2018-02-14
308
Пропозиція праці (SL) визначається ставкою Wr (чим ↑ Wr, тим ↑ SL) і кількістю працездатного населення, демографічними і міграційними особливостями країни. У той же час ставка заробітної плати, а отже і пропозиція праці, залежить від виробничих програм підприємств.
У довгостроковому періоді SL (пропозиція праці) є абсолютно еластичною.
У короткостроковому періоді SL має нормальну еластичність за заробітною платою.
Попит на працю (DL) визначається обсягами випуску і планами максимізації прибутку підприємців і національного доходу в країні.
Рівновага на ринку праці досягається, якщо 
Ставка заробітної плати Wr є гнучкою. Вона забезпечує постійну рівновагу на ринку.
Якщо Wr1 > 
, то SL > DL, тобто виникає безробіття.
Якщо Wr2 < , то SL < DL, тобто виникає дефіцит робочої сили.
5 Споживання, заощадження, інвестиції та фактори, що на них впливають. Основні макроекономічні тотожності.
Споживання (consumption) – це видатки домогосподарств, спрямовані на задоволення власних потреб.
Споживання є складовим компонентом ВВП, який в останні десятиліття становить близько 65-67% сукупного попиту.
Структура споживання:
1. Споживання, що не залежить від доходу, носить назву автономне споживання (Са). Са залежить від накопиченого майна в домогосподарствах.
2. Споживання, що залежить від доходу, визначається:
а) розміром отриманих доходів;
б) розподілом доходів серед населення;
в) віковою структурою населення;
г) розміром заощаджень.
якщо 
, тобто
де S – заощадження,
r – ставка позикового процента,
- коефіцієнт, що пов’язує ставку r з S.
Звідси споживання можливо знайти з виразу:
де 
= const.
Зробивши нескладні математичні перетворення, отримуємо:
- це функція споживання в неокласичній моделі.
Фактори, що впливають на споживання (зсув функції С праворуч або ліворуч):
1) доход домогосподарств: (Y ↑ (доход) → С ↑);
2) економічні очікування;
3) рівень цін (Р ↑→ С ↓);
4) величина споживацької заборгованості (↑ заборгованість → С ↓).
Заощадження (S) – це частина коштів, яка залишається у домогосподарств після здійснення видатків на споживання.
Функцію заощаджень виводять з рівняння:
якщо 
то 
Функція заощаджень в неокласичній моделі має вид:
Графік заощаджень в неокласичній теорії:
|
|
|
|
|
Фактори, що впливають на заощадження (ті ж самі, що впливають на споживання) :
1) доход домогосподарств;
2) рівень цін;
3) величина заборгованості споживачів;
4) економічні очікування.
Інвестиції в макроекономіці – це потік коштів, що приводить до збільшення запасу матеріальних капітальних товарів, таких як основні засоби та оборотні активи.
Основні групи інвестицій:
1) індуційні інвестиції, які залежать від сукупного попиту AD;
2) неіндуційні, або автономні інвестиції, які не залежать від сукупного попиту AD.
Типи інвестицій:
1) виробничі інвестиції;
2) інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ), до яких належить нереалізована продукція;
3) інвестиції в житлове будівництво;
4) фінансові інвестиції.
Графік ринку капіталу (ринку «заощаджень – інвестицій») при неокласичному підході:
Графік інвестицій характеризує попит на інвестиції (DI), а графік заощаджень характеризує пропозицію інвестицій (SI), тобто виступає одним з джерел інвестицій.
Загальний обсяг заощаджень є сумою трьох складових:
.
Завдяки гнучкості ставки позичкового відсотку (r) досягається і підтримується рівновага заощаджень та інвестицій на ринку капіталу. Умовою рівноваги є рівність: 
Ринок «заощаджень – інвестицій» являє собою ринок довгострокових цінних паперів, тобто фондовий ринок.
Основні макроекономічні тотожності:
1) тотожність доходу:
(національний дохід за потоком доходів і потоків видатків)
2) тотожність заощаджень та інвестицій:
3) тотожність обміну (рівняння Кембріджа):
де Yr – реальний обсяг ВВП;
p – рівень цін (середньозважене значення цін готових товарів і послуг, яке виражається відносно базового річного показника, що = 1);
M – грошова маса (кількість грошей в обігу);
V – швидкість обігу грошей, тобто середня кількість разів на рік, при якій кожна гривня із загальної маси грошей в обігу була використана на придбання готових товарів.
6 Ринок грошей в неокласичній теорії.
За допомогою грошей відображаються всі реальні потоки в економіці.
Гроші виконують декілька функцій:
1) міра вартості (міра цінності);
2) засіб обігу;
3) засіб нагромадження (накопичення);
4) засіб платежу.
Разом з тим неокласиками доведено, що роль грошей в макроекономіці є нейтральною, тому що гроші визначають рівень номінальних макроекономічних показників, а не реальних.
Основні грошові агрегати:
1) М1 = готівкові + чекові + вклади до
гроші вклади запитання.
2) М2 = М1 + безчекові + дрібні строкові
ощадні рахунки вклади (< 100 тис. дол.).
3) М3 = М2 + великі строкові
вклади (≥ 100 тис. дол.).
Грошові агрегати поряд з готівковими і безготівковими грошима включають високоліквідні фінансові активи, тобто «майже гроші».
Ліквідність – це здатність фінансових активів швидко, без великих втрат перетворюватись на грошовий еквівалент.
Графік ринку грошей в неокласичній моделі макроекономіки:
Рівновага на грошовому ринку досягається, якщо 
Неокласики дотримуються принципу «нейтральності грошей».
Теорія «нейтральності грошей»: Зміна кількості грошей в обігу не впливає на реальні макроекономічні показники, а позначається лише на коливаннях номінальних показників.
Теорія «нейтральності грошей» ґрунтується на тотожності обміну (рівнянні Кембріджа): яку було розглянуто в питанні 5 теми 5. Збільшення грошової маси M приводить до зростання рівня цін p, тобто до зростання інфляції. Разом з тим реальний обсяг виробництва ВВП (у порівнянних цінах) не збільшується, а зростає лише номінальний обсяг ВВП (в поточних цінах).
В основу теорії нейтральності грошей покладено кількісну теорію грошей.
