Грошово-кредитна політика держави: сутність, цілі та види

Грош.кредитне регулювання економіки здійснює Нацбанк за допомогою монетарної політики. Мета грош-кредитної політики – досягнення на нац.ринку рівноваги, що характ.повною зайнятістю та відсутністю інфляції. У своій політиці Нацбанк заст..такі методи: операції на відкритому ринку, зміна рівня мінімальної резервної норми, визначення рівня облікової ставки. Операції на відкритому ринку. Суть цього методу полягає в купівлі-продажу нацбанком уряд.цін.паперів на відкритому ринку. Купуючи або продаючи урядові цін.папери, Нацбанк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банк.системі і таким чином впливати на пропозицію грошей. Тут Нацбанк здійснює політику “дорогих” або “дешевих” грошей. Політика “дорогих” грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення відсот.ставки з метою стимулювання ділової активності (Нацбанк продає урядові цін.папери). Політика “дешевих” грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення відсот.ставки з метою стримання ділової активності (скуповує цін.папери). Змінюючи мінімальну обов’язкову резервну норму, Нацбанк також може вплив.на кредит.можливості комерц.банків. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грош.пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають “дорогими”, і навпаки, знижуючи резервну норму, Нацбанк здійснює політику “дешевих” грошей. Облікова ставка – відсоток, під який Нацбанк надає кредити комерц.банкам. Нацбанк може надавати безпосередньо позику комерц.банкам, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку. Тому ця політика назив.також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерц.банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсот.ставку на грош.ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку. Нацбанк скорочує резерви комерц.банків. У них погіршується можливість до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсотк.ставка збільшується.

Споживання та заощадження як функції доходу.

В найпростішій двосекторній моделі кругообігу продуктів і доходів1 щорічні витрати домогосподарств (С) дорівнюють величині доходів (Y):Y=С. Проте насправді щорічні поточні витрати домогосподарств у середньому є меншими, ніж величина їхніх доходів, оскільки певну частку отриманих доходів домогосподарства заощаджують.

Частина доходу (Y), яка не використовується на поточне споживання (С), є заощадженнями домогосподарств (Saving – S), що можна зобразити таким рівнянням:Y = С + S.

Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати. Споживання (Consumption – С) – це частина використовуваного доходу, який не заощаджується:С = Y – S.

Функція споживання – це залежність між обсягом споживання і доходом, який використовується. Дане поняття запроваджене Кейнсом і має такий вигляд: C = a + b ((Y – T),

де а – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень або субсидій); b – гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.

Функція заощадження – це залежність між обсягом заощаджень і доходом, що використовується. Має такий вигляд:S = – a + (1 – b)((Y – T)(

де S – величина заощаджень у приватному секторі; а – автономне споживання; (1-b) – гранична схильність до заощадження; Y – доход; Т –податкові відрахування.

Дослідженнями встановлено, що споживання рухається в тому ж напрямку, що й доход. Однак споживання залежить не лише від доходу, але й від так званої граничної схильності до споживання.

Циклічність як форма економічного розвитку. Фази економічного циклу та їх особливості.

Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів ділової економічної ефективності протягом декількох років або десятиліть. Це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.

В економічному циклі виділяють кілька циклів або фаз:

- Криза. Початок кризи призводить до труднощів збуту продукції, скорочення виробництва, банкрутства підприємств, збільшення частки безробітних. Такою є об’єктивна реалія ринкового механізму на порушення рівноваги попиту та пропозиції.

 Скорочення виробництва під час кризи поступово призводить до відновлення пропорцій в економіці і ринкова економіка входить в стан депресії.

- Депресія. В стані депресії ринкова економіка перебуває в застої. Поступово реалізуються виробничі товари, наростає попит, відбувається погіршення інших показників.

- Пожвавлення. В такому стані відбувається пожвавлення виробництва, зростає кількість робочих місць, підприємці відновлюють виробництво.

- Піднесення. Економіка виходить з стану рецесії, показники розвитку економіки перевищують до кризові. На цій фазі розвивається бізнес, поліпшуються економічні показники і економіка готується до наступних економічних криз. Такий процес відбувається безперервно.

 Крім загальносуспільних криз існують нерегулярні кризи. Які носять локальний характер і охоплюють тільки окремі сфери та галузі.