Макроекономічна рівновага

Сукупний попит і сукупна пропозиція кожна окремо характеризує свою сторону макроекономіки. Щоб зрозуміти, як діє макроекономічний ринок в цілому і як при цьому може бути витрачена вартість всіх товарів і послуг кінцевого споживання та сума доходів всіх економічних суб’єктів, або ВВП в цілому, потрібно розглянути взаємодію сукупного попиту і сукупної пропозиції, тобто, необхідно, щоб сукупний попит дорівнював сукупній пропозиції – СП=СП_Р (рис. 4.9.).

Враховуючи складну конфігурацію кривої сукупної пропозиції, можна припустити, що рівноважна ситуація може виникнути на кожному із відомих нам відрізків: кейнсіанському – Р₁; проміжному – Р₂; класичному – Р₃. Найбільш динамічним є сукупний попит, який швидко реагує на ті зміни, що відбуваються в економіці.

Зростання сукупного попиту на кривій сукупної пропозиції змінює точку рівноваги, а отже, змінюється обсяг національного виробництва, а, відповідно, зайнятість населення і рівень цін (рис. 4.10.).

Розглянемо послідовно, до яких наслідків призводить зростання сукупного попиту на кожному із відрізків.

На кейнсіанському відрізку зміна самого сукупного попиту призводить до змін рівноважного обсягу виробництва та зайнятості, але без підвищення рівня цін (рис. 4.10.а.). Зростання обсягу виробництва потребує залучення додаткової робочої сили.

На проміжному відрізку зміна самого сукупного попиту призводить одночасно і до зростання рівня цін, і до приросту обсягу виробництва, при цьому відбувається також зростання зайнятості населення, але в меншій мірі, ніж на кейнсіанському відрізку (рис. 4.10.б.).

На класичному відрізку зміна самого сукупного попиту призводить тільки до зростання рівня цін, без приросту обсягу виробництва та зайнятості, тому що всі ресурси задіяні у виробництво (рис. 4.10.в.).

Рівновага в економіці відбувається не тільки при зростанні сукупного попиту, але і за умови падіння його, тобто, крива сукупного попиту зміщується вліво (рис. 4.11.).

Теоретично падіння сукупного попиту на класичному відрізку призводить до зниження рівня цін, при незмінному обсязі виробництва; на кейнсіанському – до зменшення тільки обсягу виробництва, при стабільності цін.

У практичній діяльності ці ситуації відсутні, тому що рівень цін, як правило, не знижується, а серед економістів ця несподіванка одержала назву “ефект храповика”. Його пов’язують з тим, що падіння сукупного попиту потребує скорочення продажу обсягу сукупної пропозиції, яке дорівнює ціновому обсягу виробленої продукції. Таким чином, зростання сукупного попиту потенційно небезпечне тим, що, піднявши ціни на проміжному і класичному відрізках, він залишає їх на цьому зростаючому рівні при падінні сукупного попиту. Проаналізувати це можна також за даними графіка (рис. 4.11.). Якщо реалізований обсяг сукупної пропозиції дорівнює ОВДЕ, а сукупний попит упав із СП₂ до СП₃, то сукупна пропозиція повинна зменшитися до OMLF; скоротивши при цьому обсяг виробництва до ОК, виробники зберігають зменшений обсяг сукупної пропозиції за таких же цін, площина ОВСК.

А які наслідки можна очікувати від зміни (зростання, падіння) сукупної пропозиції? Цю ситуацію ми розглянемо на графіку рис. 4.12.

Отже, зростання сукупної пропозиції на всіх відрізках, тобто збільшення обсягу виробництва при тих же цінах, означає “подвійну” радість для економіки: відбивається одночасне зниження рівня цін і приріст обсягу виробництва.

Падіння сукупної пропозиції – це негативне явище: відбувається, по-перше, зростання цін, по-друге, скорочення обсягу виробництва, зайнятості, тобто, в економіці – стагфляція.

Висновок. Аналіз моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції (СП-СП_Р) показує, що закони ринкової рівноваги діють як на рівні окремих галузей, так і національної економіки в цілому.

Взаємодію сукупного попиту та сукупної пропозиції пояснює вплив основних сил, які діють в економіці, визначає їх наслідки, особливо для двох перемінних: обсягу виробництва і рівня цін, та яку роль відіграє держава щодо забезпечення рівноваги національної економіки.