Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги

Базова модель сукупного попиту і сукупної пропозиції використовується для аналізу відновлення рівноваги в економіці. Рівновага встановлюється в точці перетину кривих сукупного попиту і пропозиції. В цій точці встановлюється рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг виробництва. У разі зміни сукупного попиту, в короткостроковому періоді можливе встановленні рівноваги при будь яких обсягах виробництва.

Економічна рівновага на горизонтальному відрізку встановлюється за рахунок зміни обсягу виробництва при незмінних цінах. На вертикальному відрізку-за рахунок зміни цін при незмінних обсягах виробництва.

На проміжному відрізку сукупної -за рахунок одночасної зміни і ціни і обсягу виробництва.

У довгостроковому періоді рівновага встановлюється в точці перетину кривих сукупного попиту, короткострокової та довгострокової сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва в довгостроковому періоді відповідає природному ВВП, а рівень цін відповідає очікуваному рівню цін на ресурси.Будь-яке збурення сукупного попиту і сукупної пропозиції приводить до зміни положення кривих сукупного попиту і короткострокової кривої сукупної пропозиції, а точка рівноваги зміщується по довгостроковій кривій сукупної пропозиції до очікуваного рівня цін на ресурси. Таким чином, рівновага в довгостроковому періоді відновлюється лише через зміну рівня цін, а обсяги виробництва залишаються нечутливими до збурень сукупного попиту й короткострокових факторів пропозиції й відповідають природному ВВП.

26.Споживання та заощадження як функція післяподаткового доходу. Середня та гранична схильність до заощадження та споживання. Y = C + S. Y-дохід після сплати податків, C-споживання, S-заощадження.Дохід після сплати податку поділяється на 2 частини: споживання та заощадження. Споживання –головна складова сукупних витрат. Споживання – це витрати дом. господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб.

Споживчі витрати включають такі групи: 1)На товари довгострокового користування(авто); 2)На предмети повсякденного вжитку; 3)На послуги.Структура споживчих витрат у різних груп населення різна, бідні сім`ї свої доходи витрачають на придбання товарів першої необхідності. У багатих значна частка витрачається на послуги. Зі збільшенням доходів частка витрат на продукти харчування зменшується.

Заощадження –це та частка особистого доходу, яка не витрачається на споживання. S=Y-C.

C та S безпосередньо впливають на рівень нац. вир-ва, ціни та зайнятість, щоб проаналізувати цей вплив Кейнс ввів поняття «функція споживання» та «функція заощадження».

C=C/Y - середня схильність до споживання

S=S/Y - середня схильність до заощадження

C`=∆C/∆Y - гранична схильність до споживання

S`=∆S/∆Y - гранична схильність до заощадження

C`+S`=1; C=C0+C`Y; S=-C0+S`Y.