні, що мають вхідний та вихідний отвір і нерідко супроводжуються пошкодженням внутрішніх органів. Відомі й комбіновані рани з пошкодженням діафрагми. Вони зустрічаються при пораненні грудної стінки в нижній ділянці - (8-го ребра до місця прикріплення діафрагми) і найчастіше супроводжуються відповідними ускладненнями - шок, гостра анемія, плеврит, пневмонія, перелом ребра, пневмо- чи гемоторакс, сепсис тощо.

Діагноз ставлять за характерними клінічними ознаками і уточнюють за необхідності обережним зондуванням рани, щоб не прорвати плевру.

Прогноз сприятливий при непроникних і обережний - при проникних ранах, коли здебільшого розвиваються ускладнення.

Лікування. При свіжих непроникних ранах здійснюють їх ревізію, за необхідності зупиняють кровотечу, видаляють сторонні тіла і нежиттєздатні тканини. У подальшому, залежно від характеру рани, її або зашивають (свіжі), або дренують з антимікробними препаратами. При проникних ранах тварині надають термінову допомогу для виведення з шокового стану, зупинки внутрішньої кровотечі та профілактики ранової інфекції: внутрішньовенне введення 0,25%-ного новокаїну з антибіотиками (1 мл/кг), 1%-ний розчин іхтіолу (60-80 мл), нейроплегіки. Потім виконують хірургічну обробку рани і закривають її швом, а для профілактики ранової інфекції проводять курс антибіотикотерапії.

Серед ускладнень, особливо при проникних ранах, можна виділити наступні.

Пневмоторакс (Pneumothorax)

Це всмоктування у плевральну порожнину через рановий канал чи пошкоджені легені повітря. Відомі три види пневмотораксу: закритий, відкритий і клапанний. При закритому повітря потрапляє в плевральну порожнину через рановий канал лише під час поранення і в подальшому кількість його у порожнині залишається стабільною.

Відкритий пневмоторакс характеризується потраплянням повітря в порожнину під час видиху і його видаленням під час вдиху. Він може бути зовнішнім (потрапляння повітря ззовні через рану) і внутрішнім (при ураженні великого бронха).

Клапанний пневмоторакс характеризується-утворенням клапана в рановому каналі із шматка плеври чи м'язів; при цьому кількість повітря в порожнині збільшується після кожного дихального акту, а клапан перекриває рановий канал і заважає виведенню його назовні. Такий пневмоторакс зустрічається рідко, але він особливо небезпечний і швидко призводить до асфіксії.

Пневмоторакс зазвичай буває одностороннім, але відомі випадки і двостороннього, особливо у коней, собак і котів: у середостінні цих тварин є отвір, яким обидві половини грудної порожнини з'єднуються. Такий пневмоторакс дуже небезпечний.

Клінічні ознаки. При закритому пневмотораксі у початковій стадії тварина непокоїться, у неї прискорене поверхневе дихання, при перкусії грудної стінки в зоні поранення досить часто відчувається коробковий звук.

При відкритому пневмотораксі чути шум повітря, що засмоктується під час дихання у плевральну порожнину через рановий канал і виводиться з неї. Під час руху тварини сила звуку різко зростає. Поступово наростають ознаки асфіксії, внаслідок чого дихальні рухи грудної клітки посилюються, розвивається тахікардія, ціаноз видимих слизових оболонок. Вона найчастіше гине від асфіксії або плевро-пульмонального шоку, особливо взимку, коли засмоктується холодне повітря.

Діагноз ставиться за характерними клінічними ознаками.

Прогноз при закритому пневмотораксі сприятливий, при відкритому - обережний, клапанному і двосторонньому - здебільшого не­сприятливий.

Лікування повинно носити характер невідкладної допомоги. При закритому пневмотораксі рану закривають стерильним тампоном, по­тім готують операційне поле, після цього тампон видаляють, роблять ревізію рани, видаляють сторонні тіла та нежиттєздатні тканини і закривають її швом. Гнійні рани очищають, промивають антисептич­ними розчинами, обробляють антибіотиками та сульфаніламідними препаратами і зашивають тільки у верхній частині, залишаючи отвір для виділення ексудату. У плевральну порожнину для профілактики плевриту вводять антибіотики з новокаїном (на 3—4 см вище місця поранення).

При відкритому пневмотораксі для припинення засмоктування по­вітря якомога раніше закривають рановий канал марлевим тампоном, який фіксують гемостатичними пінцетами чи провізорним швом до кра­їв рани. Потім готують операційне поле і, обережно відтягуючи тампон, поступово обробляють рану і закривають триповерховим швом: перший - на костальну плевру, другий - на міжреберні м'язи і третій - на шкіру.

Якщо зблизити краї рани не вдається, стягують два суміжних ребра і фіксують їх металевою скобою. У разі необхідності проводять резекцію двох суміжних ребер, ретельно притупляють їх гострі кінці, після чого рану зашивають.

Інколи проводять пневмопексію - підшивання герметичним швом до парієтального листка плеври ближчої частини легень. П.П. Герцен таку операцію пропонує проводити за допомогою камери-шлюзу, що надійно закриває рановий отвір після її накачування.

Після закриття рани за допомогою шприца Жане відтягують повітря з плевральної порожнини для швидшого розправлення легень і включення їх у газообмін. Потім у порожнину плеври вводять антибіотики з новокаїном і гідрокортизоном (40-60 мг). Загальна кількість підігрітого до температури тіла розчину не повинна перевищувати 150-200 мл. Якщо одного відтягування повітря буває недостатньо, через певний час його повторюють.

Додатково проводять курс протисептичної терапії - внутрішньовенно кальцію хлорид 10%-ний 150-200 мл для великих тварин, новокаїн 0,25%-ний - 1 мл/кг, глюкозу 40% - 200 мл, камфорну сироватку Кадикова (камфора - 4,0, глюкоза 60,0, спирт етиловий 96°-ний -300,0, фізрозчин - 500,0) 200-300 мл. Проводять також курс антибіо-тикотерапії.